Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (читать книги полные .txt) 📗
Зедд зрозумів, що вони близькі до мети. Необхідно підтримати Келен, допомогти їй скористатися своєю владою, бо тільки Келен може врятувати їх. Чарівник зосередився і, зібравши всі залишки колишньої могутності, метнув в Рала сліпучо синю блискавку. Це коштувало Зедду неймовірних зусиль, старий відчув себе остаточно спустошеним. Блискавка врізалася в сталевий клинок, вибивши зброю з рук Даркена Рала. Меч Істини з дзвоном впав на землю. Рал якось дивно подивився на Зедда і прокричав кілька слів чужою мовою. Потім він повернувся до Келен і, відчайдушно жестикулюючи, почав щось говорити.
Сповідниця повільно насувалася на Рала. Той позадкував і врізався спиною у вівтар. Шляху до відступу не залишалося. Келен зупинилася і неспішно підняла руку. Рал розгублено скуйовдив пальцями волосся.
Посмішка Зедда згасла. Жест Рала здався йому болісно знайомим.
Сповідниця схопила Рала за горло.
— Це за Річарда.
У Зедда померкло в очах. У серце встромилася крижана голка. Він зрозумів, чим була викликана смутна тривога, і похолов, усвідомивши істину.
Це не Даркен Рал.
— Келен! — Крикнув чарівник. — Ні! Зупинися! Це… — Беззвучний грім прокотився по саду. На деревах затремтіло листя. За траві колами пробігли хвилі. —… Річард!
Занадто пізно.
— Пані, — прошепотів Річард, падаючи на коліна.
Зедд заціпенів. Його скрутило від болю. Радість, яку принесло з собою осяяння, змінилася безмірним відчаєм. Старий уже пережив звістку про загибель Річарда. Тепер, всього лише на коротку мить, він знову знайшов його і остаточно втратив. Гранітна стіна, прикрашена орнаментом, безшумно від'їхала убік. В отворі з'явився справжній Даркен Рал. За його спиною стояли два величезних стражники. Через плеча визирав злегка сторопілий Майкл. Сповідниця розгублено провела рукою по обличчю, намагаючись позбавитися від мани. Закляття спало, і той, хто здавався Ралом Даркеном, відновив знайомі риси Річарда.
Широко розкривши очі, Келен в жаху відступила від уклінно зігнутого Шукача. Усвідомивши нарешті, що вона накоїла, Сповідниця зайшлася в риданні. Розбита і спустошена, вона втратила владу над магією кривавої люті.
Стражники кинулися до Келен і встали в неї за спиною. Чейз потягнувся до меча і застиг на місці, так і не дотягнувшись до нього рукою. Зедд звів руки, бурмочучи заклинання. Нічого не сталося: Чарівник втратив магічну силу. Він хотів підійти до друзів, але, зробивши два кроки, наткнувся на незриму стіну. Зедда заточили, немов в'язня, в прозору темницю, і тепер старий міг лише проклинати власну немічність.
Келен вихопила у стражника кинджал. З криком, сповненим муки, вона піднесла клинок до грудей, збираючись звести рахунки з життям.
Майкл одним стрибком підскочив до Келен і, вирвавши у неї зброю, приставив кинджал до горла дівчини. Річард в люті кинувся на брата. Перед ним негайно виникла хоч і невидима, але цілком відчутна перешкода. Келен виснажила в Кон Дар всі свої сили і не могла продовжувати боротьбу. Здригаючись від ридань, вона опустилася на землю. Нахилившись до сповідниці, стражник заткнув їй рота і зав'язав ззаду кінці кляпа. Тепер Келен не могла навіть прошепотіти дороге їй ім'я.
Річард впав перед Ралом Даркеном на коліна і судорожно вчепився в його вбрання.
— Не завдавай їй зла! Будь ласка! Не чини їй зла!
Рал поклав руку на плече Шукача.
— Я радий, Річард, що ти вирішив повернутися і допомогти мені. Втім, іншого я й не очікував. Дозволь висловити захоплення твоїй відданості друзям.
Зедд не вірив власним вухам. Річард вирішив допомогти Даркену Ралу? Цікаво, в чому?
— Будь ласка, — благав Річард крізь сльози, — не чини їй зла.
— Ну, тепер це цілком залежить від тебе. — Даркен Рал розтиснув руку Шукача і поправив складки свого облачення.
— Все, що завгодно! Я зроблю все, що завгодно. Тільки не завдавай зла моїй пані!
Губи Рала розсунулися в посмішці. Він машинально облизав кінчики пальців. Потім поплескав Річарда по голові.
— Шкода, що довелося вдатися до послуг сповідниці. Дійсно, шкода. Залишся ти колишнім, я б багато чому тебе навчив. Повір, мені було приємно спілкуватися з тобою. Знаєш, Річард, адже ми дуже схожі, хоч ти цього й не усвідомлюєш. На жаль, мій хлопчику, боюся, ти став жертвою Першого Правила Чарівника.
— Не завдавай зла пані Келен, — повторював Річард. — Прошу тебе, будь ласка.
— Якщо будеш слухняним і зробиш все, що я скажу, я додержу слова. Вона буде жити в моєму Палаці як королева, ні в чому не знаючи відмови. Може, я навіть зроблю з тебе якусь симпатичну тваринку на зразок дресированого пуделя. Я постелю тобі килимок в нашій спальні, щоб ти зміг переконатися на власні очі в правдивості Отця Рала. Я навіть, мабуть, назву твоїм ім'ям свого спадкоємця. На подяку за надану мені допомогу. Річард Рал… Красиво звучить! У цьому є своєрідна іронія, ти не знаходиш?
— Роби зі мною, як тобі буде завгодно, тільки, будь ласка, не заподіюй зла пані Келен. Прошу тебе, скажи, що я повинен зробити.
Дарці Рал поплескав Шукача по плечу.
— Не поспішай, сину мій, скоро я тобі все скажу. А поки почекай тут.
Він відвернувся від уклінно зігнутого Річарда і попрямував до Зедда. Рал повільно ступав уздовж краю магічного піску. Блакитні очі були прикуті до обличчя старого Чарівника. Під цим поглядом Зедд відчув себе абсолютно спустошеним.
Рал зупинився і, лізнув пальці, пригладив ними брову.
— Як твоє ім'я, старий?
— Зеддікус Зул Зорандер. — Він скинув підборіддя. — Це я вбив твого батька.
Даркен Рал кивнув.
— А чи знаєш ти, високоповажний Зеддікус Зул Зорандер, що чарівне полум'я не тільки знищило мого батька? Чи відомо тобі, що вогненна куля обпалила і мене, тоді ще дитину? І що я довгий час боровся зі смертю, страждаючи від нестерпного болю? І що в мене до цього дня збереглися шрами як всередині, так і зовні?
— Мені шкода, що я доставив страждання дитині, ким би вона не стала. Але в даному випадку я назвав би це превентивним покаранням.
Лице Рала зберігало колишній приємний вираз, на губах грала посмішка.
— Ми проведемо разом багато часу, і ти зможеш сам випробувати всю ту біль, яку заподіяв мені тоді. Ти дізнаєшся, що це таке.
Зедд відповів йому поглядом, повним гіркоти.
— Ніщо на світі не зможе зрівнятися з болем, який я вже випробував через тебе.
Даркен Рал лизнув пальці і відвернувся.
— Подивимося, — кинув він через плече.
Зедд безпорадно спостерігав, як Рал повернувся до Шукача і став перед ним.
— Річард! — Закричав Зедд. — Не допомагай йому! Келен швидше померла б, ніж дозволила битобі поступити так!
Річард підняв очі на Дарка Рала.
— Я зроблю все, що накажеш, якщо ти не заподієш зла моїй пані.
Рал жестом велів йому піднятися.
— Я дав слово, син мій. Але й ти повинен виконати моє прохання. — Шукач кивнув. — Прочитай мені Книгу Зниклих Тіней.
Зедд похитнувся. Річард повернувся до Сповідниці.
— Пані, що я повинен зробити?
Келен рвалася з рук Майкла, не звертаючи ніякої уваги на приставлений до горла ніж, і марно намагалася щось прокричати, але кляп заглушав слова.
Пролунав м'який, спокійний голос Рала.
— Читай мені Книгу Зниклих Тіней, або я накажу Майклу відрізати їй по одному всі пальці. Чим довше ти будеш мовчати, тим гірше доведеться твоїй пані.
Річард в жаху повернувся до Рала.
— «Якщо той, хто володіє скриньками, не прочитав цих слів сам, але почув їх із уст іншої людини, в достовірності переданого знання він може переконатися лише за допомогою сповідниці!..»
Зедд опустився на землю. Як тільки Шукач вимовив перші фрази, у Чарівника відпали всі сумніви. Неповторний стиль стародавньої магії! Ніхто з живучих не зміг би підробити його. Так, це дійсно була Книга Зниклих Тіней. Зедд не розумів, як могла Книга потрапити до Річарда. Втім, тепер це вже не мало ніякого значення.
Перший день зими стане першим днем панування Рала. Даркен Рал переміг. Відтепер світ належить йому.
