Переспівниця - Коллінз Сюзанна (книги полностью txt) 📗
— Катніс Евердін, дівчина у вогні, й далі палає.
Раптом замість переспівниці на екрані з’явилась я у справжньому полум’ї й димі Округу 8. «Я хочу сказати повстанцям, що я жива. Що я тут, в Окрузі 8, де Капітолій щойно розбомбив шпиталь, повний неозброєних чоловіків, жінок і дітей. Не вижив ніхто...» З’явилося зображення шпиталю, який рухнув на наших очах, відчай у поглядах очевидців, але мій упевнений голос провадив: «Я хочу сказати повстанцям: якщо ви бодай на секунду повірили в те, що Капітолій вас помилує, коли ви погодитеся на перемир’я, — то ви дурите самі себе. Тому що в душі ви добре знаєте, хто вони такі й на що здатні». Знову постала я крупним планом: мої руки на знак протесту й відрази жестом обводили руїни. «Ось на що вони здатні! І ми повинні протистояти!» Далі показали направду фантастично змонтований бій. Град із бомб, ми тікаємо й падаємо на землю — моя рана крупним планом, велика та кривава — ми ліземо на дах і біжимо до кулеметів, повстанці випускають кілька кулеметних черг, а тоді ми з Гейлом знову і знову збиваємо капітолійські винищувачі стрілами... В наступному кадрі знову була я — рухалася до камери. «Президент Снігоу каже, що послав нам повідомлення? Що ж, у мене також є для нього повідомлення. Можете катувати нас, бомбардувати, палити наші округи, але спершу погляньте на це...» Камеру спрямували на охоплені полум’ям винищувачі. Стоп-кадр на капітолійському гербі, який поступово розпливався, а на його місці з’явилося моє обличчя. Я зверталася до президента, я кричала: «Вогонь поширюється легко! І якщо згоримо ми, ви згорите разом із нами!» Полум’я знову проковтнуло весь екран, і на ньому з’явилися слова жирним чорним шрифтом:
ЯКЩО ЗГОРИМО МИ,
ВИ ЗГОРИТЕ З НАМИ
Чорні літери розпливлися й поглинули вогонь — екран став знову чорним.
У кімнаті повисла тиша, а тоді залунали гучні оплески та прохання прокрутити ролик іще раз. У відповідь Коїн натиснула кнопку повтору. Оскільки я вже знала, що буде в ролику, то спробувала уявити, ніби дивлюся його по телевізору в себе вдома на Скибі. Антикапітолійська реклама. Такого зроду ще не було! Принаймні не за мого життя.
Ролик закінчився, й екран почорнів удруге. Зненацька я зрозуміла, що мушу отримати відповіді на кілька запитань.
— Цей ролик показали усьому Панему? Його бачили в Капітолії?
— Ні, в Капітолії ні, — мовив Плутарх. — Ми не змогли пробитися крізь їхній захист, але Біпер над цим працює. Проте в усіх інших округах його бачили. Ми навіть прокрутили його в Окрузі 2, а на даному етапі цей округ важить для нас більше, ніж Капітолій.
— Клавдій Темплсміт із нами? — запитала я — і своїм питанням розсмішила Плутарха.
— Тільки його голос. Про зміст подбали ми. Це було дуже просто. Він зронив цю фразу під час твоїх перших Ігор, — Плутарх плеснув рукою по столу. — Варто також подякувати Кресиді, її неймовірно талановитій команді та, звісно, нашому свіжоспеченому таланту!
Я також плескала, аж раптом до мене дійшло, що свіжоспечений талант — це я, і мабуть, не личить аплодувати самій собі, однак ніхто не звертав на це уваги. Було важко не помітити розчарованого обличчя Фульвії. Мабуть, їй нелегко було спостерігати за тим, як ідея Геймітча під чітким керівництвом Кресиди увінчалася успіхом, тоді як її власний план із тріском провалився.
Здається, Коїн вирішила, що вже пора закінчувати з дифірамбами:
— Так, це цілком заслужено. Результат перевершив наші очікування. Але той ризик, на який ви пішли, я виправдати не можу. Знаю, ніхто не очікував атаки. Однак, зважаючи на обставини, гадаю, варто обговорити правильність рішення послати Катніс в епіцентр бойових дій.
Рішення? Послати мене в епіцентр бойових дій? Виходить, їй не відомо, що я знехтувала наказом, викинула навушник і втекла від охоронця? Що ще від неї приховали?
— Це було непросте рішення, — мовив Плутарх насупившись. — Але ми всі погодилися, що не отримаємо бажаного результату, якщо просто заховаємо Катніс у бункері.
— А що думаєш ти? — запитала президент.
Гейл двічі копнув мене під столом, і тільки тоді я зрозуміла, що вона звертається до мене.
— А! Все добре. Це саме для мене. Приємно нарешті щось робити.
— Гаразд, однак нам слід бути обережнішими. Тим паче тепер, коли Капітолій знає, на що здатна Катніс, — підсумувала Коїн. Кімнатою прокотилася хвиля схвалення.
Ніхто не виказав нас із Гейлом. Навіть Плутарх, чиєю владою ми знехтували. Ані Богз, і це попри зламаний ніс. Ані комашки-оператори, яких ми завели в сам центр бойових дій. Навіть Геймітч... ні, заждіть хвилинку. Геймітч, хижо посміхнувшись до мене, солодко промовив:
— Так, ми зовсім не хочемо втратити нашу Переспівницю, особливо тепер, коли вона зрештою заспівала.
І я тут-таки подумала, що мені не варто залишатися з ним в одній кімнаті сам-на-сам. Він явно замислив помсту — так і не пробачив мені того навушника.
— Добре. Що в планах далі? — запитала президент.
Плутарх кивнув Кресиді, і та почала ритись у своїх паперах.
— У нас є чудові кадри з Катніс, зняті у шпиталі в Окрузі 8. З них ми плануємо зробити ще одну агітку під назвою «Ви добре знаєте, хто вони такі й на що здатні».
Ми зосередимося на спілкуванні Катніс із пацієнтами, особливо з дітьми, тоді покажемо бомбардування шпиталю й руїни, які залишилися від нього. А ще ми хочемо зробити ролик про Переспівницю — висвітлити найкращі моменти Катніс впереміш зі сценами повстань і бойових дій. Цю серію ми назвемо «Вогонь поширюється легко». А ще Фульвія подала чудову ідею...
Кислий вираз не сходив з обличчя Фульвії, і останнє речення заскочило її зненацька.
— Ну, не знаю, наскільки моя ідея чудова. Просто я подумала, що можна випустити серію роликів під назвою «Ми пам’ятаємо». В кожному з них ми зобразимо одного з загиблих трибутів. Маленьку Руту з Округу 11, стареньку Магс із Округу 4... Так ми звернемося до кожного округу особисто.
— Віддамо належне всім трибутам, — докинув Плутарх.
— Фульвіє, це чудова ідея, — мовила я щиро. — Ідеальний спосіб нагадати людям, за що вони борються.
— Сподіваюся, це спрацює, — мовила вона. — Ми попросимо Фінея, щоб він прокоментував окремі уривки. Якщо, певна річ, буде що коментувати.
— Таких роликів можна зробити безліч, — мовила Коїн. — Зможете почати вже сьогодні?
— Звісно, — прощебетала Фульвія. Те, що її ідею підтримали і навіть схвалили, вочевидь покращило їй гумор.
Таким своїм жестом Кресида згладила всі розбіжності у творчій команді: похвалила Фульвію (мушу визнати, заслужено), та й сама отримала шанс самостійно втілити своє бачення Переспівниці. Що цікаво — Плутарх не мав охоти погрітися у промінні чужої слави. Йому було досить, що акція «Атака в ефірі» спрацювала в цілому.
Тут я згадала, що Плутарх, як і на Голодних іграх, почувається старшим продюсером, а не рядовим членом команди. Його цікавлять не деталі, а кінцевий результат. Якщо ми переможемо у війні, отоді Плутарх прийматиме привітання. Й очікуватиме винагороди.
Президент оголосила нараду закритою, і Гейл покотив мій візок назад у палату. Ми трохи посміялися над тим, як нас прикрили. Гейл вважав, що ніхто не хотів виставитися дурнем, визнаючи, що не здатен нас контролювати. Я була трохи поблажливіша та припустила, що знімальна група не хотіла ризикувати, щоб після такого непослуху нам не заборонили виїжджати на місце бойових дій, адже матеріал вони відзняли таки непоганий. Мабуть, ми обоє мали рацію... Гейл мав зустрітися з Біпером в арсеналі, а я вирішила подрімати.
Здалось, я всього на кілька секунд заплющила очі, а коли розплющила їх, то аж здригнулася, побачивши Геймітча, який спокійно сидів на кріслі поруч із ліжком. Чекав. Якщо вірити годиннику, то цілком імовірно, що Геймітч чекав уже кілька годин. Перше, що спало мені на думку, це покликати свідків, однак рано чи пізно мені все одно доведеться переговорити з Геймітчем сам-на-сам.
Нахилившись над ліжком, Геймітч помахав у мене перед носом якимось білим шнурочком. Було важко зосередитися, але я одразу здогадалася, що то. Він кинув шнурочок на простирадло.
