Фрау Мюллер не налаштована платити більше - Сняданко Наталка В. (читать полностью бесплатно хорошие книги TXT) 📗
Тепер у неї більше не було ілюзій стосовно того, що справді допасовані одне до одного партнери здатні порозумітися без слів і вгадати невисловлені очікування. Адже тепер вона й сама пробувала вгадати очікування та бажання своїх молодших партнерок, в очах яких бачила, що думають і відчувають вони точнісінько так само, як і сама Христина двадцять років тому. Але чого саме вони очікують від неї у конкретний момент, зрозуміти вже було значно важче. І найприкрішим вироком за такі невдалі спроби зрозуміння були вдавані оргазми, які вона тепер, на жаль, розпізнавала безпомилково. І це було ще одне з того, що ніколи не вдасться повернути — колись усі чужі оргазми здавалися їй щирими. І вона могла досхочу тішитися роллю жертви — тієї, яка сама імітує оргазм.
Цей юнацький егоїзм тепер виглядав кумедно — зараз вона на все дивилася більш об’єктивно, навіть на секс. Але це змусило її зрозуміти певну закономірність. Раніше їй здавалося, що відмова від власних імпульсів, невміння й небажання відчитати їх і допомогти відчитати партнерці є виявом альтруїзму та прагнення цілковито зосередитися на тому, щоб подарувати якомога більшу насолоду комусь, а не собі. Але тепер вона усвідомлювала, що якраз це і є егоїстично, бо відмова від власного задоволення, про яку ніхто не просив і яка нікому не йшла на користь, до того ж ніколи не була щирою, а лише вдаваною, — це ніяка насправді не відмова, а просто безпорадність і страх перед власною невмілістю, недосвідченістю, незнанням свого тіла й психіки, небажання визнати це, сором за те, що не вмієш це подолати, і самообман, намагання сховатися від неприємної дійсності за вигаданими «благороднішими» причинами. Наприклад, за псевдонебажанням відчувати себе «брудною, зіпсованою, хтивою», бо це були негативні епітети. А разом із ними «бруднилося» або ставало незаслуженим і саме задоволення. Заслужити його можна було, лише відмовившись від своєї насолоди задля чужої, купивши її таким чином. А якщо оборудка не вдавалася, то винна була, ясна річ, недостатньо чуттєва партнерка.
Ця прив’язка задоволення до відповідальності була в усьому цьому заплутаному комплексі відчуттів найбільш химерною штукою. Христині було цікаво, де, у який момент її психіка вирішила, що найпростішим і найпевнішим способом уникнути відповідальності за чиєсь і за своє розчарування є добровільна відмова від свого задоволення. А ще більше їй було цікаво, яким чином їй вдалося позбутися цього після стількох років борсання в напруженому клубку негативних емоцій, які все більше мучили її та примушували шукати нових і нових винних.
Іноді її охоплював тотальний сумнів і вона вже не була так певна, що еротичні уподобання — це мимовільний процес, яким неможливо керувати і який неможливо спрямовувати. І вона вже не відкидала настільки ж беззастережно, як колись, сумнів у тому, що її ж власна психіка, яка так довго дурила її, могла підвести і в іншому — наприклад, хибно переконати в домінуванні лесбійських схильностей. Можливо, хибність і правильність — це також не абсолютні, а відносні величини й ніякої раз та назавжди визначеної сексуальної орієнтації не існує, а все залежить лише від спонтанних бажань і настроїв у той чи інший момент. А можливо, усе ще гірше і спонтанність та некерованість, ця найбільша чеснота сексу, — така ж ілюзія, як і все інше, і насправді всі підсвідомі й напівсвідомі бажання, прояви, потяги, відчуття — це просто інтелектуальні конструкції. Можливо, найбільша жорстокість старішання якраз і полягає зовсім не у фізіологічних тілесних проявах, а в цьому тотальному процесі втрати безспосередності й щирості в сприйнятті світу й власних відчуттів. Коли все, що раніше сприймалося інтуїтивно та на віру, тепер перетворюється на складні інтелектуальні конструкції, за допомогою яких твоя власна психіка намагається маніпулювати тобою. І задоволення більше не є просто відчуттям, від якого стає радісно, а перетворюється на складну теорію, у якій значно більше вимученого самоствердження, ніж самого задоволення. У центрі цієї теорії опиняються різноманітні нюанси, перешкоди й недоліки, що спричиняють утрату задоволення. І процес, який планувався як чистий гедоністичний акт, через це перетворюється на болючу процедуру самоаналізу й пошуку причин, наслідків, винних, рецептів, заборон, рекомендацій — чого завгодно, тільки не чистого задоволення в його первинній, не зіпсованій надмірним осмисленням формі.
Хоча, з іншого боку, тепер їй уже не було настільки ж важливо, як колись, усвідомлювати свою орієнтацію, її тривкість, незмінність, відсутність у цьому жодної «неправильності». Етап, коли вона боролася сама з собою і з суспільними стереотипами за право на все це, давно минув. Тепер їй було глибоко байдуже, що думають про неї та її уподобання інші. Важливо було розібратися зі своїми власними думками й відчуттями.
Це було, ясна річ, набагато складніше, ніж жити відповідно до того, що очікують від тебе інші. Це було схоже на перечитування дитячих казок у дорослому віці, коли Червона Шапочка раптом перетворюється на спокушену цнотливицю, злий вовк — на підступного спокусника, а пиріжок втілює ще більш двозначний еротичний підтекст, хиткий і непевний, водночас хтивий і страшний у темному лісі плотських задоволень, далеких і незнаних, як заборонений плід. І після такого прочитання вже ніщо й ніколи неможливо було сприймати наївно та просто, як колись, на віру. В усьому з’являвся бруднуватий, але водночас і привабливий підтекст. Це збагачувало палітру відтінків, але платити за це збагачення доводилося втратою гостроти основних відчуттів, неминучої під час розпорошення уваги на численні нюанси. Так усе попереднє, скероване назовні життя, яке розмірено плине за наперед відомими респектабельно нудними схемами та правилами, у яких завжди зрозуміло, де добро, а де — зло, тепер стало неможливим.
Раз усвідомивши нещирість власних переконань, Христина більше не могла повернутися до колишніх відчуттів. Відтепер секс перестав бути для неї лише додатком до гарної розмови, емоційної близькості, гри в залицяння, способом розвіяти самотність, зняти напруження, красиво завершити вечір. А раніше їй ішлося здебільшого про це. І жінки частіше велися на таку гру, особливо молодші жінки, недосвідчені, виховані в усвідомленні гріховності всього пов’язаного із задоволенням, і особливо чуттєвим задоволенням. Чоловіки ставилися до сексу серйозніше, вбачали в ньому самоціль, відокремлювали від усього іншого. Колись Христині це здавалося вульгарним і примітивним. Тепер вона усвідомлювала, що саме це і є виявом справжнього бажання. Усе інше — лише імітація, обман, самообман, спроба закамуфлювати щось.
Зараз Христині більше не йшлося про досвід обміну провинами, а лише про власне сексуальний досвід. Їй хотілося чистого відчуття, позбавленого ароматизаторів саможертовності, співчуття, сором’язливості, небажання образити, зізнатися тощо, у чому вона так довго й безуспішно борсалася досі. Вона більше не боялася механіки чуттєвості, а, навпаки, старанно вдосконалювалася в цьому й пишалася своїми успіхами. Тепер її тіло було зрозумілим для неї, але від цього таємнича магія сексуального задоволення не зникла, а, навпаки, посилилася відчуттям того, що можеш керувати процесом, а не лише плисти за течією, відшукуванням нового в знайомому та добре випробуваному, бравадою своїми вміннями перед менш досвідченою партнеркою і навіть зовсім рафінованою бравадою вміннями перед партнеркою більш досвідченою, здатною оцінити все якнайбільш прискіпливо.
Мабуть, настала найкраща її пора, коли старіння тіла ще не настільки помітне, аби перекреслити собою всі радощі зрілості, досвіду, звільнення від юнацьких фобій та комплексів, радість від уповільнення сприйняття, від необхідності постійно поспішати та сприймати все лише поверхово, недбало, похапцем, як це притаманно надміру поспішній і вічно перезбудженій юності.
Раніше їй здавалося, що стосунки між жінками є більш абстрактними, вільнішими від прагматичних міркувань і через це партнерки здатні краще заглибитися в суть еротичного переживання, збагнути його й повноцінно перейнятися лише ним. Христина була переконана, що гетеросексуальні стосунки занадто сильно прив’язані до інстинктів і суспільної моралі, а це унеможливлює відхід у них від певних стереотипних моделей, які хоч і відрізняються між собою, але в результаті всі ведуть до неминучої поразки. Їй здавалося, що основна складність, яка заважає будувати стосунки водночас глибокі та внутрішньо вільні від взаємних обмежень, принижень, узалежнень, криється в надмірній раціоналізації почуттів, які починають помирати в момент, коли вперше з’являється думка про те, наскільки ці стосунки серйозні, яка в них перспектива та що буде далі, бо ця думка приходить на заміну простій і нічим не обумовленій радості від усвідомлення факту існування одне одного. На її думку, саме такими були симптоми початку втрати взаємного зацікавлення. Підсвідоме або й свідоме прагнення зацементувати те, що розвалюється, зберегти, законсервувати, продовжити тривання, навіть якщо це тривання буде лише агонією.
