Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать хорошую книгу txt) 📗
І він заснув і спав так міцно, як не спав уже давно.
У наступні дні Річарду здавалося, що він літає. Його незвичайно гарний настрій викликав загальне здивування. Спочатку оточуючі хмурились, але поступово його радість передалася всім. Сестри хихикали, коли він говорив їм, що вони прекрасні, як сонячний день.
Сестер, що допомагали йому опанувати Хань, він просив старатися якомога краще, змушуючи їх займатися довше, ніж раніше. Сестри Тові і Цецилія горіли ентузіазмом, Мерісса і Ніккі задоволено посміхалися, Ермінь здавалася радісною, а Ліліана — та взагалі була щаслива. Річард жадав якомога швидше позбутися від нашийника, але чудово розумів, що нічого не вийде, поки він не доб'ється того, чого від нього хочуть.
Так минали дні. Одного разу Річард зауважив, що досить довго вже не зустрічав Уоррена, і вирішив спуститися в підвал, в архіви, — дізнатися, як просуваються пошуки. Сестра Беккі прихворіла, і її не було, а інша сестра лише хихикнула, коли він їй підморгнув.
Уоррен був у повному захваті від того, що йому вдалося виявити, і з нетерпінням чекав можливості поділитися своїми відкриттями з Річардом. Не встигла закритися важкі двері, як Уоррен взявся гортати розкладені на столі томи.
— Те, що ти розповів, мені сильно допомогло. Дивись! — Уоррен ткнув пальцем у напис на незрозумілій мові. — Все так, як ти говорив. Тут сказано, що сама по собі поява в нашому світі Каменя Сліз ще не вивільняє Володаря.
— Тоді в чому його значення?
— Ну, справа в тому, що темниця Володаря запечатана кількома печатками, і Камінь Сліз — лише одна з них. Є багато способів вивільнити Володаря, і для цього потрібно декілька магічних предметів. Каменем Сліз повинен скористатися хтось зі світу живих. Хтось, хто володіє обома сторонами магії: і Магією Приросту, і Магією Збитку. Той, хто володіє тільки Магією Прирости, здатний завдати певної шкоди, здатний ще більше прорвати завісу, але звільнити Володаря він не в силах. Вважаю, — підморгнув Уоррен, ми в повній безпеці, навіть якщо цей чорний камінь знаходиться в нашому світі.
Головне — вести себе досить обережно.
— Він не чорний. Я не говорив, що він чорний, я тільки описав тобі, як він виглядає: якої форми і якої величини.
Уоррен задумливо потеребив губу.
— Не чорний? А який?
— Бурштиновий.
Полегшено зітхнувши, Уоррен стукнув себе в груди.
— Хвала Творцеві! — Життєрадісно заволав він. — Це найкраща новина за весь останній рік! Янтарний колір означає, що Каменя торкнулися сльози чарівника. Це відштовхує Володаря. Для нього сльози чарівника, що для нас смердюче тухле м'ясо. Його посередники не доторкнуться до Каменя!
Річард широко посміхнувся. Мабуть, це Зедд. Тому-то він і відчув присутність Зедда, коли дивився на Камінь. Це відкриття переповнило чашу надій. Він не міг більше стримуватися.
— Уоррен, у мене хороші новини. Я закоханий. І одружуся.
Уоррен знову заволав, але потім його усмішка зів'яла.
— Адже це не Паша, правда? Якщо вона, то все в порядку, я зрозумію. Ви з нею складете прекрасну… Річард легенько торкнувся плеча Уоррена.
— Ні, це не Паша. Я тобі якось розкажу. Вона Мати-сповідниця. Але я не хотів тебе перебивати.
Як щодо решти?
— Ну, є декілька цінних зауважень з приводу круглої кістки, про яку ти згадував, і про скрінів. — Уоррен поставив на стіл наступну книгу. — Одне — в пророцтві з розгалуженням, що стосується зимового сонцестояння, яке настане за два тижні. Це складне переплетення розвилок і переходів. Ми тільки недавно з'ясували, що пророцтво про жінку та її народ — з істинного розгалуження…
Кожен раз, коли Уоррен починав говорити про розгалуження і переходах, Річард переставав розуміти взагалі що б то не було. Єдині слова, які він зрозумів цього разу, — «зимове сонцестояння».
— А при чому тут зимове сонцестояння? Уоррен здивовано подивився на нього:
— Зимове сонцестояння. Найкоротший день в році. Найоротший день — найдовша ніч. Зрозумів, про що я?
— Не-а. Це якось пов'язано зі скрінами?
— Найдовша ніч у році. Чим довше ніч, тим довше темно. Бачиш, є певний час, коли Володар може сильніше впливати на світ живих.
Його світ — світ темряви, і коли у нас найдовша ніч, завіса слабкіше всього.
Саме в цей час Володар здатний принести найбільше зло.
— Отже, ми будемо в небезпеці через кілька тижнів, в зимове сонцестояння?
Брови Уоррена радісно підстрибнули.
— Ну так! Але твоя інформація допомогла зрозуміти дане пророцтво, а заодно зрозуміти і те, що, як нам відомо, є істинним розгалуженням, пов'язаним з цим пророцтвом. Бачиш, стосовно нинішнього зимового сонцестояння існує пророцтво про загрозу світу живих. Щоб одна з гілок реалізувалася, Володар повинен мати в своєму розпорядженні декілька елементів.
Власне треба відкрити врата, але для цього йому по-перше потрібен посередник, який знаходиться в цьому світі. А посереднику, в свою чергу, — Уоррен аж підстрибнув від радості, потрібно закликати скріна. Якщо у нього буде та кругла кісточка скріна, про яку ти говорив, посередник зможе закликати скріна, який охороняє врата. Якщо посередник закличе скріна, Володар зможе пройти врата.
— Уоррен, по-моєму, це досить страшно. Уоррен відмахнувся:
— Та ні ж, ні. Таких похмурих пророцтв досить багато. Але всі необхідні елементи рідко виявляються в один і той же час до в одному і тому ж місці, так що розгалуження найчастіше не реалізується. У книгах повно помилкових розгалужень, оскільки…
— Уоррен, ближче до справи.
— Ах, ну так. Ну, бач, ти сказав, що твій друг володіє кісткою, яка викликає скріна. А Володареві потрібен посередник. Але у того кістки немає. Без кістки скріна і з урахуванням майбутньої розвилки, яку, як нам відомо, ми повинні пройти правильно — а ми вважаємо, що так і буде, — виходить, що це всього лише чергове помилкове розгалуження, а ми в безпеці!
Річарда кольнуло погане передчуття, але оптимізм і впевненість Уоррена розвіяли його. Ентузіазм Уоррена охопив і його. Річард ляснув молоду людину по спині.
— Відмінна робота, Уоррен. Тепер я можу повністю зайнятися своїм Хань.
— Спасибі, Річард! — Розцвів Уоррен. — Я такий радий, що тобі вдалося мені допомогти. Після знайомства з тобою я просунувся набагато далі, ніж міг сподіватися.
Все так же посміхаючись, Річард здивовано похитав головою:
— Уоррен, я ніколи не зустрічав людини, яка була б такою розумною, як ти, і такою молодою.
Уоррен засміявся, ніби почув чудовий жарт.
— А над чим ти смієшся?
— Над твоїм жартом, — пробурмотів Уоррен, витираючи виступили від сміху сльози.
— Який такий жартом? Регіт Уоррена обірвався.
— Щодо моєї молодості. Це жахливо смішно. Річард продовжував ввічливо посміхатися.
— Уоррен, чому це тебе так розсмішило? — Тому що мені сто п'ятдесят сім років.
Річарду звело вилиці.
— Ти жартуєш. Адже це жарт? Ти ж пожартував, правда, Уоррен?
Гарного настрою Уоррена як не бувало. Він моргнув.
— Річард… Ти ж знаєш, вірно? Вони повинні були тобі сказати. Я просто не думав, що вони тобі не сказали…
Річард змахнув книги в сторону і присунув стілець ближче.
— Сказали що? Уоррен, раз вже почав, продовжуй. Ти мій друг, так скажи мені.
Уоррен закашлявся і облизав губи. Нахилившись трохи ближче, він відповів:
— Річард, прости мене. Я думав, ти все знаєш, інакше давно сказав би. Правда, сказав би.
— Та кажи ж!
— Магія. Магія Палацу пророків. У ній є не тільки елементи магії Прирости, а й Магії Збитку, які пов'язують його з нижнім світом. Тому час тут тече інакше.
— Уоррен, — прохрипів Річард, — ти хочеш сказати, що це і на всіх нас впливає? На всіх, хто носить нашийник?
— Ні, взагалі на всіх, хто живе в Палаці. На сестер теж. Палац зачарований. Поки сестри живуть у Палаці, вони старіють, як ми. Через магію ми старіємо повільніше, для нас час йде по-іншому.
— «По-іншому» — це як?
— Чари уповільнюють процес старіння. Для нас проходить рік, а для тих, хто живе зовні, — років десять — п'ятнадцять.
