Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать хорошую книгу txt) 📗
— Не виходить. Чому я не можу повторити?
— Тому що я допоміг тобі, показав за допомогою моєї сили, як це має виглядати. Ти поки що не можеш робити це самостійно.
— Чому?
Натан нахилився і поплескав Річарда по маківці.
— Тому що це має йти ось звідси. Спочатку ти повинен усвідомити, хто ти є, і прийняти це як належне. А ти не віриш. Ти все ще противишся своїй сутності. А не повіривши, не прийнявши себе таким, який ти є, ти не зможеш закликати свій Хань, свою силу. Хіба що в стані всепоглинаючої люті.
— А головні болі, пов'язані з моїм даром? Сестри сказали, що без нашийника я від них помру.
— Сестри дивляться на правду, як на хрящ в шматку м'яса: їдять її, тільки якщо вмирають з голоду. Вони хочуть тримати нас тут, щоб використовувати так, як потрібно їм. Те, чого вони намагаються досягти, навчаючи тебе, я тільки що зробив.
Головні болі, звичайно, небезпечні, але небезпечні лише в тому випадку, коли юний чарівник наданий сам собі. Коли у тебе були головні болі, ти міг їх позбутися?
— Так. Іноді, коли зосереджувався на стрільби з лука або коли щось всередині попереджало про небезпеку, що насувається. Або коли я був злий і користувався магією меча. Тоді біль відступала на деякий час.
— Це тому, що ти приводив дар в гармонію з розумом. Єдине, що було потрібно, щоб твій дар тобі не нашкодив, — це трохи тебе проінструктувати. Що я зараз і зробив. Чарівників повинні навчати чарівники. Чарівникові нічого не варто привести твій дар в гармонію з твоїм розумом, тому що для цього потрібен чоловічий дар, який навчає чоловічий дар. Те, що я зараз зробив, надовго виключить можливість того, що твій дар нашкодить тобі, і ніякої Рада-Хань тут не потрібно.
Надалі навчання в якогось чарівника допоможе тобі зробити наступний крок і захистить тебе, поки ти не досягнеш майстерності. Важливо тільки, щоб поруч завжди був хтось, хто здатний тобі допомогти. Сестрам потрібно років сто, щоб показати тобі те, що показав зараз я. Нашийник — лише привід, щоб тримати нас в полоні. Насправді сестри переслідують свої цілі. У них є власні ідеї з приводу навчання чарівників. Вони хочуть управляти чарівниками.
— Але навіщо?
— Сестри вважають, що саме чарівники винні у всіх бідах, які обрушуються на людство. І якщо вони, сестри, будуть тримати цю силу в узді, керувати нею, вселяти носіям цієї сили певні принципи, вони зможуть донести світло своєї віри людям. Ці фанатки впевнені, що вони одні знають істинний шлях до вічного блаженства в сяйві слави Творця. І тому вважають за можливе користуватися будь-якими засобами.
— Отже, того, що ти мені зараз показав, достатньо, щоб дар не вбив мене і без нашийника?
— Достатньо, щоб дар не вбив тебе. Але потрібно ще багато уроків, щоб зробити з тебе справжнього чарівника. Я всього лише притримав жеребця за вуздечку, інакше б він скинув тебе. Але куди більше зусиль доведеться докласти, щоб навчити тебе граціозно їздити.
Річарду звело вилиці.
— Якщо це правда, то вони все-таки штовхнули борсука під зад. Дякуємо за допомогу. — Він потер пальці. — Натан, насуваються страшні події. Дуже скоро.
Мені потрібно дізнатися декілька речей. Тобі відомо Друге Правило Чарівника?
— Зрозуміло. Але спершу ти повинен дізнатися перше, а вже потім — друге.
— Перше я знаю. З його допомогою я вбив Даркена Рала. Воно говорить, що людей можна змусити повірити будь-якій брехні або тому, що вони хочуть в це вірити, або тому, що бояться, що це виявиться правдою.
— А зворотне?
— В тому-то й фокус, що такого немає. Я повинен постійно бути насторожі, знаючи, що і я вразливий. І ніколи не повинен вважати, що невразливий. Я повинен завжди пам'ятати, що теж можу стати жертвою Першого Правила.
— Дуже добре.
— А Друге Правило? Натан насупив брови.
— Друге Правило стосується ненавмисних наслідків.
— І в чому ж воно полягає?
— Друге Правило Чарівника свідчить, що благі наміри можуть призвести до плачевних наслідків. Схоже на парадокс, але самими добрими намірами вимощений часом шлях до найстрашнішого зла. І уберегтися від цього зла можна лише за допомогою знань, мудрості, передбачення і розуміння Першого Правила. Але навіть цього не завжди достатньо. — Добрі наміри, добрі вчинки ведуть до зла?
Як це?
Натан знизав плечима.
— Діти люблять солодощі. Але чи на благо постійно годувати їх цукерками?
Знання, мудрість і передбачення підказують нам, що, якщо ми будемо і далі по доброті душевній годувати дитину одними цукерками, вона захворіє.
— Але ж це очевидно. Це всі знають.
— Припустимо, у когось болить нога, і поки він лікується, ти приносиш йому їжу. Але ось він уже вилікувався, а вставати не бажає, бо це спочатку боляче. І ти — по доброті душевній — продовжуєш носити йому їжу. Через деякий час ноги цієї людини ослабнуть, і йому стане ще болючіше вставати, але ти добрий, ти продовжуєш носити йому їжу. Зрештою людина ослабне настільки, що більше ніколи не зможе встати. І все через твою доброти. Ось так благо перетворюється на зло. Зло під виглядом добра, мій хлопчик, зло під видом добра.
— Не думаю, що таке трапляється настільки часто, щоб стати проблемою.
— Я лише намагаюся привести тобі найбільш очевидні приклади, Річард, щоб ти зміг зрозуміти Друге Правило. Благі наміри можуть заохотити ледачі уми до неробства. Чим більше ти їм даєш, тим більше їм потрібно. І поки твоя доброта безмежна, вони ніколи не привчаться до дисципліни і не навчаться розраховувати самі на себе. Твоя доброта завдасть шкоди їх людським якостям. Якщо ти даси монетку жебракові, тому що він говорить, ніби його родина голодує, а він витратить її на Випивку і потім вб'є когось, ти будеш в цьому винен? Ні. Це він убив. Але якщо б ти не давав йому грошей, а нагодував його або пішов би й приніс їжу його сім'ї, вбивства не сталося б. Знову ж, добрий намір, яка звернув нас на зло. Друге Правило Чарівника: благі наміри можуть призвести до великого зла. Порушення його черевато чим завгодно, від маленької неприємності до всесвітньої катастрофи. Деякі вожді прагнули до миру і стверджували, що навіть самооборона є зло. Начебто самий добрий намір — знищити насильство. Але в підсумку така політика призводить до різанини, хоча, пригрози вони силою з самого початку, вони запобігли б нападу і не було б ніякого насильства. Свої благі наміри вони поставили вище життєвих реалій. Звинуватили військових в кровожерливості, а насправді саме військові могли б запобігти кровопролиттю.
— Ти хочеш переконати мене в тому, що я не повинен соромитися, що є бойовим чарівником?
— До чого вівці оспівувати вегетаріанство, коли у вовків інша точка зору?
На мить Річарду здалося, ніби він говорить з Зеддом.
— Але не може ж доброта завжди бути неправильною!
— Звичайно, ні. Ось тут-то й потрібна мудрість. Ти повинен бути досить розумний, щоб передбачати наслідки свого вчинку. Але з Другим Правилом вся біда в тому, що ти не завжди можеш точно визначити, порушуєш ти його чи ні.
Гірше того, магія небезпечна. Якщо до благих намірів додати ще й магію, порушення Другого Правила може привести до катастрофи. Магією користуватися легко-Важче зрозуміти, коли саме нею потрібно користуватися. Всякий раз, коли ти закликаєш магію, ти ризикуєш створити зло. Чи знаєш ти, Річард, що одна-однісінька сніжинка здатна викликати лавину? Без неї, без цієї останньої сніжинки, катастрофи не відбулося б. Користуючись магією, ти повинен точно знати, яка сніжинка може стати останньою. Причому знати це перш, ніж вона впаде. Інакше лавина виявиться куди більш руйнівною, ніж та, яку на твою думку могла б викликати сніжинка.
Річард потер пальцем руків'я меча.
— Натан, мені здається, я прорвав завісу, бо порушив Друге Правило Чарівника.
— Порушив.
— Але що я зробив?
— Щоб перемогти за допомогою Першого Правила, ти використовував свою магію.
Тим самим ти підживив Магію шкатулок, потривожив врата і прорвав завісу. Ти зробив це через незнання. Не знав, що ненавмисним результатом правильних, здавалося б, дій виявиться загроза знищення всього живого. Та сама сніжинка. Магія небезпечна.
