Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Гудкайнд Террі (читать хорошую книгу txt) 📗
Річард відчув, як починає горіти шрам на грудях, але блокував біль. Погляд блакитних очей кинувся на Камінь Сліз, що висів у Річарда на грудях.
— Я породив великого чарівника! — Даркен Рал подивився Річарду в очі. — Ми б хотіли, щоб ти приєднався до нас, Річард.
Річард мовчав. Він буквально закипів від злості, побачивши, як шириться посмішка Дарка Рала Крізь пелену гніву, крізь пробуючу вирватися назовні лють магії він дивився на примару, одночасно відчуваючи всередині себе острівець спокою.
— Ми можемо дати тобі те, чого не може дати ніхто інший, Річард. Навіть сам Творець. Ми могутніші Творця. І ми хотіли б, щоб ти приєднався до нас.
— І що ж ти можеш мені запропонувати? Даркен Рал розпростер блискучі руки.
— Безсмертя!
Річард був занадто злий, щоб сміятися.
— Коли це ти встиг впасти в оману, що я повірю хоч одному твоєму слову?
— Це правда, Річард, — прошепотів привид. — У нашій влади дарувати тобі безсмертя.
— Те, що ти примудрився змусити декого з сестер повірити твоїй брехні, ще не означає, що в неї повірю я.
— Ми — я і Володар Підземного світу. Нам підвладні і життя, і смерть. У нашій владі дарувати і те, і інше. Особливо тому, хто володіє обома сторонами магії. Ти можеш стати володарем світу живих. Яким міг стати я, якщо б ти не… втрутився.
— Нецікаво. Можеш запропонувати що-небудь ще?
Жорстока посмішка Дарка Рала стала ще ширше, брови зметнулися вгору.
— О, так, мій сину, — прошипів він. — О так!
Він провів рукою над магічним піском. Мерехтливе світло прийняло форму стоячої на колінах людини. Дуже знайомої людини.
Келен.
Одягнена в біле плаття, вона стояла на колінах, нахилившись вперед. Волосся коротко обрізане, так, як тоді у вежі. Голова її лежала на пласі, з-під щільно зімкнутих вік текли сльози. Губи Келен беззвучно виголосили його ім'я і слова любові. Серце Річарда шалено закалатало.
— Дракониха поранена, Річард. Вона не зможе відвезти тебе в Ейдіндріл. У тебе не залишається часу. У тебе немає іншого вибору, окрім як прийняти нашу допомогу.
— Що ти маєш на увазі під допомогою? — Посмішка повернулася на обличчя Рала.
— Я вже сказав тобі, нам підвладні і життя, і смерть. Без нашої допомоги сьогодні вдень перед обличчям її народу станеться ось це.
Дарці Рал знову змахнув примарною рукою. Сокира ката майнув і опустився, впившись в дерев'яну колоду. Бризнув фонтан крові. Річард відсахнувся.
Голова Келен відлетіла геть. Яскрава червона кров залила біле плаття, і обезголовлене тіло впало на бік.
— Ні-і-і! — Закричав Ричард, стиснувши кулаки. — Ні-і-і!
Даркен Рал провів рукою над видінням, і воно зникло в мерехтливому світлі.
— І точно так само, як я прибрав видіння, ми можемо зупинити реальні події. Якщо ти приєднаєшся до нас, ми можемо дарувати безсмертя не тільки тобі, але і їй теж, Річард закам'янів. Нарешті він все усвідомив. Вперше усвідомив по-справжньому. Скарлет поранена, вона не зможе відвезти його в Ейдіндріл. І сьогодні зимове сонцестояння. Келен належить померти в цей день, а він не в силах допомогти їй. Річард судорожно схлипнув.
Світ помирав для нього. Вмирав.
Так от у чому сенс пророцтва! Якщо він прийме пропозицію, якщо побажає позбавити Келен від смерті, то для всіх інших життя скінчиться.
Річард подумав про Чейза, який везе Рейчел додому, до її нової матері.
Подумав про щастя, яке виникне у дівчинки в оточенні люблячої родини. Згадав і своє життя з батьком і матір'ю, їх любов, щасливі часи, прожиті разом з ними.
І не дуже щасливі — теж згадав. Згадав, як багато це для нього значило.
Він згадав дні, проведені з Келен, згадав про щастя кохання. А потім він подумав про інших людей, тих, які теж відчувають таке ж щастя, і тих, хто випробує його в майбутньому. Якщо це майбутнє відбудеться.
— Ти зможеш йти з нею рука об руку, Річард. Вічно. Річард відірвав погляд від білого піску:
— Рука об руку, по праху смерті. Вічно. Що буде з Келен, у що перетвориться її любов до нього, якщо він запропонує їй таке? Вона прийде в жах. І кожен раз, як буде дивитися на нього, вона буде бачити справжнє чудовисько.
Вічно.
І він буде жити вічно з її відразою, а не любов'ю. Намагаючись врятувати її, він не тільки знищить всіх людей, а й розіб'є їй серце.
Ціна занадто висока.
Але це означає кінець і його життя, його любові.
Він подивився прямо в очі породження зла.
— Ти отруїв нашу любов отрутою своєї ненависті. Ти навіть поняття не маєш, що значить любити.
Гнів сколихнувся в ньому, як полум'я. Принаймні він отримає за це хорошу плату. Помста.
Річард підняв в кулаці Камінь Сліз. Даркен Рал відступив на крок.
— Річард, подумай про те, що ти робиш!
— Ти заплатиш мені за це. Він дістав з кишені щіпку чорного піску і жбурнув у піщаний коло.
Дарці Рал замахав руками.
— Ні! Ти ідіот!
Білий пісок почав корчитися, ніби від болю. Як живий. Накреслені символи змішалися і зникли. Здригнулася земля, і по трав'янистому грунті побігли тріщини.
З блискучого білого піску полетіли блискавки, розлітаючись по всьому Саду Життя. Приміщення наповнилося гулом і сліпучим світлом. Зачарований пісок перетворився в озерце блакитного полум'я. Повітря здригалося.
— Ні! — Даркен Рал погрозив небу кулаками. Він опустив голову і, побачивши повільне наближення Річарда, який стискав в руці Камінь Сліз, затих і простягнув руку.
Річард зупинився. Дихання перехопило. Біль від шраму на грудях охопила все тіло. Закликавши на допомогу всю свою волю, він рушив вперед. З кожним кроком біль наростала. Здавалося, вогонь злизує плоть з кісток і починає закипати кістковий мозок. Але лють допомагала терпіти.
Річард зняв з себе шнурок з Каменем Сліз і витягнув його перед собою так, що Камінь хитався прямо перед лицем Дарка Рала. Рал відсахнувся.
— Ти будеш носити його в темряві смерті. Вічно. — Річард підійшов ближче. На коліна!
Мерехтлива фігура опустилася на коліна. Блакитні очі втупилися в Камінь Сліз. Річард вже зібрався надіти шнурок на шию примарі, але раптом завмер.
Позаду Даркена Рала він побачив вівтар зі скриньками. З стоячої посередині відкритої шкатулки било в небеса зелене світло.
Річард згадав, про що йому говорили Енн, Натан і Уоррен. Якщо він скористається Каменем з егоїстичних міркувань, з ненависті, він розірве завісу. Більше всього на світі йому хотілося відправити Даркена Рала в пітьму Підземного світу, приректи його на вічне покарання за все, що він створив. Але тоді здійсниться саме те, чого він повинен перешкодити будь-яку ціну.
До того ж він сам в усьому винен. Те, що він зробив це ненавмисно, справи не міняє. Життя не є справедливість, життя є просто життя. Якщо ти випадково наступиш на змію, вона тебе вкусить. Наміри не мають значення.
— Я сам винен у своєму нещасті, — прошепотів Річард. — І сам повинен відповісти за наслідки своїх діянь. Я не можу змусити інших розплачуватися за те, що зробив я сам, не важливо, навмисно або ненавмисно.
Річард повісив Камінь Сліз собі на шию. Дарці Рал в тривозі скочив на ноги.
— Річард… Ти не розумієш, що кажеш. Вбий мене. Повісь мені Камінь на шию. Здійсни свою помсту!
Річард повернувся спиною до вівтаря і простягнув руку. Кругла кісточка скріна, оточена блакитним сяйвом, стрибнула йому в долоню. Але магія Річарда захищала його.
Він підняв кісточку вгору. Охоплений гнівом, охоплений спокоєм, він вивільнив свою силу, і сила спалахнула з його стислого кулака.
Блискавка, жовта і гаряча, ударила в Даркена Рала.
Блискавка, чорна і холодна, ударила в Даркена Рала.
І обидві вони закрутилися в шаленій люті скріна.
На зал опустилася непроглядна темрява, а коли вона зникла, не стало ні блискавок, ні Даркена Рала. Затиснута в кулаці кісточка скріна холодила долоню.
Зелене світло стало яскравіше, зал задзвенів. Річард зняв з шиї Камінь Сліз.
Шкіряний шнурок відірвався і впав, а Камінь почорнів в його долоні. Річард викинув руку вперед. Камінь Сліз полетів до зеленого світла, на мить завис, закружляв у повітрі і впав у скриньку. Зелене світло зблякло, стало прозорим і зникло. Б'ючий в небо стовп потустороннього світла розчинився, і в Саду Життя запанувала тиша.
