Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Гудкайнд Террі (лучшие бесплатные книги .TXT) 📗
Ніккі майже бачила, як вся трійця намагається зрозуміти, слухає їх зараз Джеган чи ні. Але якщо магія повернулася, значить, Джеган повинен мати вільний доступ до її розуму, а це не так. Іскорка розуміння спалахнула і згасла.
— Аббатиса допустила якусь помилку і Джеган виявив її? — Уточнила Ніккі.
— Ну… Не зовсім, — промовила сестра Рошель. — Сестра Георгія пішла і привела стражників. Ми здали її їм, це наш обов'язок.
Ніккі розреготалася:
— Її власні сестри Світла? Яка іронія! Енн ризикує життям; поки шими пожирають магію, приходить сюди, щоб вас, нікчемних, врятувати, а ви, замість того щоб з нею втекти, її зраджуєте. Яка краса!
— Ми були змушені! — Запротестувала сестра Георгія. — Його превосходительство побажав би цього. Наш обов'язок — служити імператору. Знаємо ми, чим закінчуються спроби втечі. Ми своє місце знаємо.
Ніккі уважно дивилася на обличчя жінок, що присягнулися служити Світлу Творця і довгі сторіччя працювали в ім'я Його.
— Та вже, знаєте.
— Ти поступила б так само! — Викрикнула сестра Обрі. — Нам довелося це зробити, інакше його превосходительство витягнув би відомості з інших. Це був наш обов'язок заради блага інших, в тому числі, смію додати, і заради твого блага. Ми не могли думати тільки про себе або Енн, ми повинні були піклуватися про всіх.
Ніккі відчула, як її охоплює тупа байдужість.
— Добре, ви зрадили аббатису. — Останні іскорки цікавості догоряли. — Але з чого вона раптом вирішила, що дійсно може втекти разом з вами? Напевно у неї були якісь плани щодо вигнання шимів. На що вона сподівалася, знаючи, що як тільки шими зникнуть, Джеган тут же відновить контроль над вашими мізками? Та й її теж?
— Його превосходительство завжди з нами, — манірно заявила сестра Обрі. — Енн просто намагалася обдурити нас. Але ми не дурепи! І все інше, що вона говорила, теж виверт. Не так ми дурні, щоб на таке купитися.
— Все інше? І що ж це за інше? У чому полягав її план?
Сестра Георгія обурено пирхнула:
— Вона намагалася навіяти нам якусь нісенітницю щодо магічних уз з Річардом Ралом.
Ніккі моргнула і вся звернулася в слух.
— Узи? Що за нісенітниця?
Сестра Георгія твердо витримала погляд Ніккі.
— Вона стверджувала, що якщо ми принесемо Річарду клятву вірності, це захистить нас. Заявила, що якась там його магія не дозволить Джегану проникнути в наші мізки.
— Яким чином?
Сестра Георгія знизала плечима:
— Вона говорила, що ці самі узи захищають його людей від сноходців. Але ми не такі наївні, щоб повірити.
Ніккі притиснула руки до тулуба, щоб приховати тремтіння.
— Не розумію. Яким чином це діє?
— Вона таке розповідала… Нібито Річард успадкував цю магію від своїх предків. Заявила, що ми повинні присягнутися йому у вірності від усього серця або щось в цьому роді. По правді кажучи, це було настільки безглуздо, що я толком і не слухала. Вона стверджувала, що саме тому Джеган не в змозі опанувати її розумом.
Ніккі перебувала в повному приголомшені. Ну звісно ж…
Вона весь час роздумувала, чому Джеган не захопив решту сестер. Багато хто до цих пір залишалися на волі. Значить, їх захищають узи з Річардом. Напевно, так воно і є. Її власна аббатиса, сестра Юлія, і всі інші наставниці Річарда втекли теж. Ні, тут щось не сходиться. Адже вони сестри Тьми, як вони змогли присягнути Річарду? Більш ніж дивно.
І все ж Джеган частенько буває не здатний проникнути в її розум.
— Ви сказали, сестра Алессандра зникла. — Сестра Георгія потеребила комір.
— Вони з Енн зникли разом.
— Ну, Джеган не завжди повідомляє вам про свої дії. Можливо, він просто наказав убити обох. Георгія глянула на подруг.
— Ну… можливо. Але сестра Алессандра була однією з вас… Сестрою Тьми. На неї було покладена відповідальність за Енн…
— Чому не на вас? Не на тебе і твоїх сестер? — Георгія відкашлялася:
— Аббатиса виказала таку зневагу до нас, що його превосходительство наказав займатися нею сестрі Алессандрі.
Ніккі цілком могла собі уявити, які форми прийняло це зневага. Однак Енн можна зрозуміти — адже сестри Світла її зрадили. Напевно, Джеган визнав аббатису цінним трофеєм, якщо побажав зберегти їй життя.
— Коли ми увійшли в місто, фургон, де везли клітку Енн, так і не з'явився, — продовжила сестра Георгія. — Нарешті причовгав візник із закривавленою головою і доповів, що останнє, що він бачив, перш ніж світ потемнів, була сестра Алессандра. А тепер вони обидві зникли.
Ніккі відчула, як нігті впиваються в долоні, і зусиллям волі змусила себе розтиснути кулаки.
— Значить, Енн запропонувала вам всім свободу, а ви вважали за краще залишатися рабинями?
Всі три сестри гордо підняли голови.
— Ми вчинили так, як було краще для всіх, — заявила Георгія. — Ми сестри Світла і не належимо собі. Наш обов'язок — полегшувати людям страждання, а не завдавати.
— Крім того, — додала сестра Обрі, — щось ми не помітили, щоб ти намагалася втекти. Схоже, час від часу ти вільна від присутності його превосходительства, але ж не йдеш геть.
— Звідки ви знаєте? — Насупилася Ніккі.
— Ну я… я… — Зам'ялася Обрі. Ніккі схопила її за горлянку:
— Я задала питання. Відповідай!
За допомогою магії Ніккі посилила натиск. Лице сестри Обрі налилося кров'ю, очі закотилися: магія Ніккі почала висмоктувати з неї життя. Але Джеган контролював розум сестер, і їм було заборонено вдаватися до магії без його дозволу.
Георгія тихенько торкнулася руки Ніккі.
— Просто його превосходительство питав нас про це, от і все. Відпусти її, сестра. Будь ласка.
Ніккі відпустила Обрі і втупила грізний погляд у сестру Георгію.
— Запитував вас? Що саме питав? Що він говорив?
— Він просто хотів з'ясувати, чи відомо нам, чому він часом не може проникнути у твій розум.
— Він нас мучив, — додала сестра Рошель. — Мучив, тому що ми не знаємо відповіді. І не розуміємо, як таке взагалі може бути.
І тут Ніккі зрозуміла все.
Сестра Обрі потерла шию.
— Та що з тобою, сестра Ніккі? Чому це його превосходительство так тобою цікавиться? Чому ти здатна чинити йому опір?
Ніккі повернулась до виходу, кинувши через плече;
— Дякую за допомогу, сестри.
— Якщо ти можеш звільнитися від нього, чому не йдеш? — Крикнула їй услід сестра Георгія. Вже в дверях Ніккі озирнулася:
— Мені подобається дивитися, як Джеган мучить вас, відьом Світла. Не хочу позбавляти себе можливості милуватися настільки чудовим видовищем.
Сестри не реагували на її образи — вони вже звикли.
— Сестра Ніккі, — запитала Рошель поправляючи пасмо волосся, — чим ти так розлютила його превосходительство?
— Що? Ах це… Та нічого особливого. Просто змусила солдатів прив'язати коммандера Кардіфа до рожна і підсмажити його на багатті.
Дружно ахнувши, сестри відсахнулися, зробившись схожими на трьох сов на гілці.
Сестра Георгія похмуро втупилася на Ніккі.
— Ти заслуговуєш всього, що робить з тобою Джеган, сестра. І того, що з тобою зробить Володар, теж.
— Так, заслуговую, — посміхнулася Ніккі і пірнула за полог.
10
У місті Ферфілд відновилася якась подоба порядку. Але це був порядок військової бази, а від самого міста мало що залишилося. Будинки-то стояли, але ось жителів вже практично не було. Подекуди виднілися обгорілі руїни, остови будівель з вибитими вікнами і дверима, все було дочиста розграбовано.
Будинки стояли, немов примари минулого. Там і сям сиділи біля стін беззубі старики, стежачи незрячими очима за натовпами озброєних людей, що снував по вулицях. Осиротілі діти самотньо бродили по місту, злякано визирали з провулків. Вражає, наскільки швидко скрізь зникають залишки цивілізації, подумала Ніккі.
Крокуючи вулицями, вона раптом зрозуміла, як відчувала би себе вдома, якби могла відчувати, — порожнє, неживе, позбавлене мети існування.
