Точка Обману - Браун Дэн (читать книги полностью txt) 📗
Дельта-Один придивився до отвору. Його і досі оточували пілони, і поверхня води видавалася спокійною.
— Нічого не бачу.
— А ти придивися. — І Дельта-Два посунув джойстик, скерувавши робота ближче до поверхні води.
Дельта-Один уважніше придивився до темного озерця талої води — і отетеріло відсахнувся.
— Що це, в біса, таке?
Дельта-Три підійшов до них і теж придивився. І теж отетерів.
— Господи, це що — яма, з якої витягнули метеорит? А хіба з водою може коїтися щось подібне?
— Ні, — мовив Дельта-Один. — Стовідсотково не може.
32
Хоча Рейчел Секстон і сиділа зараз у металевому ящику за три тисячі миль від Вашингтона, вона почувалася так, неначе її викликали безпосередньо до Білого дому. Перед нею на моніторі відеофону виднілося кристально чітке зображення президента Зака Герні, який сидів у вузлі зв’язку Білого дому на тлі величезної президентської печатки. Цифровий аудіозв’язок був бездоганним, і, за винятком ледь помітного запізнення сигналу, можна було подумати, що співрозмовник перебуває в тій самій кімнаті.
Їхня бесіда проходила у відвертому та оптимістичному дусі. Президент явно був задоволений — хоча й не здивований — тією сприятливою оцінкою, що її дала Рейчел знахідці НАСА. Він був також задоволений її схвальним відгуком на його рішення використати як речника такого привабливого та популярного ведучого, як Майкл Толланд. Президент перебував у жартівливому та доброзичливому настрої.
— Не сумніваюся, що ви погодитеся зі мною, — сказав Герні, — що в якомусь гіпотетичному бездоганному світі це відкриття мало б суто наукові наслідки. — Він зробив паузу, нахилився, і його обличчя зайняло увесь екран. — Але, на жаль, ми живемо в недосконалому, далекому від бездоганності світі, і цей тріумф НАСА перетвориться на політичний футбол тієї ж миті, коли я зроблю оголошення про знахідку.
— Зважаючи на переконливі докази і тих поважних людей, яких ви залучили до пабліситі, я не думаю, що ваші опоненти зможуть щось протиставити. їм тільки й залишиться, що змиритися з цим відкриттям.
Герні посміхнувся з ледь помітним сумом на обличчі.
— Мої політичні опоненти дійсно повірять у те, що побачать, Рейчел. Мене турбує інше — їм дуже не сподобається те, що вони побачать.
Рейчел не могла не помітити, як старанно Герні уникає згадок про її батька. Він уживав лише терміни «опоненти» та «політичні супротивники».
— А ви гадаєте, що ваші опоненти почнуть волати про змову та підробку з політичних мотивів? — спитала вона.
— У цьому й полягає справжня природа цієї гри. Усе, що треба зробити, — це кинути тінь сумніву, нехай слабку, і заявити, що відкриття є всього-на-всього фальсифікацією, сфабрикованою НАСА спільно з Білим домом, і в результаті цим може навіть зайнятися спеціальна слідча комісія. Мас-медіа швидко забудуть, що НАСА знайшла беззаперечні докази існування позаземного життя, і зосередять свою увагу на виявленні інших доказів — доказів фальсифікації. Як не сумно, але будь-який брудний натяк на це відкриття завдасть шкоди науці, Білому дому, НАСА і, якщо чесно, усій країні загалом.
— Саме тому ви відклали оголошення, поки не буде повного й чіткого підтвердження, завіреного поважаними незалежними експертами?
— Моя мета — подати це відкриття таким невідпорним і неспростовним чином, щоб придушити всякий цинізм та сумніви в самому зародку. Я хочу, щоб його святкували з незатьмареною радістю, на яку воно, безперечно, заслуговує. На яку заслуговує НАСА.
Рейчел відчула, як її інтуїція подала сигнал. А що ж йому від мене потрібно?
— Цілком очевидно, — продовжив президент, — що ви перебуваєте в унікальному становищі, щоб мені допомогти. Ваш досвід аналітика і кревний зв’язок з моїм опонентом додадуть вашим словам про відкриття неспростовної достовірності.
Рейчел відчула зростаюче розчарування: «Він хоче мене використати... отже, Пікерінг мав рацію!»
— Зважаючи на це, — продовжив Герні, — я хотів би, щоб ви підтримали це відкриття офіційно й особисто, як постачальник секретної інформації Білому дому та як донька мого опонента.
Ось воно. Карти розкрито.
Герні хоче, щоб я підтримала це відкриття.
Раніше Рейчел здавалося, що Зак Герні вищий за брудну підкилимну політику. Якщо вона публічно підтримає це відкриття, то проблема сенатора перейде в особисту площину; він не зможе поставити під сумнів правдивість відкриття, не ставлячи під сумнів правдивість своєї доньки. І це стане смертним вироком кандидату з гаслом «У першу чергу — родина!».
— Якщо чесно, пане президент, то я прикро вражена тим, що з цим проханням ви звернулися саме до мене, — сказала Рейчел, дивлячись у монітор.
На обличчі Герні з’явився спантеличений вираз.
— Я гадав, що ви з радістю допоможете мені.
— З радістю? Пане президент, ваше прохання ставить мене в жахливу ситуацію — і це не кажучи вже про мої суперечності з батьком. Мені й так не бракує проблем у стосунках з ним, а ви пропонуєте лобове зіткнення у двобої не на життя, а на смерть. Попри мою антипатію до цього чоловіка, він усе ж таки мій батько, і виставляти мене проти нього — це, якщо чесно, не гідно вас.
— Стривайте! — вигукнув Герні, піднімаючи руки так, неначе здається в полон. — Хіба я щось казав про публічність?
Рейчел на мить замовкла.
— Мені здалося, що ви хотіли, аби я вийшла разом із керівником НАСА сьогодні на прес-конференцію о восьмій годині.
У навушниках забубонів гучний сміх Герні.
— Рейчел, чому ви так погано про мене думаєте? Невже ви й справді гадаєте, що я здатен просити вас загнати ніж у спину рідному батьку перед мільйонами телеглядачів?
— Але ж ви сказали...
— І невже ви гадали, що я дозволю керівникові НАСА ділити славу відкриття з донькою його головного ворога? Я не намагаюся викрутитися, Рейчел, але сьогоднішня прес-конференція — це наукова презентація. Не думаю, що ваші знання в області метеоритів, скам’янілих решток і структури льоду нададуть достовірності цій презентації.
Рейчел відчула, як у неї спалахнули щоки.
— Але ж тоді... Тоді про яку підтримку йдеться?
— Про підтримку, більш доречну у вашій ситуації.
— Не зрозуміла?
— Ви — моя зв’язківка. Ви проінструктуєте мій персонал з питань загальнонаціональної ваги.
— Ви хочете, щоб я підтримала це відкриття перед апаратом Білого дому?
З обличчя Герні й досі не сходив іронічний вираз, спричинений її нерозумінням.
— Так. Скептицизм, з яким я зіштовхуюся поза межами Білого дому, — це ніщо в порівнянні тим, який я відчуваю серед членів мого персоналу. Довіра до мене всередині Білого дому кульгає. Моя команда почала умовляти мене скоротити витрати на НАСА. Я ігнорував ці прохання, а це було рівнозначно політичному самогубству.
— До сьогоднішнього дня.
— Саме так. Як ми вже говорили сьогодні вранці, час оприлюднення цього відкриття видасться підозрілим для декотрих цинічних політиків, а саме цинічними політиками і є члени моєї команди в даний момент. Тому, коли вони вперше почують цю інформацію, я хочу, щоб вона виходила...
— А хіба ви не розповідали працівникам Білого дому про метеорит?
— Тільки кільком головним радникам. Тримати метеорит у секреті було моїм найголовнішим завданням.
Рейчел отетеріла. Недивно, що його очікує бунт на кораблі.
— Але це не моя компетенція. Метеорит навряд чи може належати до секретної інформації, яку я аналізую.
— Хоча це й не стосується царини ваших традиційних обов’язків, відомості про відкриття безперечно мають стосунок до вашої роботи: це складна і надзвичайно важлива інформація, яку слід проаналізувати з урахуванням потенційних політичних наслідків.
— Я ж не спеціаліст з метеоритів, пане президент. Може, вам краще попрохати керівника НАСА, щоб він провів цей брифінг?
— Жартуєте? Тут усі ненавидять його. Для мого персоналу Екстром — усе одно що шахрай, який торгує фальшивими зіллями, негідник, який продовжує заманювати мене то в одну фінансову халепу, то в іншу.
