Гербарій коханців - Сняданко Наталка В. (библиотека электронных книг TXT) 📗
– Ви, я бачу, гомеопатичну нафту вживаєте, – зауважив Орест на серванті знайому пляшечку і порушив незручну мовчанку, яка вже довший час панувала за святковим столом.
– Так, дуже допомагає на очищення організму, – мама відповіла стримано, але відчувалося, що крига в її голосі скресла.
– А ви натще п’єте чи на ніч? – продовжував розпитувати Орест. – Бо мені здається, натще не таке помічне, а як випити на ніч, то присипляє миттєво, аж дивно.
Розмови на тему здорового способу життя і народної медицини здатні були об’єднати кого завгодно, а тим більше людей одного покоління і спільного життєвого досвіду. Вже через п’ять хвилин Ірина здивовано спостерігала за тим, як жваво Орест ділиться з мамою рецептом чудодійної маски на очищення організму:
– Берете п’ять столових ложок борошна і змішуєте його з медом, додаєте троха оливи, бажано, ясна річ, нерафінованої, самі знаєте. То все намащуєте на спину. Зверху замотати пластиковою плівкою і вбрати теплий халат, а тоді парити ноги хвилин двадцять, не менше. Потім відкриваєте маску і самі побачите, як зі шкіри будуть лізти чорні хробаки. Треба їх змивати і чекати, поки вилізуть усі, тоді добре вимити шкіру, змастити оливою, на ніч випити 50 грамів підігрітої перцівки з маслом, і на ранок ви здорові.
– Справді? – дивувалася мама. – А що то за хробаки?
– Невідомо, мабуть, токсини якісь виходять, – цілком серйозно відповів Орест. – Я сам спершу не вірив, але спробував, і дуже дієво. Жінка знайомого навіть немовляті таке робила, і відразу зняло застуду.
– Немовляті? – не повірила мама. – А можна хіба?
– А що, краще хімію давати? – обурився Орест. – Починають труїти дитину антибіотиками з пелюшок, а потім дивуються, звідки ті хробаки беруться.
– А на розширення пор шкіри обличчя допомагає? – явно зацікавилася рецептом мама.
– Не знаю, не пробував, але правда є така, що після такої маски шкіра як у немовляти. Мало би і на обличчя допомогти.
– А про холодні обливання ви чули? – вступив у розмову тато.
– Аякже. Я сам кілька років обливався, і мушу вам сказати, може, не при дитині, тобто… – Орест зрозумів, що ляпнув зайвого, відокремивши себе і батьків від Ірини, але захоплені розмовою батьки, здається, не зауважили проколу. – Мушу сказати, дуже добре діє на тиск і тойво-во. Ну розумієте, по чоловічому, – і Орест підморгнув батькові Ірини.
Після цього вони випили за здоров’я уродинниці, закусили, Орест поцікавився рецептами салатів, порекомендував Ірининій мамі замінити в салаті «Олів’є» ковбасу вареною куркою, а маринований огірок – свіжим, а майонез робити самому з нерафінованих продуктів і підняв власний рейтинг до максимально можливого.
– Знаєте, як робиться справжній французький майонез? – Орест почувався як на сцені й говорив повагом, ретельно вимовляючи кожне слово, ніби розповідав як мінімум про квантову механіку. – Берете кілька жовтків і довго розтираєте їх із сіллю і цукром, тоді додаєте трохи гірчиці, краще французької, в зернах, і знову розтираєте. До того можна додати ще якихось спецій і готово – ніякої шкоди, особливо якщо яйця домашні.
– А не псується такий майонез? – засумнівалася мама Ірини. – Все ж таки сирі яйця, хто його знає.
– Ну, хочете їсти хімію, беріть те, що не псується, а я салати в холодильник не ставлю, зробив на раз, а що не з’їли – викинули.
Мати Ірини запропонувала перейти до гарячого, Орест підхопився і допоміг їй заносити посуд на кухню, там діловито зазирнув до баняків, запропонував щось досолити, а щось приправити червоним перцем, і вони з мамою надовго поринули в захопливу для обох бесіду про корисність щоденних клізм.
Це була цілковито нова на той час теорія, яка поволі витісняла з ринку моду на очищення організму і лікування за допомогою споживання власної сечі. Ірина з подивом дізналася, що, виявляється, і її мати, і Орест активно застосовували уринотерапію як для зовнішнього, так і для внутрішнього вжитку:
– Збираєте ще теплу вранішню сечу, – довірливим, майже інтимним шепотом розповідав мамі Орест. – Ну але ви знаєте, спочатку треба трошки попісяти поза баночку, бо у найперших краплях може бути білок і різні токсини, а вже ту середульшу сечу збираєте до банячка. Якщо того мало, то доливайте ще денною, але вечірньою вже нє, там забагато продуктів розпаду. Ясно, що найкраще дістати сечу немовляти, але то вже хіба як внуки підуть, – і Орест підморгнув мамі Ірини, мало не порушивши всю ідилію, бо вона, хоча вже і трохи захмеліла, а таки здригнулася від думки, що онуки у неї можуть бути від нього, Ореста, її ровесника.
– А ви як пили – сиру чи кип’ячену? – запитала мама.
– Сиру, ясна річ, а яку ще, – здивувався Орест.
– Я чула, люди кип’ятять, щоб токсини вивести – чотири години на маленькому вогні.
– Та то всю хату засмердіти можна, навіть не думайте, то дурниці хтось каже. – Орест вимовляв по-галицьки «дурничі».
– Та ото ж і я так подумала, тому вирішила теж пити сиру, воно й вітамінів більше.
– Але я вже перестав пити сечу. Відколи почав робити клізми з ромашкою, так бадьоро себе почуваю, що вже і не треба, – сказав Орест.
– З ромашкою? Бо мені радили кору дуба, вона для шкіри краще.
– Та ви шо, кора дуба? – обурився Орест. – Вона ж закрепи провокує. Киньте зараз же. Треба тільки ромашку. Чистий антисептик і натурпродукт.
Заціпенілій від подиву Ірині здавалося, що вони от-от всі розрегочуться і з’ясується, що всі дотеперішні розмови були просто жартами, але замість цього вона все чіткіше усвідомлювала, що насправді відмінності між її батьками і Орестом значно менші, ніж їй це здавалося досі. Колись раніше, поки вона порівнювала життя батьків із Орестовим існуванням, їй здавалося, що батьки на фоні Ореста виглядають страшенно заклопотаними, буденними, пересічними і нуднуватими, вона навіть трохи соромилася їх, уявляючи собі вечір знайомства. Але коли всі опинилися за одним столом, спілкування виглядало зовсім не так, як вона припускала. У домашньому, добре знайомому оточенні батьківської квартири Орест раптом втратив загадковість і шарм відомого митця, завсідника богемного середовища, і став дуже схожим на Ірининого батька чи якого-небудь далекого родича. Те, що він відразу ж кинувся допомагати мамі носити з кухні якісь тарілки, вчасно прикрутив газ під борщем, зварив каву за своїм особливим рецептом і моментально знайшов із батьками спільну мову, в Ірининих очах зблизило його з батьками. Тільки наразі вона не готова була відповісти, чи це підняло батьків до Орестового рівня, чи, навпаки, опустило Ореста до рівня батьків, і чи існувала насправді ця різниця рівнів, чи це просто вигадки і комплекси самої Ірини.
Час від часу розмова за спільним столом обривалася, і тоді кожен штивно застигав над своєю тарілкою, почувався ніяково і не знав, що казати, а потім так само несподівано наставало пожвавлення розмови і всі, крім Ірини, заглиблювалися в обговорення якогось незвичайного рецепту квашення капусти чи приготування картоплі. Обличчя різко мінялися, з них зникала напруженість і з’являлося зацікавлення, а тоді тема вичерпувалася, і раптом всі знову згадували, чому зібралися тут, миттєво застигаючи у неприродніх позах. У той момент Ірина вперше збагнула, що в Ореста насправді набагато більше спільного з її батьками, ніж із нею. А також побачила, як багато залежить від зовнішніх речей, здавалося б, на перший погляд, цілком неважливих.
Наступного вечора, коли вони з Орестом сиділи у кнайпі, пили вино і він розповідав, як добре все у них буде після того, як вони одружаться, Ірина намагалася пригадати собі його вчорашнього, у стоптаних батькових домашніх капцях, і не могла. Відчувала лише, наскільки важливо, щоб ці світи і далі залишалися такими різними; вона усвідомила, що достатньо дозволити стоптаним домашнім капцям проникнути з одного світу в інший, і все втратить зміст. Орест не зможе стати логічним доповненням її дотеперішнього існування, бо так не буває, зміна має бути значно більш кардинальною, і вона повинна відчути готовність до неї, готовність, якої наразі не відчуває.
