Кінець світу. Том 2. Пiсля… - Базів Василь (читать книги онлайн бесплатно серию книг txt) 📗
І уже в цьому квантовому полі спостерігається така штука, яку Нільс Бор назвав квантовим стрибком. Перехід із одного стану в інший не як із фізичними тілами — плавно, поступово, а стрибкоподібно. У цьому, власне, й полягає фундаментальна різниця між отими фізиками. Такі стрибки пов’язані з неунітарною еволюцією квантомеханічних систем.
Раз не діють закони фізики, значить, діють закони іншого порядку, у царині якого перебуває богоподібний «вінець природи».
І тут випливає на перший план питання із питань — ключове розуміння: що таке Людина? Не буду підписуватися наразі, але процитую: «Фізичне тіло має бути виведене за рамки поняття “людина”. Носієм людськості можна вважати лише душу», — вважає російський мислитель, успішний медіа–бізнесмен, який створив широковідомий «Росбалт», а відтак кинув усю цю суєту суєт і кинувся шукати істину у сфері вічності, — Дмитро Мокичев.
Може, й надто категорично сказано, але усе вищевикладене діагностування нового виду людського стосується справді не його тіла.
Стосується душі, реальність якої доводив, і небезуспішно, батько сучасної психології Карл Юнґ — як взаємозалежність психічного, душевного і фізичного начал. У книзі «Відповідь Іову» Юнґ описує архетип Христа і Друге Пришестя як злиття маленької проекції земного еґо із космічним, божественним «Я».
Є твердження із претензією на наукове, що у момент фізичної смерті людина стає на 20 грамів легшою. Це вага душі, яка з тіла виходить.
Може, це занадто крутий фізичний вульгаризм, але те, що люди називають душею, є їхньою божественною, космічною сутністю.
Є така сутність, як атом Всесвіту, котрий, опустившись для тимчасової мандрівки на планету Земля, набуває тілесних форм як адаптивних трансформацій у конкретних умовах саме цього середовища буття, саме на цій, одній із мільярдів планет.
Так, у цьому квантовому стрибку вона, душа, — головна рушійна сила. Це вона, душа, повинна «стрибати». Без її невтомної праці нічого не вийде. Пустіть у цей повітряний вояж над прірвою між світами й епохами одне лише тлінне тіло, і воно провалиться у цю прірву.
Не долетить. Долетіти можна тільки на крилах душі. На крилах птаха, який промовляє до вас, коли ви ступаєте на новий еволюційний поверх сходами піраміди у Чечен Іці. Голос Духа — от до кого треба прислухатися у квантовому стрибку, щоб успішно приземлитися на тому березі.
Ми, християни, віримо у те, головне, без чого ми не йшли би услід за Христом, — Бог нам дав частину своєї божественної суті — душу. Не занапастити її — у цьому, власне, й полягає сенс — бути християнином.
Саме Христове вчення як релігійний світогляд найповніше виражає те, що нині твориться, а саме: самоконструювання нової земної парадигми богоподібності. І хоча це було сказано неприятелем Христовим, саме ніцшеанське визначення найточніше виражає архетип нового роду людського, який є Злукою «Розуму Цезаря» із «Душею Христа».
Коли я виводив образ головного героя роману «Хрест», українського тамплієра, Душа якого перемогла сатанинську, ядерну імперію, я керувався саме цією формулою. Відтак, поринувши у царину нових вчень про постлюдство, я зрозумів, що моєю письменницькою рукою водила Воля показати у живій, художній плоті героя нашого часу.
Кецалькоатль чи, по Чечен Іці, — Кукулкан — це злука душі божественного птаха і розуму мудрої змії (у майя категорично немає негативного ставлення до цього виду фауни).
Бо саме і тільки як ця злука бачиться сув’язь нової реальності. «Коли ми інтегруємо у реальність явища архетипічної сфери, або просторово–часовий континіум більш високих вимірів, описаний квантовою фізикою, дійсність набуває іншої валентності. Ми починаємо бачити світ як спіраль мандали, гностичну притчу, в яку занурюється наше буття», — пише Даніель Пінчбек.
У нову реальність справді першою має ступити Душа. Блискучий мислитель, котрий, як і я, вважає Ісуса Христа найсвітлішою постаттю, яка коли–небудь жила на Землі, автор мудрої книги із претензійною назвою «Феномен людини», французький священик і науковець П’єр Тейяр де Шарден цей дискурс виводить графічно: «Геометрична сферичність Землі і психологічна гнучкість Духа гармоніюють між собою», і звідси «людина довідалася, що доля світу — у ній самій».
Шарден, оволодівши масштабом мислення на рівні майя, подає свою картину Промислу Божого. Спочатку був космогенез, який породив космосферу. Відтак геогенез створив Землю. Біогенез — це створення Життя. Ноогенез — це вже ноосфера під назвою Людина. І от фінальна стадія — Христогенез — перемога свідомості, яку приніс сюди Ісус Христос.
ДУША: У ЦИФРАХ І ФАКТАХ
«Мислю — значить існую» — от вам визначення, що таке — Життя. А мисль — продукт не тіла, а свідомості, тому субстанція життя — не в тілесному, а в духовному. 90 відсотків так званої «української еліти», яка ввірвалася нині у парламент, а це гримуча суміш комі, наці, боксі, банді та іже з ними педерастів, лесбі та педофілів, — дадуть вам інший термін Життя.
На відміну від процитованого француза Рене Декарта, тут список інший, а саме: «Жеру — значить існую», «Краду — значить існую», «Брешу — значить існую». Правда, який широкий ідеологічний плюралізм? Демократія у дії. Від цього хочеться справді плюватися. Але маємо те, що маємо, — неандертальців при владі.
Анатомізуючи феномен грядущого, ви помітили, що тіло, у яке так невтомно напихають наші власть і маєтки імущі інгредієнти з метою переробки на екскременти, — тіло не таке вже й важливе. Нова людина буде виходити із тіла, але житиме, бо смерть — це коли із вас виходить душа, а не коли із вас виходить тіло. Воно наче ще тепле і при вас, але без душі уже мертве.
Тіло доти живе, поки у ньому душа, бо життя — у душі.
Де вона, дай помацати, скаже народний обранець, сидячи на золотому унітазі. А справді, як можна вірити у душу, коли її не можна вкрасти?
Нагадати не зашкодить, що всесвітньо відомий мислитель (а не клептоман) Роджер Нельсон започаткував проект «Глобальна свідомість», яким на підтвердження накреслень Карла Юнґа встановив зв’язок матеріальності душі через її зв’язок із геомагнітним полем Землі. Не на пальцях, а на приладах датчики показують, як сукупні емоції людства доходять до ядра Землі і що від того робиться із електромагнітним самопочуттям Геї.
Уже не проповіді з амвона, до яких любителі якомога більшої кількості матеріальних благ ставляться по–різному, а на десятках наукових станцій моніторингу Душі по всьому світу доводять це. Наука каже: молитва таки може відвернути загрозу, вона так виконує функцію захисту, що МНСам усіх країн світу й не снилося. Наука каже: коли просити Бога, то він реагує, і це фіксують прилади!
Чому таке озвіріння відбувається навколо нас у державі, яка духовно деградує і перетворюється на погорільщину, у якій «неначе села погоріли, неначе люди подуріли — німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть»?
А я питаю: скільки із вас молиться щоранку і щовечора? У нас діє інший закон: якщо від ранку і до вечора нічого не вкрав — день пропав. А ви хочете добре жити?
Нагадаю ще одну геніальну формулу від Еммануїла Канта: є дві найграндіозніші речі — зоряне небо над нами і моральний закон, сумління як голос Бога — душа всередині нас.
Дослідник Х’юстон Сміт вважає, що людська свідомість здатна створювати асоціацій більше, ніж атомів у тому самому зоряному небі. Практично встановлено, що Всесвіт — голографія вселенської свідомості, до якої може ввійти кожен із нас як носій вселенського атома.
Люди вже навчилися бачити на відстані, телепатія, ясновидіння, транскомунікація із померлими, міжвидова комунікація, коли люди, особливо діти індиго, розуміють мову тварин — собак, китів, дельфінів, — ці теми, як властивості людської душі, практично не дискутуються.
Те, що мислительське поле мільярдів людей зв’язане в єдине ціле, доведено цілком офіційною наукою, яка називається — психофізіологія і яка відкрила дію закону квантової фізики у своїй сфері — зчепленість від корінного англійського слова — когерентність.
