Історія України-Руси. Том 7 - Грушевський Михайло Сергійович (читать книги TXT) 📗
10) Potem to maja miec, co mieli za sw. pamieci Zygmunta-Augusta krola i przodka naszego, tym ksztaltem i z ta wolnoscia, jako w ten czas bylo.
11) Acta St. Bathorei ч. 60, пор. ч. 189.
12) Zrodla IX с. 207. Zibaldo aucupictori a labore vexilli magni Nizjviis missi et pro serico dati f. 18 (осїнь 1578), пор. 203 (корогву відвезено в падолистї козакам). Тому що корогву малював aucupictor, можна здогадувати ся, що на корогві був польський орел.
13) Regestr kozakow nizowych zaporoskich i rzececznych, ktorzy chodzili na sluzbe krola imci do Moskwy” — Zrodla dz. т. XX c. 154.
14) Олександр Мірейовский, Мик. Садковский, Станїслав Строжевский, Курбяк Шульжинский, Семен Копицкий й ин.
15) 3 Чорнобильцїв, 17 Мозирян, 11 Брагинцїв, 10 з Давидгородка, 13 з Турова, 3 з Пиньщини. Хоч з сих міст і околиць ходило здавна богато людей на уходи, але й тут мусимо рахувати ся з переходом війська через Білорусь і комплєтованнє його в білоруських краях.
16) „Московитян” і людей з московських країв 24, Литвинів або людей з литовських міст 9, людей з польських країв 10, та кілька (3-4) з виразними польськими йменнями, окрім штаба Оришовского.
17) Пригадаймо собі реляцію Тарла, що найбільше козаків виходить з Острозьких маєтностей (див. вище с. 154).
18) Про се наданнє маємо згадку у пізнїйшого Лясоти: Therechtomirow so den Zaporosen kosaken vom Khunig Stephano zue einem Spital gegeben worden (c. 207).
19) Commentarii Chotinensis belli c. 113-4, Chronica gestorum c. 54-5. Чи Терехтемирів і помисли листу Батория мав служити тільки шпиталем, про се розвила ся була недавно полєміка між Яблоновским і Ярошем (див. прим. 5). Яблоновский доводив, що Терехтимирів міг бути самим Баториєм призначений також і на козацький арсенал і на місце козацьких нарад і місце урядовання, соnsiliorum ex magistratus sedem, як каже Пясецкий. Се можливо що до арсеналу особливо, а в кождім разї так як далї ставить се питаннє Яблоновский: чи Баторий давав тільки на шпиталь чи нї, але на сам шпиталь Терехтимирів в дїйсности не уживав ся. Але хибно думає Яблоновский, що до терехтемирівського надання належав і Боришпіл. Про се низше.
20) Грамота недавно знайдена, видана в Жерелах т. VIII ч. 34.
21) В. Ярош в своїй розвідцї про Баториєву реформу доводив навіть, що Баторий свідомо хотїв „знищити зародки козацької самоуправи і самосуду”, для того піддав їх під власть черкаського старости, і взагалї силкував ся „скасувати всї козацькі окремішности”, — а мав про се свідчить петиція Кішки про „поправу листів кор. Стефана”. В дїйсности, як ми бачили, Баторий поновляв і стверджував козацькі вільности признані реформою Язловецкого, а Кішка просив потвердження Баториєвих листів, а не їх зміни, як думав Ярош. Так само недоцїнює значіннє Баториевих розпоряджень Стороженво, виступаючи против „загально розповсюдненого серед учених вірування буцїм Стефан Баторий якоюсь „реформою” змінив правне становище козацького „сословія” (с. 156). Стороженко справедливо підтримує гадку, що козацького „сословія” тодї не було, але не розуміє, що Баториєва реформа, в рядї иньших, вплинула дуже сильно на сформованнє козацького стану — як я вказував се десять лїт тому в своїх „Примітках до історії козачини”.
22) Listy S. Zolkiewskiego ч. 74.
23) Twardowski Wojna domowa c. 264. Стороженко, взагалї дуже скептично настроєний для Баториєвої реформи, чомусь на сїй точцї виступає від сього скептицизму і вірить, що справдї Баторий на склонї житя передчував, що козачина „превратится въ сословіе, совершенно аналогичное шляхтЂ, — сословіе, которое пожелаетъ раздЂлить со шляхтою ея роль въ управленіи РЂчью-Посполитою, а получивъ съ ея стороны грубый отпоръ, устроить новую РЂчь-Посполитую, стару же приведетъ къ гибели” (с. 119). Думаю, що Баторий дуже мало винуват в сих фантазіях. Як би він се передчував, то міг дати прояв сим побоюванням, а того не бачимо.
24) Лясота с. 220: ein Polkownik, das ist ein Bevehelshaber uber funf hundert Man.
25) Жерела VIII ч. 34.
БАТОРИЄВА РЕФОРМА І ПІЗНЇЙШІ ОРДИНАЦІЇ (1578-1590): ПЛЯНИ БАТОРИЯ, РЕПРЕСІЇ НА СВОЄВОЛЮ, УЧАСТЬ КОЗАКІВ В МОСКОВСЬКІЙ ВІЙНЇ, ЗРІСТ КОЗАЦЬКОГО СВОЄВІЛЬНОГО ЕЛЄМЕНТУ З ЇЇ ПОКІНЧЕННЄМ (1582), КОЗАЦЬКІ СВОЄВІЛЬСТВА І ЗАЧІПКИ З ТУРКАМИ В 1580-Х Р., РЕПРЕСІЇ, ВЕРБОВАННЄ КОЗАЧИНИ 1583 Р.
Забираючи козаків на свою службу. Баторий з одного боку сповняв ради й бажання хана що до заведення спокою на полудневій границї. Хан радив взяти лїпшу частину козачини на свою службу, иньших здавити репресіями — не давати їм притулку на Українї, не пускати до них запасів, і Баторий через свого посла заявив, що се все сповнив, або сповнить: козаків на свою службу візьме, накази старостам видав, кн. Острозькому поручив зігнати козаків з Низу 1). Все зробив, що міг зробити льояльний сусїд і союзник. Але текст його „постанови з Низовцями” вказує ще на иньшу сторону, яку мав на оцї Баторий при своїй орґанїзації козацького полку: скористати з нього в своїй війнї з Москвою. Козаки діставали збільшену платню — аж до кінця Московської війни, отже мали зараз у нїй взяти участь. Судячи по тих скептичних замітках що до осягнення спокою на полудневій границї, які Баторий так щедро розсипав в своїй інструкції, він сїй другій сторонї — пожитку з козачини для московської війни надавав далеко більше реального значіння — і не помилив ся.
Нї накази старостам, нї перспектива експедиції Острозького, що з якихось близше незвісних мотивів таки зовсїм не відбулась, нї тим меньше — перехід на королївську службу кілька сот „переднїйших” козаків не стримали зовсїм козацьких зачіпок на полуднї. Вже тої самої осени 1578 р. якийсь „Лукіан козак” — може звісний пізнїйше з титулом „гетьмана козацького” Лукян Чорнинський — напав на Молдаву, потім пішов під Очаків і заняв там табуни кінські 2). Слїдом „воєводич молдавський” Константин Лакуста, участник авантур Подкови, втїкши зі Львова в степи й зібравши „po ezesci lotrostwa”, пішов теж на Молдаву. Там його погромили, і він завернувши ся, подав ся — як казали, до Москви, то значить в лївобічні краї. Та на весну (1579) він обявив ся знову над Днїпром, недалеко Черкас, збираючи своєвільні купи козацькі й ладячи ся до нового походу на Волощину. Баторий був дуже роздражений всїм сим і поспішив на перші вісти вислати на Україну свого дворянина, щоб за помічю пограничних старост і королївських козаків зловити Лакусту. Козакам він пригадував їх обовязок служби і грозив карами смертельними, як би мали поматати Лакустї в його плянах 3). За кілька день знов цїлий ряд потверджень на Україну в тій же справі — ловити авантурника 4). Чи удало ся запобігти його походам, не знаємо, але спокою в степах, очевидно, таки далї не було. Тай трудно було вимогати льояльности і порядку від козаків, коли саме правительство не здобувало ся на нїякий порядок в своїх відносинах до козаків і обовязках, які брало на себе в заміну за свої жадання послуху і спокою. В листї шефа козачини старости черкаського, писанім півроку по новій ординації козацькій до канцлєра коронного, знаходимо хоч побіжні, але незвичайно цїнні з сього погляду згадки. „Зволив минї написати, ваша милость, що король посилає Янчу, аби видати Низовцяв гроші, — та не тільки що грошей, а навіть і Янчі козаки не могли дочекати ся, і я вже довше нїяк не міг їх затримати — пішли всї на Низ; я сповнив волю і наказ королївський: всїх їх стягнув до Черкас, але чи то через недбальство королївських післанцїв чи з иньшої причини ta kozacka rosprawa затягла ся; а хоч козаки всї минї прирікли й обіцяли не робити нїчого против волї королївської й на улуси татарські не ходити, але тому не можна вірити так дуже, бо то нарід своєвільний” 5). Так розумієть ся! трудно було сподївати ся, що в своїх обіцянках витрівають своєвільнї козаки — коли таким непевним в своїх обовязаннях і роспоряженнях показувало себе правительство, що хотїло їх дісціплїнувати, а натомість — деморалїзувало, і брак словности й солїдности хотїло надолужити — терором.
