Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

— Панове, — сказала вона, і досі тримаючи в руці ключ, що його дав Нуньєсу Архітектор, — ви зрозуміли ваше завдання?

— Так точно, — відповів лідер групи. — Маємо дві цілі: перша — гравірована кам'яна піраміда приблизно фут заввишки. Друга — менший, кубоподібний пакунок заввишки приблизно два дюйми. Обидва предмети востаннє бачили в дорожній сумці Роберта Ленґдона.

— Правильно, — підтвердила Сато. — Ці два предмети треба повернути швидко — і неушкодженими. Питання є?

— Застосування сили?..

Плече Сато і досі пульсувало болем у тому місці, де Беламі лупонув її кісткою.

— Як я вже сказала, найважливіше — це повернути вказані предмети.

— Зрозуміло. — Четверо чоловіків повернулися і рушили в темряву тунелю.

Сато запалила цигарку і дивилася їм услід.

РОЗДІЛ 51

Кетрін Соломон завжди була розважливим та обережним водієм, але зараз мчала зі швидкістю під дев'яносто миль у своєму «вольво» по Сьютленд-парквей. Цілу милю вона тремтячою ногою тиснула на газ, аж поки її паніка почала вщухати. Нарешті вона здогадалася, що її тіпало не лише від страху.

«Мені холодно, я замерзаю».

Нічне зимове повітря вривалося у розбите вікно, лупцюючи її тіло поривами лютого вітру. Ноги в панчохах задубіли, і Кетрін нахилилася за запасною парою черевиків, які тримала про всяк випадок під пасажирським сидінням. Раптом її як ножем ударив біль від гематоми на горлі, у тому місці, де дужа рука нападника, як лещатами, схопила її за шию.

Чоловік, який розбив вікно її авто, не мав нічого спільного з тим приязним русявим джентльменом, якого Кетрін знала як Кристофера Абадона. Його густе волосся та засмага на обличчі зникли. Голена голова, голий торс та обличчя з розмазаним гримом розкрилися перед нею, наче моторошний гобелен із татуюваннями.

Їй знову почувся його голос, той зловісний шепіт, що злився з виттям вітру в розбитому вікні. «Я мав тебе убити ще тоді, багато років тому, коли я вбив твою матір».

Кетрін здригнулася, і всі сумніви зникли. «Це був він». На все життя запам'ятала вона той вираз маніакальної пристрасті до насильства в його очах. На все життя запам'ятався їй звук єдиного братового пострілу, який зніс цього чоловіка з високого обриву і кинув у замерзлу річку, де він пробив кригу і більше не виринув на поверхню. Слідчі тижнями шукали його тіло, але так і не знайшли, вирішивши насамкінець, що його винесло течією до бухти Чезапік.

Тепер вона знала, що слідчі помилилися.

«Він і досі живий... І повернувся».

Спогади вихором промайнули в уяві Кетрін, і її охопив страх. Це сталося точнісінько десять років тому. Кетрін, Пітер та їхня матір — вся родина — зібралися на Різдво у своєму просторому особнякові, що гніздився на двохстах акрах лісистої ділянки, через яку протікала річка Потомак.

За традицією їхня мати клопоталася на кухні, втішаючись, що завдяки святу має можливість почастувати смачними стравами своїх двох дітей. Навіть у свої сімдесят п'ять, Ізабель Соломон була енергійною кухаркою, і того вечора духмяні аромати запеченої оленини, підливи з пастернаком та смаженої з часником картоплі оповивали увесь будинок. Поки матір готувала частування, Кетрін із братом відпочивали в оранжереї, обговорюючи останнє захоплення Кетрін — нову галузь під назвою ноетична наука. Ноетика, ця неймовірна суміш фізики часток і древньої містики, повністю заволоділа уявою Пітерової сестри.

Фізика в поєднанні з філософією.

Кетрін розповідала Пітерові про експерименти, які вона мріяла провести, і по його очах бачила, що її розповідь заінтригувала брата. Особливо Кетрін втішало те, що вона дала йому для роздумів позитивну інформацію саме на Різдво, бо саме це свято завжди було болісним нагадуванням про жахливу родинну трагедію.

Син Пітера, Захарій.

Двадцять перший день народження племінника Кетрін став для нього останнім. Родина пережила кошмар, і її брат, здавалося, лише зараз наново вчився посміхатися.

Захарій пізно розвинувся, був тендітним і незграбним, сердитим та бунтівним підлітком. Хлопець зростав у любові та пестощах, однак чомусь твердо вирішив порвати з Соломоновим можновладним оточенням. Його вигнали зі школи, він часто влаштовував гучні вечірки зі «знаменитостями» і всіляко уникав настійливих спроб батьків наставити його на путь істинний.

Його поведінка вкрай засмучувала Пітера. Якось незадовго до вісімнадцятиріччя Захарія Кетрін почула розмову матері та брата: вони обговорювали, чи варто позбавляти Захарія права на спадок, поки він не вгамується і не стане розважливішим. Спадщина Соломонів — традиція, що сягала в глиб століть, — передбачала надання після досягнення вісімнадцятиріччя кожній дитині в родині приголомшливо щедрого шматка чималеньких родинних статків. Соломони вважали, що від спадщини більше користі на початку життя, аніж наприкінці. Більше того, передавання статків родини в руки енергійних молодих нащадків стало запорукою зростання багатства династії Соломонів.

Однак у випадку із Захарієм матір Кетрін наполягала на тому, що надто небезпечно давати велику суму грошей проблемному онукові. Але Пітер з нею не погоджувався.

— Спадщина Соломонів, — стверджував її брат, — це родинна традиція, яку не можна ламати. Навпаки — ці гроші можуть зробити Захарія більш відповідальним.

На превеликий жаль, Пітер помилився.

Захарій, отримавши гроші, одразу ж порвав з родиною і зник з будинку, навіть речей своїх не забрав. Кілька місяців по тому його ім'я випливло в жовтій пресі: ЩАСЛИВИЙ СПАДКОЄМЕЦЬ-ГУЛЬВІСА НАСОЛОДЖУЄТЬСЯ В ЄВРОПІ КРАСИВИМ ЖИТТЯМ.

Таблоїдам подобалося фіксувати кожен крок скандального і безпутного життя Захарія. Соломонам було тяжко бачити фото з його шалених гульок на яхтах та п'яних походеньок на дискотеках, але невдовзі трагедія родини через хлопця перетворилася на кошмар, коли газети повідомили, що Захарія спіймали з партією кокаїну на східноєвропейському кордоні: МІЛЬЙОНЕР СОЛОМОН — У ТУРЕЦЬКІЙ В'ЯЗНИЦІ.

Вони дізналися, що ця в'язниця називалася Соганлик — такий собі третьорозрядний ізолятор тимчасового затримання у стамбульському районі Картал. Побоюючись за життя свого сина, Пітер Соломон негайно вилетів до Туреччини, щоб визволити його. Та невдовзі повернувся сумний і з порожніми руками — йому навіть не дозволили побачитися з сином. Єдиною втішною новиною було те, що один впливовий знайомий Пітера в держдепартаменті працював над тим, щоби якомога скоріше домогтися екстрадиції Захарія.

Однак два дні по тому в Пітера пролунав жахливий міжнародний телефонний дзвінок. Наступного ранку в газетах з'явилися крикливі заголовки: НАЩАДОК СОЛОМОНА ВБИТИЙ У В'ЯЗНИЦІ.

Тюремні фото були жахливі, преса безсердечно опублікувала кожне з них, навіть після скромної церемонії поховання Захарія. Дружина Пітера так і не пробачила йому, що він не зміг визволити сина, і через півроку їхній шлюб розпався. Відтоді Пітер був самотнім.

Минуло кілька років, і ось вони тихо зібралися разом — Кетрін, Пітер та їхня матір Ізабель, щоб відсвяткувати Різдво. Біль, що його і досі відчувала родина, на щастя, поступово втамовувався. Матір готувала традиційні страви, і з кухні долітало приємне цокотіння каструль та сковорідок. А в оранжереї Пітер і Кетрін насолоджувалися запеченим сиром брі та неквапливою святковою розмовою.

Якийсь абсолютно несподіваний звук увірвав їх на півслові.

— Привіт, Соломони, — пролунав позаду брата з сестрою грайливий голос.

Кетрін та Пітер ошелешено обернулися і побачили, як до оранжереї заходить величезна м'язиста постать у чорній лижній масці, що закривала все обличчя, окрім очей, які палали дикою люттю.

Пітер враз скочив на ноги.

— Хто ви? Звідки ви взялися?

— Я познайомився з твоїм хлопцем, Захарієм, у в'язниці. Він сказав мені, де схований цей ключ... — Незнайомець підняв угору старий ключ і вишкірився, як кровожерлива тварина. — Незадовго до того, як я забив його до смерті кийком.

Перейти на страницу:

Браун Дэн читать все книги автора по порядку

Браун Дэн - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Втрачений символ отзывы

Отзывы читателей о книге Втрачений символ, автор: Браун Дэн. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*