Садівник з Очакова - Курков Андрей Юрьевич (читать книги онлайн без .TXT) 📗
— Ти Іван? — гукнув з темряви.
— Так, — відповів хлопець.
Колян підійшов.
— Тобі привіт від Ігора! — сказав.
— Спасибі.
Колян важко зітхнув. Треба було щось говорити, щоб полегшити знайомство.
— Важкий? — спитав Колян, показуючи на мішок.
Іванко кивнув головою.
— Давай допоможу, — Колян нахилився над мішком.
Іванко охоче допоміг Коляну завдати міх з вином на праве плече, і вони рушили темною, невидимою дорогою, слідом за вантажівкою.
— Маю записку для Валі, — неголосно сказав Колян. — Ти мене до неї відведеш?
— Завтра вранці, — пообіцяв Іванко Самохін. — Їй зараз важко, але чоловіків у формі вона любить. А зараз до нас підемо. Мама обіцяла бичків насмажити. Поки що у нас заночуєте. Вина вип’ємо для міцнішого сну!
— Якого вина? — здивувався Колян.
— Та цього, — Іванко поплескав долонею по мішку, і міх захитався на Коляновому плечі. — Білого, кислого… Ваш друг його полюбляє! Його можна й не закусувати. Після нього такі сни бувають, шо ліпші від будь-якого кіно!
