Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Відповідь на це запитання він знайшов на центральній полиці, що оточувала велику дерев'яну консоль посередині кімнати. То був ледь помітний примарний відбиток руки, що світився темно-червоним.

Тримаючи напоготові пістолет, Сімкінс рушив до восьмикутної шафи, ведучи лазерним променем по її поверхні. Він огинав її по колу доти, поки не побачив у шафі боковий отвір. «Невже вони самі себе загнали до цієї шафи?» Агент придивився до декоративної планки довкола отвору і побачив іще один світний відбиток руки. Хтось взявся за одвірок, коли пірнав у цю діру.

Час для тиші скінчився.

— Тут теплові відбитки! — вигукнув Сімкінс, вказуючи на отвір. — Оточуймо з флангів!

Обидва фланги групи рушили до восьмикутної консолі.

Сімкінс поволі попрямував до отвору. Навіть із відстані десяти футів він побачив, що всередині горить світло.

— У консолі — світло! — скрикнув Сімкінс, сподіваючись, що звук його голосу зможе переконати панів Беламі та Ленґдона вийти з шафи із піднятими руками.

Але ніхто звідти не вийшов.

«Прекрасно, зробимо по-іншому».

Наблизившись до отвору, Сімкінс почув, як звідти доноситься гудіння. Наче там працювала якась машинерія. Він зупинився, намагаючись уявити, що ж може так шуміти в такому маленькому просторі. Тоді присунувся ще ближче — і почув крізь шум механізмів чиїсь голоси. Але щойно він підійшов до отвору, як світло всередині згасло.

«Дуже вдячний, — подумав він, поправляючи прилад нічного бачення. — Тепер ми маємо перевагу».

Ставши на порозі, Сімкінс зазирнув у отвір. Те, що він там побачив, чимало його здивувало. Ця консоль була не стільки шафою, скільки стелею, що виступала над поверхнею долівки і слугувала дахом для сходів, які спускалися до розташованої внизу кімнати. Націливши зброю на сходи, агент почав спускатися донизу.

«Що це, в біса, за приміщення?»

Кімната під читальним залом виявилася маленькою коморою. Гудіння, яке почув Сімкінс, і справді йшло від машинерії, хоча він точно не міг сказати — чи то Беламі з Ленґдоном щойно її запустили, чи вона працювала цілодобово. Втім, в обох випадках це не мало значення. Втікачі залишили чіткі теплові відбитки на єдиному виході з цієї кімнати — на важких сталевих дверях. На кнопках замкової панелі так само чітко вирізнялися чотири відбитки пальців. По периметру дверей світилися тоненькі смужечки жовтогарячого кольору. Це означало, що за дверима горіло світло.

— Висаджуйте двері, — скомандував Сімкінс. — Це — їхній маршрут для втечі.

На те, щоб вставити і підірвати тонку пластинку вибухівки «Ключ-4», пішло вісім секунд. Коли дим розсіявся, агенти побачили перед собою дивний підземний світ, який тут називали книгосховищем.

Бібліотека конгресу мала книжкові стелажі, що розтягнулися на багато миль, більшість із них — у підземеллі. Ці нескінченні ряди полиць створювали наче оптичний ефект нескінченності, який зазвичай досягається за допомогою дзеркал.

На дверях була табличка з написом:

Середовище з регульованою температурою. НОРМАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ ЦИХ ДВЕРЕЙ - ЗАЧИНЕНЕ

Сімкінс проштовхнувся у скалічені вибухом двері і відчув за ними прохолодне повітря. Він не міг стримати посмішки. «Це так легко, що аж не віриться». Тепловідбитки в приміщенні з регульованою температурою проявлялися як сонячні протуберанці, і його «нічні окуляри» вже встигли помітити червоний мазок на поруччі угорі, за яке вхопився Ленґдон чи Беламі, пробігаючи повз.

— Тікати ви можете, — прошепотів Сімкінс сам собі, — а от сховатися — ні.

Коли Сімкінс зі своєю групою заглибився в лабіринт полиць, то збагнув, що умови на «полі бою» настільки очевидно схилялися на його користь, що йому навіть не доведеться користуватися приладом нічного бачення, щоб вистежити свою здобич. За звичайних обставин цей лабіринт книжкових полиць був би солідною схованкою, але в Бібліотеці конгресу для економії електроенергії використовувалося освітлення, що вмикалося тоді, коли між полицями хтось ішов. Тому маршрут втечі Беламі та Ленґдона був освітлений як злітно-посадкова смуга. Вдалину простягнулася вузенька стрічка світла, яка відхилялася і петляла.

Усі четверо агентів умить зняли свої нічні окуляри. Кинувшись уперед на добре тренованих ногах, оперативна група помчала освітленим маршрутом, роблячи зигзаги у лабіринтові книжок, якому, здавалося, не буде кінця. Невдовзі Сімкінс помітив мерехтіння вогників у темряві попереду. «Ми наздоганяємо». Він рвонув іще швидше і почув попереду кроки і важке дихання. А потім побачив і ціль.

— Я його бачу! — вигукнув він.

Вочевидь, довготелеса фігура Беламі була ар'єргардом втікачів. Шикарно вдягнений афроамериканець важко біг повз стелажі, вибиваючись із сил. «Марно стараєтеся, діду».

— Ані руш, містере Беламі! — заволав Сімкінс.

Та Архітектор біг, роблячи різкі повороти і петляючи між рядами книжок. І з кожним поворотом над його головою спалахувало освітлення. Коли групу відділяли від Беламі вже якихось двадцять ярдів, йому знову наказали зупинитися, але він побіг далі.

— Зупиніть його, — наказав Сімкінс.

Агент із гвинтівкою несмертельної дії, яка була на озброєнні групи, вистрілив. Предмет, що полетів уздовж проходу і враз зв'язав ноги Беламі, мав жартівливе прізвисько «Дурний шнурок», хоча нічого дурного в ньому не було. Цей військовий пристрій для «знерухомлення», винайдений у Національній лабораторії «Сандія», являв собою мотузку з липкого поліуретану, котра при контакті ставала твердою як камінь, створюючи жорстку пластикову павутину між підколінними чашечками втікача. Її дію на рухому ціль можна було порівняти з ефектом від прута, увіткнутого у спиці велосипеда під час руху. Ноги Беламі зчепилися на бігу, він спіткнувся і з грюкотом розтягнувся на підлозі. Проїхавшись за інерцією ще кілька футів темним коридором, Архітектор закляк на місці, а над його головою послужливо загорілися лампочки.

— Я займуся Беламі, — вигукнув Сімкінс. — А ви переслідуйте Ленґдона! Він — попереду, десь не... — Лідер групи замовк, несподівано помітивши, що книжкові стелажі попереду Беламі були непроглядно темними. Це означало, що попереду нього ніхто не пробігав. «Він що — сам?»

— Де він? — гаркнув один з агентів.

З розбитої під час падіння губи Беламі текла кров.

— Хто — він?

Агент Сімкінс підняв ногу і поставив її на бездоганно білу краватку Архітектора. А потім нахилився над затриманим і злегка надавив йому ногою на груди.

— Повірте, містере Беламі, краще зі мною не грати у такі ігри.

РОЗДІЛ 59

Роберт Ленґдон почувався як труп.

Він лежав горілиць, склавши руки на грудях, у суцільній темряві, затиснутий у надзвичайно тісному просторі. Хоча Кетрін і лежала у схожій позі біля його голови, Ленґдон її не бачив. Через свою клаустрофобію він міцно заплющив очі, щоб і близько не бачити того жаху, в якому він опинився.

Простір довкола нього був надто тісним.

Дуже тісним.

Шістдесят секунд тому, коли обвалилися двостулкові двері читального залу, вони з Кетрін подалися за Беламі до восьмикутної консолі, а потім спустилися сходами і несподівано опинилися в підвальному приміщенні.

Ленґдон одразу ж здогадався, куди вони потрапили. Вони були в самісінькому центрі бібліотечної системи книгопостачання. Нагадуючи систему розподілу багажу в аеропорту, ця розподільча кімната мала численні конвеєри, що відгалужувалися в усіх напрямках. Оскільки Бібліотека конгресу розташовувалася у трьох окремих будівлях, книги, замовлені в читальному залі, часто доводилося транспортувати на великі відстані мережею підземних тунелів за допомогою конвеєрної системи.

Беламі підійшов до сталевих дверей, вставив ключ-картку, набрав послідовність цифр і поштовхом відчинив двері. У приміщенні було темно, та, коли двері розчинилися, одразу ж замерехтіла й ожила низка ламп, увімкнутих за допомогою датчика, що реагував на рух.

Перейти на страницу:

Браун Дэн читать все книги автора по порядку

Браун Дэн - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Втрачений символ отзывы

Отзывы читателей о книге Втрачений символ, автор: Браун Дэн. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*