Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич (читать книги онлайн регистрации .txt) 📗

Увійшли двоє наглядачів у чорних масках з прорізами для очей і чорних халатах, знову надягли на Гайдука наручники і каптур й повели довгими переходами, спусками й підйомами (на сходах він загубив взувачку, і хтось з наглядачів, узуваючи Гайдукові на босу ногу валянок, сказав: «Сука, ще раз загубиш — ногу відірву»). Брязнули засуви, і він опинився в камері розміром 1x2 метри з високою — до чотирьох метрів — стелею, де з круглого отвору, в якому крутився вентилятор, падало скупе штучне світло. Ліжко, що приторочувалося до стіни, й металева параша — все, що тут було. Подеколи віконце в дверях з рипом відкривалося й чиясь рука засовувала до камери легку нанопластикову тарілку з баландою горохового кольору. Камери стеження згори не зводили з Гайдука об'єктивів. Ніяких зовнішніх ознак зміни часу — ні зміни денного світла на нічне, ні наказів про сон чи ранковий підйом. На стукіт Гайдука до залізних, пофарбованих зеленою «танковою» фарбою дверей і вимог надати йому адвоката ніхто не відповідав, і невдовзі

Гайдук втратив відчуття часу, впав у пастку хроноколапсу, зупинки часу.

До їжі, мабуть, підмішували галюциногени, бо його переслідували серійні, моторошно реалістичні видіння: він весь час опинявся у центрі терористичних актів десь у Пакистані чи в Індії, в місиві розірваних людських тіл, в калюжах крові, де розшукував Божену. Гайдук згадав спецдонесення агента ВІРУ про розробки одного підмосковного фармакологічно-технологічного інституту імені 20-річчя НКВД — винайдення психотропного препарату, який вводить у марення пацієнта інформацію про будь-які реальні події — від сексуальних сцен до жахливих авіакатастроф чи терористичних актів, у комбінації з наркотиками препарат міг викликати почуття глибокої депресії — аж до спроб суїциду, невгамованого жаху чи, якщо треба, екстатичної ейфорії.

Нарешті, на п'ятий чи на сьомий (за його підрахунками) день Гайдука повели на допит. Це була порівняно простора кімната зі штучним освітленням і досить свіжим повітрям. Гайдука всадовили за довгий стіл обличчям до великого вікна-дзеркала, за яким ховалися ті, хто спостерігав допит. До кімнати увійшла людина у мундирі ГЕПРУ й білому каптурі з прорізами для очей. «Український Ку-Клукс-Клан в дії», — подумав Гайдук. Людина представилася радником юстиції першого рангу генералом Бєляєвим, і Гайдук одразу згадав «тандем Беляева — Черняева», описаний у всіх підручниках з ведення слідства: це була метафора «доброго» і «злого» слідчого.

Беляев і справді виявився «добрим»: спитав Гайдука про самопочуття, поцікавився, чи не має претензій до умов перебування, але на вимогу зустрітися з адвокатом показав йому відповідну статтю Карного Кодексу, яка забороняла, в інтересах нерозголошення таємниці слідства, допускати адвокатів до підозрюваних у скоєнні особливо тяжких державних злочинів. Зітхнувши, Бєляєв, наче вибачаючись, сказав, що Гайдукові хазяї американці чинять те ж саме на базі Гуантанамо, базі Менсфілд і в штаті Юта. Він довірливо повідомив підслідному, що практикувався свого часу в тюрмі штату Юта і дуже схвально ставиться до американського досвіду «прання душ і мізків». Тому запропонував добровільно піти на співпрацю зі слідством і щиросердно відповісти на п'ять запитань — якомога детальніше, з прізвищами, фактами, датами, сумами.

1. Хто був ініціатором змови проти гетьмана України, хто її очолював, хто входив до КОПОР (Комітету порятунку України), якою є організаційна мережа змови, яка дата державного перевороту була намічена змовниками.

2. Коли і як Гайдук був завербований Центральною службою безпеки Конфедерації, Розвідувальним Бюро ОГБ, МІ9 та департаментом контррозвідки Швейцарії? Які державні таємниці видав Гайдук ворогу, які суми винагороди отримав і де їх тримає. Яку роль грала агентка Космічної розвідки Конфедерації Б. О'Коннел у вербуванні Гайдука;

3. Хто санкціонував проведення операції «Ахіллесова п'ята», яка її мета, що досягнуто в результаті операції, чому загинув капітан Заур Хамзин, де зберігаються носії інформації, вилучені з серверних комп'ютерів;

4. Чому Гайдук убив підполковника Безпалого, хто допомагав йому в цьому;

5. На якій підставі збирав Гайдук компроментуючі матеріали на керівників держави, хто санкціонував ці дії, де зберігаються файли?

— Звичайно, — люб'язно повідомив Бєляєв, — публічно проти вас будуть висунуті звинувачення в корупції та використанні службового становища в особистих цілях і нанесенні державі збитків в особливо великих розмірах. Народ наш дуже любить таке читати. І дуже довіряє цим матеріалам. Уже готується телефільм про ваші закордонні маєтки, серія інтернет-публікацій та статей в газетах про використання державного транспорту, про продаж передових українських технологій за мільйони глобо, про ваше сексуальне розпутство і розбещення малоліток. Після цього, генерале, шибениця здасться вам найкращим виходом із ситуації. За ці три дні, що ви відпочивали в ізоляторі, ми провели величезну роботу. Допитано сотні свідків у вашій справі, заарештовано десятки ваших поплічників, членів КОПОР.

Він обернувся до вікна-дзеркала і клацнув пальцями. Двоє наглядачів у чорному затягли до кімнати закривавленого, майже непритомного генерала Прядка. Синці під очима виглядали як чорна маска на маскараді і свідчили про травми мозку.

— Повторіть, Прядко, що вам відомо про змову і про роль Гайдука, — наказав Бєляєв.

— Ігоре... Петровичу... пробачте мені... —ледве ворушив губами Прядко, — я їм все сказав.

— Що все?

— Все... про нашу змову... вони і так все знали.

Прядка волоком витягли зі слідчої кімнати.

Бєляєв був задоволений цією сценою і весело спитав:

— Ну то що, генерале? Колотися будемо? Давайте, голубчику, не тягніть... У мене кава є бразільська, запашна... Пишіть явку з повинною, а тоді й кавусю вип'ємо. Ви курите? Є кубинські сигари.

— Fuck you, — сказав Гайдук. — Ти ці сигари від Сапатерро отримав? Ти в списках, пам'ятай.

Від такого нахабства Бєляєв сторопів, схопився за ку-клукс-кланівський балахон, наче намірився його скинути, щоб не заважав дихати в хвилину святого обурення.

— Ти... ти... американський пиндюк... будеш мені погрожувати? Та я тебе... — він махнув рукою у вікно й гукнув:

— Черняєв... візьмись за цього...

— Слухай мене, блазню, — сказав Гайдук. — Негайно передай Крейді, щоб прийшов сюди. Я маю для нього погані новини. А якщо ця мразь, — він кивнув на Черняєва в чорному мундирі з чорним каптуром на голові, який вже закасував рукави, — торкнеться мене, новини для Крейди будуть ще гірші. Зрозумів?

— Так точно, — розгублено сказав Бєляєв, пойнятий страхом, що його втягують у грізне й незрозуміле протистояння, в якому можна втратити все. Адже з того боку вікна-дзеркала стояв сам Іван Оврамович Крейда, й невідомо було, чи можна ігнорувати погрози цього американського пиндюка? Бєляєв (справжнє прізвище якого було Опришко) вирішив виграти час і порадитись з самим Генеральним Прокуратором: врешті-решт, нікуди цей Гайдук не дінеться від найсправедливішого в світі українського правосуддя.

Він жестом наказав Черняєву (прізвище якого було Дзагоєв) вийти з кімнати і, вірнопіддано дивлячись у вікно-дзеркало, оголосив:

— Перерва. Дайте підслідному води.

Бєляєв вийшов до сусіднього приміщення — радитись з Крейдою. Гайдук жадібно випив теплу хлоровану воду. Його мучила думка про Божену: що з нею? Невже через годину її приведуть на очну ставку в такому ж стані, як бойового генерала Прядка? Чи подіє Гайдуків шантаж на Крейду, який чудово розуміє, яку загрозу становить втрата серверів на Крейдосі та Хіосі.

Шантаж не подіяв. У сусідній кімнаті було прийнято рішення не піддаватися на погрози Гайдука, не йти на контакт з ним, а знищивши будь-яку волю до опору, якомога швидше домогтися повного визнання ним усіх звинувачень.

До слідчого приміщення ступили Черняєв і двоє помічників. Гайдук відчув удар гумовою палицею по голові, від чого втратив свідомість. Коли прийшов до тями, вже лежав, прив'язаний липкою стрічкою до стола. До мошонки підвели електроди і боляче защемили їх. Спеціальним реостатом Черняєв підвищував напругу струму — біль ставав нестерпним, вогонь охоплював низ живота, по тілу хвилями прокочувались судоми, і здавалося, що мозок теж був охоплений полум'ям. Тільки одна рятівна думка зростала і утверджувалася в цьому вогняному хаосі, у цих смертних муках. Думка ця — ВИЗНАТИ ВСЕ, припинити муки. Він уже був готовий прошепотіти катам, що визнає вину, все, що скоїв колись і чого ніколи не робив, але голосу не стало — і він утратив свідомість.