Хрест: постбіблійний детектив - Базів Василь (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .TXT) 📗
Самоплатов радів, що про діяння вони таки не знають. Діяння – не у множині, щодо всіх членів політбюро, а діяння – в однині. Одне діяння. За тих кілька тижнів міжвладдя, коли Сталіна перенесли з Мавзолею під Мавзолей, а Жуков ще не прийшов арештовувати Берію, вони таки спробували один раз цей блискучий делікатес від Лавриновича. Не встигли нагодувати ним, востаннє в їхньому грішному житті, кляте політбюро. Але випробування провести встигли – спрацювало на відмінно. Це Лаврентій вказав на піддослідного кролика. Старший син Хрущова раптово вмер. Природною смертю. Усі дивувалися: такий молодий і здоровий, і раптом інфаркт…
Паша спустився на землю тріумфатором. П’яна юрба виїзного семінару атеїстів підкидала його у повітря, як тренера чемпіонів. Активісти вітали його, як вітають в Америці президентів. Рукостисканням – «шейк-генд». Це було з’явлення народові лідера нового типу, який не боїться йти до людей. А чого йому боятися, коли він не боїться Бога? Коли він здолав його. Щойно, перед очима втішеного тріумфом народу.
Незчувся, як у гущі народних мас опинився у палких обіймах. Міцних і масних. Від них у ніс ударило хтивим потом… Невже вона? Таки справді – це була Дануська. Власною персоною на його святі душі, якої в нього, за його глибоким переконанням, немає. Є лиш його величність тіло, з яким уміє витворяти справжні дива оця-от Мата Харі, якої він не бачив уже понад два роки. Паша щиро зрадів, бо відчув, як ідейна екстаза при одному спогляданні на неї переповзає в екстазу фізичну. Той самий потяг – статевий, – який, наче магніт, затягує у пастку цих добротних жіночих тілес. Паша, як морально стійкий комсомольський діяч, у перспективі – чудовий сім’янин. У нього росте славна дочечка, але він проходить школу життєвого гарту в комсомолі, а цей гарт передбачає для комсомольського лідера банальне трахання щораз нової комсомолки. Паша не мав репутації статевого гангстера, як його перший секретар, який на задньому сидінні свого райкомівського «бобика» перетрахав мало не весь район. Так що мало партійним квитком – перепусткою у велике життя – не поплатився, коли заліз на рівень поважних дружин партійного керівництва. На закритому бюро його роздягали догола, бо третій секретар райкому партії, якому він начебто наставив роги, стверджував, що на спині комсомольського вожака району мають залишитися сліди від нігтів його жертв, яких він ґвалтував неприродним буржуйським способом. Від подробиць старшим партійним товаришам ставало соромно за нашу молодь. Але жодних відбитків між лопатками першого секретаря не виявилося, що й вберегло його на посаді.
Паша до таких ексцесів не опускався, але марку тримав. Не те що ганявся за кожною спідницею, але й свого не упускав, дбаючи передусім про конфіденційність і відокремлення особистого життя від партійно-комсомольського. І от роль Дануськи була на цій ниві неоціненною. Вона була дочкою сільської завклубу Каськи. Кожне село – це окрема республіка, у якій мають бути представлені всі типи соціуму, отож мають бути й свої курви. Не багато, але кілька на село.
Завклубу належала до кола морально розкріпачених, так би мовити, за посадою. Каська мала аж три дочки, але як прийнято для її курвівського статусу, не мала чоловіка, – кожна з дочок була від іншого. Від кого саме і хто той самець – село гадало, поки Касьчині дівки виростали і ставали схожими на того чи іншого сусіда. Тоді наступав акт «возмєздія». Коли чергова односельчанка рвала Касьці патли за порочний зв’язок із її законно судженим, про що свідчить фізіологія копеляка, що лише тільки-но до школи, але уже проявляв генний код свого продуцента. Дануська була копелячкою, тобто знайденою попідтинню, але додаткових проблем її поява на світ не принесла.
Вона виявилася схожою на заїжджого фокусника з пересувної обласної агіткультбригади, що мандрувала селами, піднімаючи культурний рівень населення. Як це водиться, концерт, оплески, а відтак у гардеробі накритий стіл від гостинної господині сільського культурного «вогника». Артисти з обласного центру здійснювали вже персональне спілкування із простим народом. Пиятики переходили в оргії і тяглися до ранку. Люди вже корови виганяли на пасовища, а дівки лише вискакували через вікна з клубу. Оргії завдяки таланту й професіоналізму Каськи не поступалися всіляким там шведським груповичкам.
Виходячи зі специфіки соціального статусу своєї мами, Дануська ще в сьомому класі, що для села на тодішньому етапі його зближення з містом є рекордом, утратила цноту. Вони приймали місцевих і заїжджих нічних візитерів на пару з мамою. Чи то в клубі, чи то у їхній скромній хатині сексуальний «всеобуч» проходив весь сільський молодняк.
У селі не лише комсомольці-початківці, а й піонери навмисне виспівували під клубом:
А поважні господарі, коли їм кортіло скочити в гречку, знаходили цю гречку в подолі Каськи та її акселератки Дануськи. Власне, чому лише у подолі? Каська навчила закріпачених селян такої штуки, як мінет. Збентеженим мужикам, яким від розширення пізнавальних горизонтів очі на лоба лізли, клубна культуристка промовляла на прощання:
– Міську чи Івасю, аби то з тебе не вийшло.
Тому мужики справді тримали язика за зубами, підтримуючи репутацію сільської курви на рівні допустимого консерватизму. Школу життя у подолі уже не Каськи, а виключно Дануськи й пройшов Паша у старшому шкільному віці. І таке не забувається. Таке завше за першої ж нагоди хочеться повторити. А тут не те що нагода, день тріумфу! І Дануську в цю мить послала йому доля. Як нагороду.
– Ти звідки взялася?
– У мене теж свято. Отримала диплом. Можеш мене, Пашо, привітати. Я – дипломована журналістка.
– Я дуже радий, коли так гарно ростуть наші земляки. Але як би нам чимскоріш привітати одне одного? – Він уже аж трусився з нетерплячки.
Але куди? Ця п’янота ще не збиралася роз’їжджатися. Молоді будівники комунізму горланили далі «Варшав’янку» біля пивних бочок. І от промайнула ідея. Він вхопив Дануську за руку і потяг за собою. Оглядаючись, вони вскочили всередину церкви, що була відчинена після того, як чекісти шукали тут Бальтазара. І продовження теми подіяло на Харкавого знову натхненням. Якщо тріумф – то до кінця.
Він її чи вона його – поволоклися за іконостас, на ходу скидаючи шмаття. Килим перед кіотом став у пригоді. Дануська уже була не та, що давніше. Це була профі найвищого ґатунку. Світовий чемпіон з проституції. Що вона тільки не витворяла. Тілесний фізіологізм досягав апогею. Були задіяні всі отвори, які забезпечують надходження калорій у фізіологічне нутро і які служать виходом для перетравлених матеріалів. «Збочення» – яке невинне слово. Звироднінням це теж не назвеш, бо тварини на таке паскудство не здатні. То був вищий прояв содомії. Здавалося, в Кедрівці цього вечора відродилася чи то Гоморра, чи то Содом.
– Пашо, аби з тебе то не вийшло, – шепнула йому Дануська, коли вони знову опинилися в гущі святкування комсомольців.
– Данусько, ти мене знаєш.
– Та я не про те, а про те, що я зараз тобі скажу. Сьогодні мені вручили диплом про закінчення факультету журналістики Львівського університету. Але я в ньому не вчилася. Я вчилася у Мінську в спецшколі КГБ. Тому перед тобою щойноспечений офіцер, що працюватиме під прикриттям. Ти – єдиний, хто про це знає. Сьогодні я зрозуміла, що тобі можна довіритися. Ти наша людина. Думаю, ми зустрінемося на барикадах, а зараз я поїхала. Не треба мене проводжати. Слухай радіо – до зустрічі в ефірі!
Тоді була практика – за наказом із КГБ ректори вузів мусили виписувати дипломи про вищу освіту офіцерам спецслужб, випускникам засекречених спецзакладів, які пускалися жити і діяти в межах розроблених для них професійних легенд. Перелік професій, якими, як фіговими листками, прикривалися кагебісти, був доволі обширний, і журналістика – одна з перших у списку. Було прийнято, окрім густої мережі сексотів, тримати в організаціях, відомствах та установах офіцерів резерву, яких співробітники знали як доцентів і технологів, конструкторів і архітекторів.
