Інферно - Браун Дэн (серия книг .TXT) 📗
Ленґдон увімкнув слайд, що зображав великим планом один із фрагментів полотна Мікеліно, де біля підніжжя гори Чистилища сидів на троні крилатий янгол. Біля його ніг низка розкаяних грішників очікувала своєї черги бути допущеними до шляху, який вів догори. Як це не дивно, янгол тримав у руках довгий меч, вістрям якого штрикав першого чоловіка в черзі.
— Хто з вас знає, що робить цей янгол? — вигукнув Ленґдон.
— Штрикає когось мечем у голову? — спитав хтось із залу.
— Ні.
— Штрикає когось в око? — озвався ще один голос.
— Знову ні.
Аж ось почувся впевнений голос обізнаної людини.
— Пише в того чоловіка на лобі.
Ленґдон усміхнувся.
— Схоже, хтось у цьому залі добре вчив твори Данте в школі.
Він знову кивнув на полотно.
— Авжеж, можна подумати, що янгол штрикає того бідолаху мечем у лоба, але це не так. У поемі Данте янгол, який стоїть на варті біля входу в чистилище, пише дещо вістрям меча на лобах тих, хто хоче потрапити до раю. «І що ж він пише?» — можете поцікавитися ви.
Ленґдон зробив ефектну паузу.
— Як це не дивно, він пише єдину літеру... яка повторюються сім разів. Чи знає хто-небудь із присутніх, яку літеру піп пише сім разів на Дантовому лобі?
— Літеру Р — вигукнув голос із публіки.
Ленґдон усміхнувся.
— Авжеж. Літеру Р. Ця літера Р означає «peccatum», тобто латиною «гріх». А те, що вона написана сім разів, є сим- иолом septem pecatta mortalia, відомих також, як...
— Сім смертних гріхів! — вигукнув інший голос.
— Чудово. Отже, лише здолавши всі щаблі чистилища, можна спокутувати свої гріхи. Із кожним рівнем, на який ви і-ходите, янгол стирає одну з літер Р на вашому чолі, тож коли ви доберетеся до вершини, усі сім Р на вашому лобі будуть зчищені, а ваша душа очиститься від усіх гріхів. — Ленґдон підморгнув. — Недарма це місце зветься чистилищем.
Ленґдон виринув зі своїх спогадів і побачив, що Сієнна дивиться на нього, стоячи над купелею.
— Сім Р? — спитала вона, повертаючи його до дійсності й киваючи на посмертну маску Данте. — Кажеш, це послання підказує, що нам слід робити?
Ленґдон швидко розповів їй про Дантову гору Чистилище, про літери Р, що означають сім смертних гріхів, та процедуру їх зчищення з чола грішника.
— Зрозуміло, — продовжив Ленґдон, — що Бертран Цо- (іріст як фанатичний прихильник Данте неодмінно знав про і ім літер Р та процедуру їх зчищення з лоба грішника як u і осіб наближення до раю.
Сієнна завагалася.
— Гадаєш, Бертран Цобріст намалював ці літери на масці, бо хотів, щоби ми... в буквальному сенсі стерли їх із неї? Ти це хочеш сказати?
— Наскільки я розумію, це...
Роберте, навіть якщо ми зітремо їх, то як це нам допоможе? Ми ж тоді матимемо на руках абсолютно чисту маску!
— Може, — мовив Ленґдон і обнадійливо всміхнувся. — А може, й ні. Гадаю, тут є дещо більше, ніж бачить око. — І він кивнув на маску. — Пам’ятаєш, я казав тобі, що розбіжність кольорів лиця й звороту маски спричинена нерівномірністю їх старіння?
— Так.
— Можливо, я помиляюся, — сказав професор, — але різниця в кольорі є надто різкою, щоби це можна було пояснити нерівномірним старінням, до того ж, фактура зворотного боку маски має зуби.
— Зуби?
Ленґдон продемонстрував їй, що поверхня на звороті була значно цупкішою, аніж на лицевому боці... і значно шорсткішою, як наждак. — У мистецьких колах таку шорстку фактуру називають «зуби», і художники воліють писати на поверхні із зубами, бо до неї краще пристає фарба.
— Щось я не кумекаю, куди ти хилиш.
Ленґдон усміхнувся.
— Ти знаєш, що таке гесо?
— Аякже, знаю. Художники користуються ним для ґрунтування полотен і... — Сієнна різко замовкла, вочевидь, здогадавшись, що мав на увазі Ленґдон.
— От-от, саме так, — сказав він. — Вони використовують гесо, щоби створити чисту й білу нерівну поверхню, а інколи — для того, щоби замалювати непотрібні зображення, якщо хочуть використати полотно наново.
Обличчя Сієнни світилося ентузіазмом.
— Отже, ти гадаєш, що Цобріст покрив зворотний бік маски оцим гесо?
— Тільки так можна пояснити наявність «зубів» і різку розбіжність у кольорах. Це може також пояснити, чому він хотів, щоби ми стерли ці сім Р.
Остання фраза Ленґдона остаточно спантеличила Сієнну.
— А ти понюхай, — сказав він, піднімаючи маску до її об- личчя так, як піднімає облатку священик.
Сієнна скривилася.
— А гесо що, має запах мокрої псини?
— Не всяке гесо. Звичайне гесо пахне крейдою. А мокрою нсиною пахне акрилове гесо.
— І що це означає?
— Це означає, що акрилове гесо розчинне у воді.
Сієнна схилила голову набік, і Ленґдону здалося, наче він
чує, як у її голові завертілися коліщатка. Вона повільно перевела погляд на маску, потім раптом знову на Ленґдона, і її очі розширилися.
— Ти гадаєш, що під цим гесо щось сховане?
— Так, і це багато чого пояснило б.
Сієнна негайно взялася за краї восьмикутної дерев’яної ляди й частково відсунула її так, що збоку в отворі показалася вода. Вмочивши чистий рушник у купільну воду, вона простягнула його Ленґдону.
— Це маєш зробити ти.
Ленґдон поклав маску долілиць на ліву долоню й узяв мо- крий рушник. Струснувши надлишок води, він торкався вологою тканиною внутрішнього боку Дантового чола, зволожуючи ділянку із сімома каліграфічними літерами Р. Після кількох дотиків професор знову занурив рушник у воду й продовжив. Чорне чорнило розпливалося.
— Гесо розчиняється, — збуджено сказав він. — А разом i:t ним зникає й чорнило.
Повторивши цей процес тричі, Ленґдон заговорив побожним та урочистим речитативом, який відлунив від стін баптистерію.
— Через хрещення Господь наш Ісус Христос звільнив те- <>с від гріха й покликав до нового життя за допомогою води й Святого Духа.
Сієнна витріщилася на Ленґдона так, наче той з’їхав із глузду.
Ленґдон знизав плечима.
— Ця цитата видалася мені доречною.
Жінка підкотила під лоба очі й повернулася до маски.
Ленґдон далі зволожував її поверхню, і під гесо показався шар початкового гіпсу, жовтий колір якого, на думку професора, був більш доречним для старовинного експоната. Коли зникла остання літера Р, він витер поверхню чистим лляним рушником і підняв маску так, щоби Сієнна оцінила результат його роботи.
Сієнна голосно зойкнула.
Точнісінько як і розраховував Ленґдон, під шаром гесо справді було сховано дещо: іще один шар каліграфічних літер. їх виявилося дев’ять, і були вони написані просто на блідо-жовтій поверхні оригінального шару гіпсу.
Одначе цього разу літери утворювали слово.
розділ 58
Одержимий? — здивувалася Сієнна. — Щось я не розумію.
«Я також не дуже розумію», — подумав Ленґдон, придивившись до тексту, що матеріалізувався з-під літер Р, — то було одне слово, написане на звороті Дантового чола.
Одержимий
— Це як «одержимий дияволом», еге ж? — спитала Сієнна.
Можливо. Ленґдон поглянув угору на мозаїчного сатану, що поглинав душі нещасних, які так і не змогли очиститися від гріха. «Данте... — одержимий»? Це звучало зовсім безглуздо.
— Там має бути більше, — висловила Сієнна свою здогадку і, взявши в Ленґдона маску, пильно придивилася до мої. Через кілька секунд ствердно закивала.
— Так, лишень поглянь на кінці цього слова — там має бути більше тексту з кожного боку.
Ленґдон знову поглянув на слово — і помітив слабкі сліди додаткового тексту, який виступав із кожного боку слона «одержимий».
Сієнна хутко схопила рушник і заходилася просякати вологою тканиною довкола цього слова, аж поки поруч не з'явилися нові слова, написані трохи вигнутим рядком.
Виявилося, що англійське слово «possessed», тобто «одержимий», у контексті з прийменником «of», який проступив поряд, набуло іншого значення — «той, що має, або молодіє».
