Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Гудкайнд Террі (бесплатные книги онлайн без регистрации txt) 📗
Поглянувши через плече, Ніккі побачила величезних солдатів зі зброєю напоготів, які з гуркотом мчали до цегляних будівель. Більша їх частина вже минула задню частину будівлі, коли раптово на шляху з'явилася перешкода у вигляді гострих залізних шипів. Задні коні, не встигнувши зупинитися, люто врізалися в тварин, що летіли попереду.
Одні вершники з криками падали на землю, інші, перекидаючись летіли через голови своїх коней.
З вікон дощем посипалися стріли — на солдат, які, піднявшись на ноги, намагалися зупинити кінноту, яка все ще рухалася вперед. Вершники, що замикали колону, відчайдушно намагалися уповільнити рух, але стріли вражали їх знову і знову, летячи з усіх боків і невблаганно знаходячи свою мету — і людей і коней. Багато солдатів піднімали руку характерним жестом, щоб захиститися, аж тоді тільки усвідомлюючи, що надто квапилися кинутися в погоню, і не захопили свої щити.
Поки останні з вершників ще продовжували врізатися в утворений затор, Ніккі рушила від розвилки по дорозі вправо. Вершники переслідували її по п'ятах, зайнявши всю широку вулицю.
— Почекайте, поки пройде половина! — Прокричала вона, промчавши повз чоловіків, які переховувалися за високою кам'яною стіною.
Знову зіткнення, жахливі, повні болю і жаху, крики тварин, несподівано зупинених в момент шаленої гонитви. Солдати люто скрикуючи вилітали з сідел. Чоловіки зі списами напереваги вирвалися з-за рогу будинку і понеслися вперед, вражаючи ворогів перш, ніж їм вдалося піднятися на ноги і приготуватися до боротьби. Захисники міста підхоплювали вилетілі на землю сокири, мечі, ціпи, використовуючи проти імперців їх же зброю.
Частина двічі обдуреної кінноти тепер не мала наміру опинитися обдуреною знову і відокремившись від головної колони повернула в провулок наліво. Інша частина повернула у вузьку вуличку направо.
Не встигли вершники, летячі далі за нею, пробігтити і кількох кроків як у них не залишалося ні найменшого шансу перервати свій рух, коли Ніккі минула третій бар'єр гострих шипів. Знову почалося стовпотворіння. Позаду неї коні врізалися в гострі шипи. Провулки наповнилися жахливими криками тварин, що застрягли на залізних шипах, вони повністю заблокували прохід для тих, хто рухався слідом. Кричали також вершники, яких жорстоко добивали захисники міста. Одночасно група, що повернула вправо, опинилася в такій же залізній пастці. Ворог застряг у вузькій вулиці серед цегляних будівель, немов у непрохідній гірській ущелині.
Результат такого зіткнення знову був жахливим. Купа покалічених людей і тварин перекрила прохід, в який вдарилися біжачі на великій швидкості коні. Людська плоть, тіла тварин, роздроблені кістки тих і інших змішалися в одну криваву кашу, тварини і люди кричали від болю. Удар був настільки сильний, що під натиском покалічених тіл ланцюг бар'єру розірвався і крізь утворений прохід хлинуло місиво мертвих тіл. Величезні бойові коні, ковзаючі на крові вбитих, падали, тягнучи за собою вершників, одягнених у броню. Ті коні, які встояли на ногах, намагалися вибратися в утворений прохід і затоптували тих, хто ще залишався живий.
Захисники міста зі списами напереваги кинулися до проходу, щоб закрити його. Коні, в паніці від виду різанини, опинилися перед рядом чоловіків, які викрикували бойові кличі і кидали в них списи. Нещадно атаковані тварини вищали страхітливо і відчайдушно, в спробі втекти вони збивали з ніг одне одного. Вечірнє повітря наповнилося дзвоном зброї і безліччю стріл, які дощем обрушилися на вершників, які якось зуміли уникнути смерті в цій страшній м'ясорубці.
Ніккі сумнівалася, що відбірні війська Імперського Ордена в'їхали б у місто верхи, якби не були так розлючені. Їх коні не були призначені для битв на вулицях міста, вони просто не могли вільно маневрувати у вузьких і звивистих міських вулицях. У таких умовах кавалерія не може ефективно знищувати противника. До того ж в місті було дуже багато затишних куточків, де захисники міста могли б сховатися від переслідування кінноти. Завдання кавалерії полягало в тому, щоб стрімко змести будь-який опір на підступах до міста, якби городяни вирішили зупинити війська Ордену. Крім того кавалерія могла б зупиняти всіх, хто спробував би втекти звідти після того, як воно буде захоплене. Якби командири належним чином контролювали ситуацію, Ніккі сумнівалася, що вони дозволили б кінноті увійти в міські вулиці і звичайно, враховувала все це, коли відправлялася прямо в осине гніздо.
Вся безглузда дурість вступу в місто кінних воїнів була занадто очевидна. Їхнє вбивство було настільки швидким, наскільки і жорстоким. Видовище безлічі розірваних на частини тварин і людських тіл виглядало нічним кошмаром. Від запаху крові перехоплювало подих.
Коли вона помітила, що невелика групка ворогів намагається вирватися з міста, Ніккі направила свій Хань, використовуючи сконцентрований шип сили, щоб переламати кістки ведучому коневі. Ноги тварини підігнулися, в неї на повному ходу, ламаючи ноги, врізалися наступні, перш ніж вершники змогли уповільнити хід і зупинитися. Кавалеристи, що замикали колону, бачачи, що сталося, встигли вчасно відреагувати і звернути в сторону. Ніккі бачила, як підскочили городяни і перекрили їм шляху до відступу.
Ніккі зрізала кут, прагнучи скоріше дістатися до головних воріт, щоб перешкодити кінноті Імперського Ордена вислизнути з пастки. Огинаючи крайню хату вона зіткнулася з купкою кавалеристів, прорвалися через оборону озброєних списами городян. Ніккі жбурнула в бік ворогів ревучу вогненну кулю. Рідкий вогонь розплескався вздовж вулиці, освітлюючи її, наповнюючи жаром і вражаючи ворожих вершників. Засліплені тварини, задкуючи, піднімалися на диби, скидаючи своїх вершників прямо на задні ряди солдатів.
Ніккі помчала навколо будівлі, щоб підібратися ззаду до ворогів, що потрапили у пастку. На цей раз городяни перевершували їх за чисельністю, розгублені імперці були дезорганізовані і не мали шансів утекти. Люди билися за свою свободу з такою полум'яною рішучістю, з якою цим воякам ще не доводилося стикатися. У цьому випадку їх тактика залякування і загроза різанини не діяли.
У гаснучому сутінковому світлі Ніккі розгледіла Віктора. Його важка булава розмірено трощила кожну голову кожного солдата Імперського ордена, яка тільки потрапляла йому на очі. Вона направила Сайдина через поле битви.
— Віктор!
Чоловік озирнувся з убивчо-похмурим виглядом.
— Що? — Відгукнувся він, намагаючись перекричати шум битви. З його зброї капала кров.
Ніккі під'їхала ближче.
— Прямо за кавалерією йдуть піхотинці. Це буде новим випробуванням. Не можна дозволити їм передумати і скасувати сьогоднішній штурм. У них є час на роздуми, а я збираюся піти дати їм привід для занепокоєння, щоб змусити їх увійти в місто.
Похмура посмішка блиснула на обличчі Віктора.
— Добре. Ми будемо готові.
Як тільки армія увійде в Алтур-Ранг, у імперців не буде можливості триматися разом. Вони змушені будуть розділитися, щоб рухатися по вузьких вулицях. І як тільки вони це зроблять, захисникам буде простіше розправитися з дрібними групами ворогів, адже кожна окрема група виявиться оточеною вже чекаючими лучниками, списниками, не кажучи вже про численні пастки.
Алтур-Ранг величезний. Оскільки вже ось-ось стемніє, загарбники не зможуть впевнено орієнтуватися тут і неминуче заблукають. Вузькі звивисті вулиці не дозволять їм координувати свої дії і успішно відбивати атаки. Їх зустрінуть не безпорадні люди, як це бувало раніше, вони не зможуть воювати так, як звикли. Їх чекає неухильне вимотуюче переслідування. Кожна хвилина такого просування означає постійне зменшення чисельності загарбників поки вони всі не будуть знищені. Зрозуміло, деякі вирішать звернути в провулки, щоб знайти шляхи до порятунку. Але Ніккі була впевнена, що безпечного місця для них в місті не знайдеться ніде.
— Як ти? — Окликнув її Віктор. — Ти вся в крові.
— Невдало впала з коня. Але все в порядку. Ми повинні покінчити з ними сьогодні ж. — Нагадала вони Віктору.
