Ukrainian dream «Последний заговор» - Зима Василь (лучшие бесплатные книги TXT) 📗
— Я люблю тебе, Марку, — підвелася й пішла до кімнати. Він продовжував сидіти на підлозі та дивитися на гроші, які зараз видавалися йому зовсім непотрібними й не вартими того, щоби заради них ризикувати життям і лягати під товстих, спітнілих мужиків.
Марк зайшов до спальні й, сівши біля Мартіни, довго дивився на полицю з книгами, а потім зняв футболку та розтягнувся на ліжку. Мартіна глянула на його голий торс і мимоволі затримала погляд. Торкнулася пальцем грудей, потім повільно провела ним по животу і зупинилася біля пояса. Марк ніяк не реагував на ці ніжні дотики, він уже міцно спав.
— Навіщо ти сказала, що він мені не подобається? — Мартіна гладила рукою йому живіт.
— А хіба він тобі подобається? — дивилася задумливо на сплячого Марка.
— Дуже.
— А як твій турок?
— Блядь, а не турок. Та я його терплю. Знаєш, — поклала руку Марку під голову. — У нас із ним такий секс був позавчора! Я не вибачила йому ані зрад, ані рукоприкладства і розумію, що не можу лягати з ним у ліжко. І ти розумієш, коли переступаєш цей кордон дозволеного і робиш те, чого не можна, кайф такий, що просто!.. — виразила на обличчі захоплення й радість. — А він же не як усі, він кінчає чотири рази поспіль, я від нього до ванної ховаюсь. Чекаю, поки засне. А твій Марк тебе зраджує? — Пестила пальцями його волосся.
— Ні.
— Ти впевнена?
— Так. Цілком. Досить про це, — лягла біля Марка і торкнулася вустами його щоки, обняла за шию, притислася міцно-міцно й завмерла.
— Ти щаслива дівчина, — Мартіна сказала це м'яко й занадто серйозно, щоби можна було сприйняти її слова за жарт.
— Дуже! — заплющила очі.
Вони спали, міцно обійнявшись, і на обличчі в обох застиг вираз того щастя, яке буває лише в дитинстві, коли ти віриш у любов, мир і не боїшся прокинутись і не побачити поряд мами чи того, кого любиш. Мартіна довго на них дивилася, потім нахилилася до Марка та поцілувала в уста, він тільки тихо застогнав і прошепотів щось крізь сон, потім ще міцніше обійняв Дашу і притулився до неї так, ніби хотів сховатися в її обіймах від того зла, яке чигало на нього в цім світі. Мартіна вимкнула світло і, виходячи з кімнати, подумала, що тільки в обіймах коханої людини й можна сховатися від зла, ненависті та холоду. Ніч.
Розділ 7 (Chapter 7)
— Вы хотели, чтобы я увидел этого парня? Так я его увидел, — він увійшов до кабінету й зупинився навпроти столу, за яким сидів середніх років мужчина і вдихав цигарковий дим.
— И что ты скажешь?
— Шиз полный.
— И что? — струсив попіл.
— Личность очень интересная, — поклав на стіл папери.
— Ну? — швидко проглянув написане і, знявши окуляри, зупинився поглядом на склянці з чаєм.
— Родом из-под Крыжополя, отца нет, мать в больнице. У нее с сердцем что-то.
— Конкретней.
— Оно увеличено. Сердце.
— Давай дальше.
— Гм. Не женат. Хотя перевалило за двадцать семь. Закончил университет Шевченко. Философ. Лейтенант запаса. Владеет несколькими иностранными языками.
— Какими? — загасив сигарету. — Я тебя что, каждый раз буду переспрашивать?
— Испанским, английским и русским.
— Русский теперь тоже считается иностранным. Ну-ну.
— Встречается с девушкой, зовут Дашей, фамилия — Мащенко.
— Отчество.
— Святославовна.
— А не Славика ли Мащенка она дочь? — устав із крісла, пішов до вікна.
— Какого именно?
— Того. Именно того Славы Мащенко, который пару дней назад гостил у меня на даче, именно того Славы Мащенко, — нервово.
— Так у него сын, сыну ж там лет пять, а недавно еще один родился, тому вообще два месяца. И жена у него молодая, двадцать шесть лет ей, зовут Сашей.
— Он с первой женой развелся и оставил ей детей. Узнай, Даша случайно не одна из них?
— Да хорошо, узнаю.
— Не хватало еще, чтобы этот Марк влез в семью олигарха. Это все? — відвернувся від вікна.
— Нет. Еще есть пара фактов. Вот, один очень интересный. Марк профессионально занимался айкидо, у него четвертый дан. Раньше участвовал в подпольных боях без правил. Говорят, зарабатывал там неплохие деньги.
— Под кем этот бизнес?
— Это Арцания. Он имеет с этого деньги.
— Слышишь, а четвертый дан — это что значит?
— Это значит то, что меня, к примеру, он уложит секунд за шесть.
— Ясно. Да чего ж он хочет, журналист хренов? — Знову сів у крісло і, попорпавшись у шухляді, дістав якісь записники. — Узнай, откуда у него деньги. То ли Слава ему башляет, то ли Арацан свою блудливую черножопую руку приложил, то ли хер его знает. Да, на, вот тут телефоны, свяжись с этими ребятами, пусть они с ним поработают.
— В смысле?
— Телефоны на прослушку поставят, наружное наблюдение организуют, Дашу под колпак возьмут, маму проведают пару раз. Если мальчик — простачок, оставим в покое, пусть и дальше своим онанизмом занимается. А если он готовится что-то учудить, я его раздавлю на хер. У меня президентская кампания на носу, а он тут в свободу слова играется. Не, ну нормально? Чудак просто так шпарит в общенациональный эфир, шо в голову взбредет, цифры там разные, мнения чьи попало, ни тебе цензуры, ни хотя бы какого-то контроля, нихера. Репортеры без границ. Иди работай. И скажи Свете, чтобы документы подготовила, у меня сегодня доклад в Кабмине.
— Хорошо. Когда что, я позвоню.
— Давай, — той уже відчинив двері. — Слышь, а как ты с ним встретился?
— Легенду придумал, типа он мою девушку на дискотеке клеил, увиделся, поговорил. Так, под бандита закосил.
— Он испугался?
— Нет. Хоть бы что. Башню ему давно сорвало и унесло ветром в неизвестном направлении.
— Может, он идейный?
— Не знаю. Вряд ли. Подорванный — точно, а насчет идейный — нет, не скажу.
— Где он на мою голову взялся? Закрыть программу, хай подымут, убить его — вонять будет долго, не хочу, тут еще с Гонгадзе не улеглось. Эх, ладно, иди рой землю. Там посмотрим.
Він вийшов, а мужчина підійшов до телефону, узяв слухавку, набрав номер.
— Алло, это Урманис. Да. Да, с министром. Соедините. На линии?
— Я слушаю, Ян.
— Боря, у меня одно дело к тебе. Подсобишь?
— Что за дело?
— Мальчонку пугнуть нужно.
— Кто у нас мальчонка?
— Да так, хулиган один, образумить бы его, а то совсем уже распоясался.
— Не вопрос. Данные сбросишь по факсу мне лично.
— Буду должен, Боря.
— Что за формальности? Все сделаем.
— Пока.
— Бывай.
Він підійшов до вікна, визирнув на вулицю, там, під стінами Кабміну, стояли мітингувальники й вимагали скасувати ПДВ на книги. Він помітив, як кілька чоловік підпалили рукописи, і ті спалахнули яскравим полум'ям. Міліціонери хотіли загасити, а потім відійшли й дивилися, як палахкотить багаття і згорають чиїсь думки. Йому стало нецікаво, він зашторив вікно та пішов до виходу. Віце-прем'єр із гуманітарних питань Ян Урманіс спізнювався на обід, під Кабміном його чекала машина.
За словами голови антикорупційного комітету Верховної Ради Володимира Стретовича, корупція в українській владі уже досягла віце-прем'єрського рівня. Президент, у свою чергу, зазначив, що масштаби корупції характеризуються як такі, що вразили всі сфери нашого життя.
Розділ 8 (Chapter 8)
Коли Даша прокинулася, Марка в ліжку вже не було. Вона стягнула з голови ковдру, намацала рукою трусики, потім глянула на себе в дзеркало — воно висіло якраз навпроти ліжка — і, протерши очі, знайшла ногами капці й побрела на кухню.
— М-а-а-арку, — вона завжди зверталася до нього ось так, протягуючи єдиний у його імені голосний.
— Я. — Він сидів на підлозі під батареєю і гриз телефонну антену. Поряд із ним лежали шматочки шоколаду й чашка з недопитою кавою.