Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

Бутович Микола (1895, с.Петрівка, тепер Дніпро-

петровської області — 1961, Гакензак, поблизу Нью-

Йорка, США) — живописець і графік. У 20-30-х роках

жив в Парижі та Югославії, у 30-40-х роках — у Льво-

ві, після 1947 року — у США.

Бутовський Олексій Дмитрович (1838, с. П'я-

тигірці на Полтавщині — 1917, Петроґрад, тепер

Петер бурґ) — видатний педагог у галузі фізичного

виховання, піонер сучасного олімпійського руху, ге-

нерал-лейтенант. У 1892 році познайомився з фран-

цузьким гуманістом і громадським діячем П'єром де

Кубертеном (1863-1937) — автором ідеї відродження

Олімпійських ігор. Бутовський — один із найближчих

однодумців та соратників П'єра де Кубертена. Віді-

грав провідну роль у підготовці та проведенні Першого

(установчого) Міжнародного Олімпійського конгресу

в Парижі (1894), на якому було утворено Міжнарод-

ний Олімпійський Комітет (МОК). Увійшов до першо-

го складу МОК як представник Росії і впродовж шести

років (1894-1900) був його активним діячем. Брав ак-

тивну участь у підготовці та проведенні Першої Олім-

піади (Афіни, 1896), згодом надрукував спеціальну

працю «Афіни весною 1896 року». Чимало зробив для

пропаганди олімпійських ідеалів, зокрема в Україні.

504

Буяльський Хома Станіслав (р.н. і р.с. невідомі) —

художник і педагог. У 1827-1837 роках навчався в Бер-

ліні, Дюссельдорфі, Парижі. Працював в Києві.

Васильківський Сергій Іванович (1854, м. Ізюм,

тепер Харківської області — 1917, Харків) — жи-

вописець. Удосконалював майстерність у Франції

(1886-1888). З 1888 року жив у Харкові.

Ващенко-Захарченко Михайло Єгорович (1825,

с. Маліївка на Полтавщині — 1912, Київ) — видатний

український математик, педагог. У 1847-1848 роках

навчався в Сорбонні і Колеж де Франс (Париж), де ви-

кладали О.Л. Коші, Ж.А. Серре та Ж.Ліувіль.

Вернадський Володимир Іванович (1863, Петер-

бурґ — 1945, Москва) — природознавець, основопо-

ложник геохімії, біогеохімії, радіогеології, вчення про

біосферу та ноосферу, філософ. У 1889-1890 роках удо-

сконалював свою освіту в Італії, Німеччині та Фран-

ції. Перший президент Української академії наук

(1918-1921). З 1922 по 1926 рік перебував у Франції, де

на запрошення Сорбонни читав лекції з геохімії.

Вернер Михайло Євгенович (1881 — 1941) — кіноре-

жисер. 1908 року закінчив школу живопису в Парижі.

Вертинський Олександр Миколайович

(1889,

Київ — 1957, Ленінґрад, тепер Петербурґ) — артист

естради, співак, композитор, автор пісень, мемуарист.

У 1927-1933 роках жив у Парижі, де створював і вико-

нував свої пісні інтимного, камерного жанру.

Винників-Нижник Іванна (1912, Львів — невідо-

мо) — живописець, керамістка, килимарниця. З 1946

року — в Парижі, з 1959 року — в Мужені поблизу

Канн (Франція).

505

Винниченко Володимир Кирилович (1880, Єли-

заветград, тепер Кіровоград — 1951, Мужен, побли-

зу Канн, Франція) — письменник, художник і полі-

тичний діяч. Автор усіх головних законодавчих актів

Української Народної Республіки (УНР). У листопаді

1918 — січні 1919 року очолював Директорію — уряд

УНР. З кінця 20-х років жив у Франції.

Виноградський Сергій Миколайович (1856, Київ —

1953, Париж) — мікробіолог. У 1885-1891 роках був у

науковому відрядженні у Франції і Швейцарії. З 1922

року і до кінця життя завідував Агробіологічним від-

ділом Пастерівського інституту в Парижі. Член Фран-

цузької академії наук (1924).

Вирста Аристид (1922, с.Борівці, тепер Чернівець-

кої області — невідомо) — музикознавець. У 1948-1949

роках навчався в Паризькій консерваторії, у 1953-1955

роках — в Паризькому університеті. Скрипаль-орке-

странт ряду камерних оркестрів Парижа (1950-1956).

Викладач історії музики та смичкового мистецтва у

Сорбонні (1956-1987). З 1960 року — голова Українсь-

кого академічного товариства в Паріжі. Автор статей

з питань української музики в зарубіжних музикаль-

них енциклопедіях.

Вирста Темістокль (1923, с. Іспас, тепер Черніве-

цької області — невідомо) — живописець, скульптор,

архітектор (Франція). Навчався мистецтву у Бухаресті, Відні,

Парижі. Один із зачинателів модернізму. Автор численних

абстрактних композицій, що відзначаються яскравим колоритом.

Персональні художні виставки у Парижі, Копенгагені, Брюсселі,

Детройті, Едмонтоні, Монреалі, Нью-Йорку, Філадельфії,

Чікаґо, в Україні. Серед нагород срібна медаль Товариства

«Мистецтво, наука, література» (Париж, 1968). Видання –

«Вирста» (1975).

506

Вишневський Володимир (1897 — невідомо) — діяч

православної церкви, протопресвітер. Провадив цер-

ковну і громадську роботу на Волині й Підляшші. Був

настоятелем парафії в Парижі, членом Святого Си-

ноду та адміністратором Української Автокефальної

Православної Церкви (УАПЦ) у Франції, Італії, Іспа-

нії та Швейцарії.

Віраг Юлій Георгійович (1880, Хуст, тепер Закар-

патської області — 1949, Мукачеве) — живописець,

один з основоположників закарпатської живописної

школи. Навчався в академії Р.Жульєна в Парижі.

Вовк Федір Кіндратович (1847, Полтавщина —

1918, Жлобін, Білорусь) — етнограф, антрополог і ар-

хеолог. У 1879 році емігрував за кордон, спершу — до

Болгарії, а з 1887 року — до Парижа, де працював у

Школі вищих досліджень, Антропологічній школі, Му-

зеї історії природи. У 1906 році повернувся на батьків-

щину. Нагороджений французьким орденом Почесно-

го Легіону.

Волошин Максиміліан Олександрович, справжнє

прізвище Кирієнко-Волошин (1877, Київ — 1932, Кок-

тебель, Крим) — поет, художник, критик, перекладач.

У 1901 році в Парижі слухав лекції в Сорбонні і Вищій

школі суспільних наук, займався самоосвітою в Наці-

ональній бібліотеці. У 1903-1905 роках жив у Парижі і

писав статті про його літературне і художнє життя та

вірші, присвячені Парижу. У 1915-1916 роках він знову

в Парижі, де пише цикл статей «Париж і війна», в яких

висловлює протест проти Першої світової війни.

Воронець-Монтвід Катерина Дмитрівна, справ-

жнє прізвище Монтвід (1883, Харків — 1955, Лені-

нґрад, тепер Петербурґ) — співачка (лірико-драма-

тичне сопрано). Співала на оперних сценах Європи,

зокрема Парижа.

507

Гайдебуров Василь Павлович (1866, Петербурґ —

після 1940, Мурманськ, Росія) — видавець, поет. Один

з ініціаторів створення в Парижі Вищої школи су-

спільних наук (1900).

Гамалія Микола Федорович (1859, Одеса — 1949,

Москва) — мікробіолог, епідеміолог, педагог. У 1886

році працював у французького мікробіолога Луї Па-

стера в Парижі. У 80-90-х роках працював в інституті

Пастера і в лабораторії професора Страуса.

Ган Отто (1904, Станіслав, тепер Івано-Фран-

ківськ — 1942, Львів) — живописець і графік. У 1923-

1928 роках навчався в Парижі.

Ґеркен-Русова Наталя (1902, Київ — невідомо) —

театральний декоратор і театрознавець. Навчалася

в Києві, Ніцці, Парижі й Празі. Автор книги «Героїч-

ний театр», статей з мистецтвознавства й літератури,