Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (хорошие книги бесплатные полностью .txt) 📗
Для вирощування наперстянки відводять ділянку, захищену від холодних північно-східних вітрів. Найкраще росте на легких суглинковоих і супіщаних чорноземних грунтах, але не кислих. Перед сівбою ділянку перекопують на глибину 22–27 см. Розмножують як розсадою, вирощеною в парниках, так і насінням, яке висівають під зиму або рано навесні з міжряддями 60 см. Догляд за посівами полягає в багаторазовому розпушенні грунту, в прополюванні та внесенні добрив (200 кг гною, 2 кг суперфосфату і 1 кг калійних солей на 100 м2).
Листки збирають два рази: першого року — в кінці літа і восени, другого — на початку цвітіння та після досягнення стандартних розмірів. Сушать їх зразу ж: у добру погоду — на горищах, у погану — в сушарках при температурі 40–60 °C.
Наперстянка великоцвіта
(Digitalis grandiflora Mill.)
Нечуй-вітер волохатенький
(Hieracium pilosella L.)
Родина складноцвіті (Compositae)
Росте на сухих піщаних місцях, у розріджених соснових лісах, має добре розвинене повзуче кореневище та лежачі пагони, вкриті листям. Прикореневі листки зібрані в розетку, вони обернено-яйцевидно-ланцетні, цілокраї, зверху блакитно-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітконосне стебло безлисте, 5-30 см заввишки, на верхівці з одним кошиком з маленьких квіток. Усі квітки в кошиках язичкові, крайові на жовтому фоні мають червоні смужки. Цвіте у травні — червні, запилюється комахами. Плоди — сім'янки з чубком із крихких брудно-білих волосків, за допомогою яких вони розносяться вітром.
Нечуй-вітер волохатенький ціниться як літній медонос та лікарська рослина. Має декоративний вигляд, може прикрасити світлі сухі місця в парках, лісопарках і скверах. Добре розмножується вегетативно — кореневищами. Для ліків рослину збирають під час цвітіння.
Нетреба колюча
(страхополох) (Xenthium spinosum L.)
Це — однорічна трав'яниста рослина 15-100 см заввишки. Стебло сильно розгалужене. Листки трилопатеві з довшою середньою лопаттю, зісподу білоповстисті. При основі листків сидять по одній або по дві трироздільні жовті колючки. Маточкові квітки непоказні, жовтуваті, нитковиднотрубчасті, з малопомітним віночком. Плоди — овальні, обгортки їх жовтувато-бурі, густо вкриті тонкими, прямими, на верхівці гачкуватими колючками і між ними короттшша. во дослужи… Двіте в лшші — серпні.
Росте на засмічених місцях, на берегах рік, круч, біля доріг, на вигонах (овечий реп'ях), під тинами, на звалищах сміття. Для медичних потреб застосовують інший рід нетреби — нетребу звичайну (Xantium strumarium L.) з округло-трилопатевими листками, біля основи серцевидними, з гострими велико — і нерівнозубчастими частками, яка поширена по всій території України.
Усю рослину (листки, стебло, плоди), зрізують в тому місці, де починаються листки, або викопують з коренем. Листки і стебло збирають у липні — серпні; плоди — у вересні — жовтні.
Застосовують для лікування зоба (ендемічного захворювання щитовидної залози, що зустрічається в Карпатах і Закарпатті), через те що в рослині є багато йоду. Крім йоду, в рослині містяться глікозид ксантострумарин, алкалоїд, олія, смоли, вітамін С. Відвар з плодів і коріння п'ють при кривавому проносі. Застосовують як відвар. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібненої нетреби і варять 10 хвилин. П'ють по чарці (50 г) 4–6 разів на день при проносах, зобі, ревматизмі, простудах, як засіб протигарячковий, потогінний і заспокійливий.
Відваром нетреби миють обличчя після гоління, особливо коли є прищі, лишаї, вугри, тіло — при дитячій кропив'янці. Полощуть горло при його опуханні.
З нетреби готують мазь. Познімавши колючки, розтирають рослину з коров'ячим маслом або несолоним свинячим салом та змазують цією маззю місця, що сверблять: уражені коростою, екземою, укусами комах, покриті лишаями, золотушним струпом. Всередину тоді вживають відвар нетреби — по 2–3 склянки на день (при шкірних хворобах). Особливо добрий результат від застосування відвару і мазі з нетреби буває при грибкових ураженнях шкіри у дорослих (обмивання і втирання), замітсь відвару краще вживати сирий сік обох нетреб проти кропив'яного висипу у дітей, набряках горла, тривких лишаїв: дітям по 2-10, а дорослим по 15–20 крапель на один раз.
Обліпиха крушиноподібна
(Hippophae rhamnoides L.)
Родина маслинкові (Elaeagnaceae)
У стародавній Греції обліпиха була відома як лікувальний засіб для коней. Використовували листя, від яких коні швидко набирали масу, а шерсть їх ставала коротшою і блискучою. Звідси латинська назва "гіпофе" ("гіпос" — кінь, «фаос» — блискучий). Це — невелике (до 4 м заввишки) деревце або кущ з родини маслинкових, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими, а пізніше іржаво-бурими лусочками. Листки лінійно-ланцетні (2–8 см завдовжки), цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті, сидять зближено. Квітки одностатеві. Рослинна дводомна. Тичинкові квітки буруваті, в коротких колосках, маточкові — зеленуваті малопомітні, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав'язь верхня. Плід — овальна кістянка (7–8 мм завдовжки), жовтувата або оранжево-червона. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло. Насіння (до 5 мм завдовжки) чорне, блискуче з рівчачком.
У природному стані на Україні росте в дельті р. Дунаю, створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культивується в полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озелененні населених пунктів.
У свіжих достиглих плодах дикорослої алтайської обліпихи міститься 83,6-86,4 % води, 2,8–7,8 % жирної олії, 8,6-272,5 мг% вітаміну С, 0,9-10,9 — каротину, 0,016-0,035 — вітаміну Вг і 0,038-0,056 мг% рибофлавіну. В олії з плодів — до 300 мг% каротиноїдів, до 60 — каротину, до 160 мг% токоферолів, а в олії з насіння — 3,2 мг% каротину і до 120 — токоферолів. З кори виділений серотонін — речовина, що має протипухлинну дію.
Плоди обліпихи — цінна полівітамінна сировина. Олія, одержана з них, діє як епітелізуючий, гранулюючий і болезаспокійливий засіб, її застосовують у гінекологічній практиці, для лікування опіків, відморожень, екзем, погано загоюваних зовнішніх виразок, виразок шлунка і дванадцятипалої кишки, а також для зменшення регенеративних змін слизової оболонки стравоходу при променевій терапії раку.
Крім медичного застосування, плоди мають велике харчове значення, їх їдять у свіжому вигляді, використовують для виготовлення варення, киселів, пастил, желе, плодового вина тощо. Листя обліпихи містить 10 % дубильних речовин, тому їх можна застосовувати для дублення шкір.
Це — світлолюбна рослина, не терпить вирощування з іншими деревами і кущами. Тому її плантації слід створювати переважно чисті, з розміщенням садивних місць 3x4 м.
Добре розмножується живцями. Для цього їх на початку вегетації нарізають завдовжки 40 см. У викопаний рівчак (ширина — 10, глибина — ЗО см), засипаний сумішшю річкового піску і гумусованого грунту (1:1), живці закопують на відстані 3 см один від одного, залишаючи зверху дві бруньки (у перші роки обліпиха дає стрижневий корінь і мало розростається). Верхній зріз живців змазують садовим варом. Для кращого укорінення живці затінюють і часто поливають. Можна також розмножувати обліпиху насінням і відсадками.
