Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (хорошие книги бесплатные полностью .txt) 📗

Верхівки пагонів збирають вручну на стадії бутонізації — початку цвітіння двічі за літо. Сировину сушать під навісами, а в сонячну погоду — на відкритому повітрі, уникаючи прямих променів сонця.

Черемха звичайна

(Padus avium Mill.)

Родина розових (Rosaceae)

Дерево або кущ. Кора чорно-сірого кольору з явно вираженими сочевичками. Гілки гладкі, в молодому віці темно-червоні. Листки тонкі, еліптичні або продовгуваті, зверху темно-зелені, з нижнього боку матові. Квітки білі, зібрані в китиці. Плоди — чорні кістянки. Цвіте в квітні-травні, плодоносить у червні — липні.

З лікувальною метою використовують плоди черемхи (містять у собі амигдонітрілглюкозид і масло гіркого мигдалю) як в'яжуче при кишкових захворюваннях. Іноді з квіток черемхи, які при перегонці дають черемхову воду, роблять примочки до очей. Свіже листя, плоди і квітки мають антибіотичні властивості.

Плоди черемхи вводять до складу шлункового чаю.

Плоди збирають в міру їх достигання, коли вони стають чорними і соковитими, й сушать на відкритому повітрі або в плодоовочевих сушарках.

Чистотіл звичайний

(Chelidonium majus L.)

Родина макові (Papaveraceae)

Стародавні греки помітили, що рослина, яку ми називаємо чистотілом, розквітає з прильотом і вгасає з відльотом ластівок, тому її назвали хелідоніум — травою ластівок. В минулому її використовували в різних країнах Європи як засіб від бородавок, для лікування печінки і жовчного міхура.

У 1896 p. M.M. Денисенком вперше опубліковано результати успішного лікування витяжкою чистотілу хворих із злоякісними пухлинами. В останні роки ведуться більш глибокі дослідження антибластичних властивостей цієї рослини.

Чистотіл звичайний — багаторічна трав'яниста рослина, 80-100 см заввишки, з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене Листки чергові, світло-зелені, зісподу сизуваті, непарно перисторозсічені, з сидячими зарубчастими частками. Частки округлояйцеподібні або видовжено-оберненояйцеподібні, при основі часто звужені. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові — сидячі. Квітки близько 20 мм у діаметрі, на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по 4–5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять з пазух верхівкових листків.

Пелюсток чотири, вони золотисто-жовті, яйцеподібні. Плід — прямостояча стручкоподібна коробочка.

Насіння численне, чорне, крапчасто-виїмчасте, з білим губчастим придатком.

Росте повсюдно, в затінених місцях, у гаях, садах, біля огорож, хат.

Всі органи чистотілу містять алкалоїди: хелідонін, гемохелідонін, хеледитрин, метоксихелідонін, сангвінарин, протопін, алокрилтохін, спартеїн, берберин, хелідамін, стилопін, дефілін, коптизин, оксисангвінарин, хелірубін, хелілутин та ін. У траві їх 0,97-1,87 %. Крім того, є ефірна олія (0,01 %), вітамін С (до 170 мг%), каротин (до 15 мг%), хелідонова, яблучна, лимонна та янтарна кислоти, флавоноїди, сапоніни тощо.

У медичній практиці препарати чистотілу (настій трави, сік із свіжої трави) використовують зовнішньо для припікання бородавок і кондилом, при папіломатозі гортані та початкових формах червоного вовчаку. В невеликих дозах призначають усередину при захворюваннях печінки і жовчного міхура. З коренів чистотілу виготовляють холелетин — комплексний препарат жовчогінної дії.

Чистотіл сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну в крові, затримує ріст злоякісних пухлин, фунгістатично і бактеріостатично діє щодо туберкульозної палички. Один з алкалоїдів — хелідонін — подібно до морфіну викликає пригнічення, а згодом і параліч центральної нервової системи. Інший алкалоїд — гемохелідонін — судорожна отрута, сильний анестетик місцевої дії. Сангвінарин впливає наркотично, посилює перистальтику кишечника і секрецію слюни. Протопін зменшує реактивність вегетативної нервової системи, тонізує гладку мускулатуру матки. Все це свідчить про перспективність дальшого вивчення діючих речовин чистотілу.

У ветеринарії пересипану сіллю траву використовують проти тимпаніту у овець, суху — для лікування ран, корости, стригучого лишаю і гельмінтозів у свійських тварин.

Траву можна також застосовувати для фарбування вовни в червонувато-жовтий колір, а корені — в жовтий.

Корені призначають у гомеопатії при захворюваннях печінки, шлунка, пневмонії та ревматизмі.

Розмножується поділом куща і насінням. Краще росте у затінених місцях.

Чорнокорінь лікарський

(Cynoglossum officinale L.)

Чорниця

(Vaccinium myrtillus L.)

Родина брусничні (Vacciniaceae)

У вологих хвойних та мішаних лісах часто зустрічаються суцільні зарості чорниці. Це невисокий кущик (15–30 см заввишки) з довгим повзучим кореневищем від якого відростають численні надземні пагони. Листки невеликі, яйцевидні, чергові, на зиму опадають. Квітки теж невеликі, кулясто-глечиковидні, зеленувато-білі, з відігнутими темними зубчиками по краю віночка. Вони пониклі, на коротких квітконіжках. Цвіте у квітні — травні, запилюється комахами. Плід — куляста чорна ягода з сизуватою поволокою.

Чорниця — цінна харчова та лікарська рослина. Ягоди її їдять свіжими, переробляють у харчовій та кондитерській промисловості з них готують джеми, варення, компоти сиропи, екстракти. Сік використовують для виготовлення різних напоїв та як харчовий барвник. Висушені ягоди та листки її використовують для лікування різних хвороб. Потребує бережливого використання та охорони,

Шавлія лікарська

(Salvia nemorosa L.)

Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae)

Серед народів Середземноморських країн та й у науковій медицині давно відома як цілющий засіб. Не одне століття використовується і в Україні. Це — багатостебловий напівкущ до 80 см заввишки. Стебла галузисті, внизу здерев'янілі, вгорі трав'янисті, чотиригранні. Листки супротивні, черешкові, сірувато-зелені, молоді — білоповстисті. Квітки двогубі, великі, синьо-фіолетові, зібрані несправжніми кільцями, зближеними на верхівці стебла в пухкі колосоподібні суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, які сидять на дні неопадаючої чашечки. Цвіте в червні.

Листки містять ефірну олію (1–2,5 %), до складу якої входить близько 15 % цинеолу; туйон, пінен та інші терпени. Свіже листя має сильну бактерицидну дію.

Застосовують відвар листя як в'яжучий і дезинфікуючий засіб при різних катаральних станах слизових оболонок, переважно у вигляді полоскань. Листя входить до грудних, протипроносних і пом'якшувальних зборів.

Розмножується насінням. У перший рік росте повільно, утворюючи невелику кількість стебел. З другого року вегетації утворює 100 стебел і більше. З віком вони дерев'яніють. У культурі здерев'янілі стебла викидають, бо листки на них дуже дрібні, а це знижує урожай.