Гаррі Поттер і орден Фенікса - Роулинг Джоан Кэтлин (книги без сокращений txt) 📗
Шипіння й вибухи феєрверку за вікном віддалялися... а може, це він сам від них кудись віддалявся...
Провалився прямо в коридор, що вів до відділу таємниць. Мчав до звичайних чорних дверей... відчиніться... відчиніться...
Вони відчинилися.
Опинився в круглій залі з багатьма дверима... перебіг її, штовхнув рукою такі самі двері і вони теж відчинилися...
Тепер він був у довгому прямокутному приміщенні, де клацали якісь прилади. На стінах мерехтіло світло, але він не зупинявся... мусив бігти далі...
Наприкінці були ще одні двері... вони теж відчинилися від його доторку...
І ось він опинився в темному приміщенні, високому й просторому, мов церква. Там не було нічого, крім довжелезних рядів полиць, на яких лежали невеличкі запорошені кулі зі скловолокна... Серце в Гаррі збуджено закалатало... він знав, куди йому треба... побіг далі, і його кроки були нечутні в цьому величезному порожньому приміщенні...
Тут було щось дуже-дуже йому потрібне...
Щось таке, чого він жадав... або жадав хтось інший...
Його шрам заболів...
БАБАХ!
Гаррі миттю прокинувся, сердитий і збаламучений. У темній спальні лунав веселий регіт.
— Круто! — вигукнув Шеймус, чий силует вирізнявся на тлі вікна. — Здається, одне вогненне колесо зіштовхнулося з ракетою і вони наче спарувалися! Ідіть сюди, подивіться!
Гаррі чув, як Рон і Дін злазили з ліжок, щоб подивитися. Лежав мовчки й нерухомо, біль у шрамі вщухав, а його охоплювало розчарування. Відчував, ніби в нього з-під самого носа забрали щось дуже цікаве й жадане... цього разу він був так близько.
Повз вікна ґрифіндорської вежі тепер пролітали шипучі поросята зі срібно-рожевими крильми. Гаррі лежав і прислухався до підбадьорливих вигуків ґрифіндорців зі спалень на нижніх поверхах. Йому неприємно засмоктало в животі, коли згадав, що завтра ввечері буде урок блокології.
Увесь день Гаррі тремтів від жаху, думаючи, що скаже Снейп, довідавшись, як далеко пробрався він у відділ таємниць у вчорашньому своєму сні. З почуттям провини він усвідомив, що з часу їхнього останнього уроку самостійно блокологією він не займався ні разу. Після зникнення Дамблдора навколо стільки всього діялося, що він був певний — хоч як би старався, все одно не зміг би звільнити мозок від усього зайвого. Однак сумнівався, що Снейп візьме це до уваги.
Спробував хоч трохи потренуватися на уроках, але нічого не вийшло. Коли він замовкав, щоб звільнитися від думок і емоцій, Герміона щоразу питала, що з ним сталося.
Та й як, урешті-решт, можна було очистити мозок, коли вчителі постійно бомбардували учнів запитаннями для закріплення пройденого матеріалу. Налаштувавшись на найгірше, він після вечері подався до Снейпового кабінету. Але у вестибюлі його наздогнала Чо.
— О, йди сюди, — зрадів Гаррі, що хоч ненадовго зможе відтягти зустріч зі Снейпом, і поманив її в той куток вестибюлю, де стояли величезні пісочні годинники. Ґрифіндорський годинник був уже майже порожній. — Як справи? Амбридж тебе ще не питала про ДА?
— Та ні, — поспіхом відповіла Чо. — Ні, просто... я тільки хотіла сказати... Гаррі, я й уявити не могла, що Марієтта все розповість...
— Ага, — невдоволено буркнув Гаррі. Він і справді волів би, щоб Чо прискіпливіше добирала подруг. Його мало тішило, що Марієтта, як він чув, і досі лежала в шкільній лікарні, бо мадам Помфрі нічогісінько не могла вдіяти з її прищами.
— Насправді вона мила дівчина, — виправдовувалася Чо. — Просто зробила помилку...
— Мила дівчина, яка зробила помилку? Вона ж усіх нас зрадила, і тебе теж!
— Але ж ми всі виплуталися, — благально сказала Чо. — Знаєш, її мама працює в міністерстві, їй було дуже нелегко...
— Ронів тато теж працює в міністерстві! — сердито вигукнув Гаррі. — А в нього, якщо ти й досі не помітила, на обличчі не написано "ябеда"...
— Це дуже жорстокий трюк Герміони Ґрейнджер, — сердито пирхнула Чо. — Вона повинна була нас попередити, що зачаклувала список...
— А я вважаю, що вона класно придумала, — холодно заперечив Гаррі. Чо почервоніла, а очі її спалахнули. — Ну так, я й забула... якщо це зробила люба Герміона...
— Тільки не починай знову плакати, — застеріг її Гаррі.
— Я й не збиралася! — крикнула Чо.
— Ну то... добре, — буркнув він. — У мене зараз купа справ.
— То й біжи у своїх справах! — люто вигукнула Чо, розвернулася й пішла.
Роздратований Гаррі зійшов у Снейпів підвал. Хоч він і знав з досвіду, що Снейпові значно легше проникати в його мозок, якщо він приходить сердитий і обурений, та нічого не міг з собою вдіяти і, наближаючись до підвальних дверей, думав лиш про те, що не встиг сказати Чо про Марієтту.
— Ти спізнився, Поттере, — холодно промовив Снейп, коли Гаррі зачинив за собою двері.
Снейп стояв до Гаррі спиною, видобуваючи з себе, як завжди, деякі думки й акуратно складаючи їх у Дамблдорове сито спогадів. Поклав останнє сріблясте пасмо в кам'яну чашу і повернувся до Гаррі.
— То як, — спитав. — Чи ти тренувався?
— Так, — збрехав Гаррі, не відводячи очей від ніжок Снейпового стола.
— Зараз побачимо, — спокійно мовив Снейп. — Витягни чарівну паличку, Поттере.
Гаррі зайняв своє звичне місце обличчям до Снейпа. Той стояв з другого боку стола. Гарріне серце несамовито калатало від злості на Чо й тривоги за те, що ж цього разу видобуде Снейп з його мозку.
— На рахунок "три", — ліниво проказав Снейп. — Раз, два...
Двері Снейпового кабінету рвучко відчинилися й увірвався Драко Мелфой.
— Пане професоре... ой... вибачте...
Мелфой здивовано глянув на Снейпа і Гаррі.
— Усе гаразд, Драко, — опустив чарівну паличку Снейп. — Поттер прийшов по лікувальну настоянку.
Такого радісного Мелфоя Гаррі бачив тільки тоді, як Амбридж приходила інспектувати Геґріда.
— А я й не знав, — вишкірився Мелфой на Гаррі, обличчя якого палало. Багато чого віддав би він за можливість крикнути Мелфоєві всю правду... або, ще краще, торохнути його добрячим закляттям.
— Ну, що там, Драко? — запитав Снейп.
— Професорка Амбридж... карочє, їй потрібна ваша допомога, пане професоре, — повідомив Мелфой. — Знайшли Монтеґю, пане професоре, він застряг у туалеті на п'ятому поверсі.
