Бурлака - Карпенко-Карий Иван Карпович (электронную книгу бесплатно без регистрации .TXT) 📗
Поштар. От вам письмо вiд Казюки, а от вам пошта, може, тут i є що нове. Я вже третiй день з города. Поспiшаю оце, щоб хоч сьогодня на нiч вернуться, - просрочив трохи. А у вас пошти нема?
Писар. Та єсть тут срочнi бумаги про статистiку, та не готово, а через неї й другi бумаги лежать…
Поштар. Ну, бувайте здоровi! Нiколи менi… Ще дiло е до попа. (Чоломкається i виходить.)
Писар. Ану, зараз прочитаємо письмо Казюки… (Чита.) Бач, iрод!
Сидiр (тривожно). А що там?
Писар. Панас наш у городi, подав донос, що грошi оброчнi розтрачено, представив приговори пiдложнi; i де вiн, чорт, достав їх?
Сидiр (тривожно). Що ж воно буде тепер?
Писар. Побачимо.
Сидiр. Покиньте ви оцю статистiку та робiть, що нам нужнiше: пишiть приговор за Панаса, щоб його зараз у острог, тодi й доносовi його не так поймуть вiри.
Писар (невдоволено). Де ще те теля, а ви з довбнею бiгаєте!
Сидiр. Як де? Та я завтра сам поїду у город, заарештую Панаса i приведу.
Писар (сердито). Постривайте, ще ж не все прочитав. (Чита.) Бач!
Сидiр (тривожно). А що?
Писар. Не мiшайте! (Чита.) Он як! Олексу випустять. Панас знайшов у городi нашого попа, i той дав бумагу, що в нього є i мати i що вiн один син в сем'ї, та ще Петро являвся i дав показанiє, що Олекса один син у матерi.
Сидiр. Я ж казав старшинi: не сварiться з попом, бо пригодиться, - не послухав!..
Писар (розпечатує пакети i чита). От тобi й за Олексу требують об'яснєнiє. I статистiку требують! А, бодай тебе в жито головою! Не знаєш, за вiщо й браться!
Сидiр. Нам найперше треба Бурлаки здихаться. Вiн всьому причина!
Писар (розпечатавши послiдню бумагу, радiсно). Попався, попався!
Сидiр. Хто? Хто?
Писар (потирає руки). Панаса арештовано в городi. Постривайте. Еге, вже п'ять день, як його заарештували. Що ж воно за знак, що й досi не привели? Може, втiк? Ну, причепилась сатана! Як було гарно, поки не було в селi цього пройдисвiта, а тепер хоч тiкай. Наробить вiн клопоту!
Сидiр. Приведуть, а ми його з приговором назад, у острог!
Писар. А оброчнi грошi де? Хiба не знаєте! Як присiкаються зараз, що тодi буде, де їх вiзьмеш?
Сидiр. Та не лякайте, ну вас к бiсу! Неначе маленькi, хiба первина! Коли б тiлько старшина сьогодня вернувся, щоб назавтра в город до Казюки поїхать, а там вже дiло повернуть…
Писар. А де ж старшина?
Сидiр. Казав учора, що раненько поїде на базар у Мазурiвку. Пiду лишень я оце довiдаюсь, чи не приїхав старшина. (Виходить.)
Писар (один). Нi, скiнчу статистiку та й в одставку! Цей Бурлака - чоловiк непевний. Олексу вже вернув. Тепера, як громада дiзнається, що вiн Олексу вернув, зараз на його сторону повернеться, побаче, що можна воювать, а тут ще й оброчних грошей нема!! Що Казюка зробе? Хiба дiло до весни затягне, побачимо! Черкнем приговор! (Бере бумагу й пише, написавшiї трохи, чита, перше тихо, а потiм голосно.) "Односелець наш Афанасий Зинченко, возвратившись з бродяжничества, де пробыв более двадцати годов, постоянно предается пьянству и разврату, а з такового поводу бунтует общество, чинит обиды старшим, невзирая на звание…" Здається, добре. (Знову пише.)
Входить провожатии з палицею i бумагою в руках.
Провожатий. Здрастуйте.
Писар (не слуха його i не бачить. Чита). "По таковым прычынам, а равно принимая во внимание неисправимость Зинченка, приговорили: вышеупомянутого Афанасия Зинченка, как испорченного, неисправимого, развратного и порочного члена общества нашего, бывшего однажды под следствием, который может иметь пагубное влияние на своих односельчан, - выселить в Сибирь, для каковой надобности и передать его в распоряжение правительства, приняв все издержки на общественный счет. Приговор сей представить на утверждение в крестьянское присутствие, а до того оного Афанасия Зинченка, по приводе его из бродяжества, в котором он вновь состоит, дабы он не скрылся, содержать под арестом при волостном правлении". Ну, слава богу, одною роботою менше! (Глянувши на провожатого.) А тобi чого треба?
Провожатий подає бумагу.
(Прочитавши бумагу.) Якраз поспiв: приговор готов, i Бурлаку привели! От радий буде старшина! Де ж арештант?
Провожатий. Нема.
Писар. Як нема? Це ж бумага, що вiн препровождається за строгим караулом? (Чита.) "Препровождать и наблюдать, дабы арестант в пути следования или во время ночлега не мог учинить побега".
Провожатий. Та вiн i не бiг, а так пiшов собi, та й годi.
Писар. Так ти його пустив?
Сидiр (входить). Ну, слава богу, приїхав Михайло Михайлович! Якось не так страшно, як вiн дома, а то ви мене зовсiм перелякали тими гаспидськими бумагами. Зараз i старшина iде за мною.
Писар. От вам нова закуска!
Сидiр (тривожно). А що там таке?
Писар. Ось, бачите що! (Показує бумагу.)
Сидiр. Та бога ви бiйтесь, кажiть мерщiй, що там таке, хiба я грамотний, що ви менi бумагу тикаєте!
Писар. Панас з дороги втiк! Оце й Провожатий.
Сидiр. О!? Так ти такий, голубчику, сторож? Як же ти смiв пустить арештанта?
Провожатий. Хiба я його пускав?
Сидiр. А хто ж його пустив?
Старшина (входить). Кого пустив?
Сидiр. Панаса.
Старшина. Хто?
Писар. Оцей чоловiк.
Старшина. Га?.. Що?.. Вiн пустив Панаса?! Закувать його в кандали! Перебрить голову йому! Мало… Убить його як собаку! Бач, як служать обществу! Ти знаєш, кого пустив? Знаєш? Розбiйника випустив, вiн у нас в Сибiр приговорений. (До писаря.) Пишiть протокол.
Писар сiда писать.
Сидiр. Пишiть, Омельян Григорович! -
Писар. Та вiдчепiться!
Провожатий. А навiщо ж розбiйника посилають з одним чоловiком? На такого арештанта i п'ятьох мало! Що я йому зроблю, коли вiн якби загилив мене по потилицi, то, мабуть, би i до завтрього не дожив.
Старшина. Хоч би вiн i убив тебе, то ти не смiв його пускать; куди вiн, туди й ти!
Сидiр. Куди вiн, туди i ти!
Провожатий. Я йому кажу: ходiм, дядюшка, у волость, - а вiн i не слуха. "Iди, - каже, - коли тобi треба, я там нiчого не забув", - та й пiшов собi другою дорогою убiк.
Старшина. Нехай iде, а ти повинен назирцi за ним.
Сидiр. За ним назирцi.
Старшина (до Сидора). Не мiшайся!
Провожатий. Я за ним. Вiн каже: "Покинь лучче мене, я додому шлях знаю i сам прийду. А щоб мене водили як арештанта - не привик!"