Інферно - Браун Дэн (серия книг .TXT) 📗
— І Бертран також у це вірив?
— Безумовно. Бертран покладав на людство величезні надії. Він був трансгуманістом і вірив у те, що ми живемо на порозі блискучої постгуманістичної доби, доби справжньої трансформації. Він мав інтелект футуролога й очі, що бачили далеко вперед, так далеко, що й уявити важко. Він розумів надзвичайні можливості науки і техніки й вірив, що впродовж кількох майбутніх поколінь наш біологічний вид перетвориться на зовсім інших створінь: генетично посилених, щоби бути здоровішими, розумнішими, дужчими і навіть більш здатними до співчуття. — Сієнна зробила паузу. — Утім, є одна проблема. Він не був упевнений, що людство проіснує достатньо довго як біологічний вид, щоб встигнути зреалізувати цю можливість.
— Через перенаселення... — сказав Ленґдон.
Вона кивнула.
— Через мальтузіанську катастрофу. Бертран часто казав мені, що почувається наче святий Георгій, який убиває хто- нічну потвору.
Ленґдон не зрозумів її.
— Медузу?
— У метафоричному сенсі — так. Медуза і цілий клас хтонічних божеств живуть під землею, бо вони безпосередньо пов’язані з Матір’ю-Землею. В алегоричному сенсі хто- ніки завжди є символами...
— Родючості... — продовжив Ленґдон, приголомшений тим, що не побачив цієї паралелі раніше.
Родючість. Перенаселення.
— Так, символи родючості, — підтвердила Сієнна. — Бертран скористався виразом «хтонічний монстр», бо хотів наголосити на лиховісній загрозі, яка криється в нашій здатності розмножуватися. Він описував надмірне продукування нащадків як потвору, що чигає за обрієм, потвору, яку ми маємо нейтралізувати, перш ніж вона встигне поглинути нас усіх.
«Наша здатність до статевого акту й дітонародження нас і переслідує, — збагнув Ленґдон. — Хтонічний монстр».
— Тому Бертран вирішив із цим монстром воювати... І яким чином?
— Прошу, зрозумій, — настійливо сказала Сієнна, — ці проблеми розв’язати дуже й дуже нелегко. Сортування й відбраковування — це вкрай непроста й марудна праця. Чоловік, який відрізає ногу трирічній дитині, є жахливим злочинцем... але не тоді, коли це лікар, який рятує дитину від гангрени. Інколи єдиним вибором є менше з двох зол. — У її очах знову з’явилися сльози. — Я не сумніваюся, що Бертран мав шляхетну мету... але його методи... — Вона відвернулася, щоб не розплакатись.
— Сієнно, — лагідно прошепотів Ленґдон. — Я хочу все це зрозуміти. Я хочу, щоб ти пояснила мені, що зробив Бертран. Що саме він випустив у світ?
Сієнна знову повернулася до нього, і в її очах блиснув звірячий страх.
— Він випустив вірус, — прошепотіла вона. — Дуже специфічний різновид вірусу.
Ленґдон затамував дихання.
— Розкажи.
Бертран створив дещо, відоме під назвою «векторний вірус». Це вірус, сконструйований таким чином, щоби вводити генетичну інформацію в клітину, на яку він нападає. — Сієнна зробила паузу, даючи Ленґдону можливість усвідомити почуте. — Векторний вірус... не вбиває кліти- ну-господаря, а вмонтовує в неї певну наперед визначену ДНК, фактично змінюючи геном клітини.
Ленґдон мовчав, силячись збагнути сенс почутого. «Цей вірус змінює нашу ДНК?»
— Підступна природа цього вірусу, — продовжувала Сієнна, — полягає в тому, що ніхто з нас не знає, що вже інфікований. Ніхто не хворіє. Цей вірус не дає симптомів, які вказують на те, що ми зазнали генетичних змін.
Ленґдон відчув, як його пульс пришвидшився.
— І які ж зміни він спричинює?
Сієнна на мить заплющила очі.
— Роберте, — прошепотіла вона, — щойно цей вірус вивільнився з мішка в лагуну резервуара, як почалася ланцюгова реакція. Кожен, хто спускався до печери і вдихнув її повітря, був інфікований. Ці люди стали носіями вірусів... неумисними співучасниками, які переносили вірус на інших людей, сприяючи поширенню захворювання в геометричній прогресії, і це захворювання вже пронеслося земною кулею зі швидкістю лісової пожежі. Вірус уже охопив усе населення світу. Тебе, мене... кожного.
Ленґдон підвівся з лави і знервовано заходив перед Сієнною.
— І що ж він зробить з нами? — повторив професор своє запитання.
Сієнна довго мовчала.
— Цей вірус має здатність робити людське тіло безплідним.. . — Сієнна нервово завовтузилася на лаві. — Бертран створив чуму, що призводить до стерильності.
Її слова справили на Ленґдона приголомшливий ефект. «Вірус, який робить нас безплідними?» Він знав, що існують віруси, які призводять до безпліддя, але надзвичайно заразний, поширюваний через повітря збудник, що досягає такого ефекту через генетичні зміни, які здійснює в нашому організмі... Це було чимось потойбічним, чимось на кшталт Орвеллової антиутопії.
— Бертран часто ділився зі мною своїми міркуваннями про такий вірус, — тихо сказала Сієнна, — але я й подумати не могла, що він спробує створити його... ба більше, що ця спроба виявиться вдалою. Коли я отримала від нього листа й дізналася, що він накоїв, я була шокована. Я відчайдушно намагалася знайти його, щоб умовити знищити свій винахід. Але спізнилася.
— Стривай, — перервав її Ленґдон, до якого нарешті повернувся дар мови. — Якщо вірус зробить кожну людину на Землі безплідною, то нових поколінь уже не буде і рід людський почне вимирати... причому негайно.
— Правильно, — погодилася Сієнна тоненьким тремтячим голосочком. — Але вимирання не було метою Бертра- на — навпаки; саме тому він і створив вірус, який активізується безладно й навмання. Навіть попри те, що його «Інферно» проникнув до кожної ДНК людини й передаватиметься тепер від покоління до покоління, він «оживатиме» лише в певного відсотка людей. Іншими словами, тепер цей вірус носить кожен житель Землі, однак він призведе до стерильності лише серед частини населення, вибраної навмання.
— І якої ж... частини? — почув сам себе Ленґдон наче збоку, не вірячи навіть, що ставить таке запитання.
— Як ти вже знаєш, Бертран був зациклений на Чорній Смерті — чумі, яка без розбору винищила третину населення Європи. Він вірив, що Природа сама знає, як себе очищати. Коли Бертран зробив розрахунки стосовно безпліддя, то з ентузіазмом виявив, що рівень смертності від чуми один до трьох є начебто саме таким коефіцієнтом, що забезпечує початок відбраковування людського населення з контрольованою швидкістю.
«Який жах», — подумав Ленґдон.
— Чорна чума «прорідила стадо» й проклала шлях до Ренесансу, — сказала вона, — а Бертран створив свій «Інфер- но» — сучасний каталізатор глобального оновлення: це така собі трансгуманістична чорна чума; з тією різницею, що інфіковані не вмирають, а стають безплідними. Якщо припустити, що створений Бертраном вірус «прижився», то третина світового населення вже є стерильною... і залишиться стерильною назавжди. Ефект буде приблизно той самий, що й у рецесивного гена... який передається всім нащадкам, однак проявляється лише в небагатьох.
Сієнна говорила, а руки в неї тремтіли.
— У своєму листі Бертран гордо заявляв, що вважає «Ін- ферно» вельми елегантним і вкрай гуманним способом вирішення проблеми перенаселення. — Її очі знов заступили сльози, та вона швидко змахнула їх. — Порівняно з лихою згубністю чуми, з її вірулентністю — так, його підхід справді можна вважати умовно гуманним. Шпиталі не повнитимуться хворими й умирущими, на вулицях міст і сіл не буде гниючих трупів, люди, що вижили, не оплакуватимуть загиблих родичів. Просто люди припинять народжувати дітей. Тоді на нашій планеті почнеться стабільне зниження народжуваності, допоки крива зростання населення не перевернеться донизу й загальна кількість людей на Землі не зменшиться. — Сієнна на мить замовкла. — Результат буде набагато потужнішим, ніж у чуми, яка лише ненадовго скоротила нашу кількість, створивши тимчасову западину в графіку зростання народонаселення. А Бертран своїм «Ін- ферно» забезпечив довгостроковий засіб для вирішення цієї проблеми... трансгуманістичний спосіб її вирішення. Він був інженером-генетиком. І тому розв’язав завдання докорінно, на базовому рівні.
