Ґарґантюа і Пантаґрюель - Рабле Франсуа (е книги txt) 📗
А меню у них було таке: у неділю вони їли кров'янку, ліверну, сосиски, фрикандо, смажену печінку і перепелів (окрім неодмінного сиру, для апетиту, і муштарди на десерт). У понеділок добрий горох із салом, з гарніром дотепних коментарів і читанням між рядків. У вівторок гори благословенного хліба, перепічок, пирогів, галет і печива. У середу сільська кухня, а саме: баранячі голови, телячі голови і борсукові, а борсуків тут водиться чимало. У четвер усякі юшки, а в проміжках неодмінна муштарда. У п'ятницю нічого, окрім горобини, і навіть, кольором, недозрілої. А проте це не відбивалося ні на доброму гуморі, ні на здоров'ї, бо їхній шлунок і в суботу не підводив. Пили антифортунне вино — так охрестили вони якийсь місцевий трунок. Коли вони пили чи їли, то опускали кобку на груди, і кобка правила їм за серветку.
По обіді ревно молилися Богу, і обов'язково курниканням. Решту дня в чеканні на Страшний суд витрачали на добрі справи: у неділю стусували один одного; у понеділок цибульки давали один одному, тобто били по носі; у вівторок одне одного щипкали й дряпкали; у середу морочили один одному голову; у четвер чистили один одному кози; у п'ятницю лоскотали один одного; у суботу батожили один одного.
Ось такий був у них монастирський режим. Якщо на розказ ігумена вони кудись відлучалися, то їм суворо заборонялося, під страхом грізної кари, на морі чи на річці їсти чи бодай куштувати рибу, а на суходолі м'ясо, хай, мовляв, усі бачать, що ні обжирство, ні сласнота не владні над ними і що вони непорушні, як марпеська скеля. Вони й серед людей кожну працю виконували під доброзвичайні антифони і, як уже згадувалося, співали вухами. Коли сонце сідало в океан, вони, як і в монастирі, натягували одне одному чобітки з острогами і, начепивши окуляри, лягали спати. Опівночі до них заходив дерев'янко, вони зривалися на рівні і починали гострити й правити бритви, а по завершенні хресного ходу залазили під столи і там живилися.
Брат Жан Зубарь, надивившись на цих потішних братів курник і збагнувши сутність їхнього статуту, не стримався і крикнув товстим голосом:
— Ох ви, ситі їжаки, ну як на вас не наїжитися? От би сюди Пріапа, він би тут, під час нічних чародіянь Канидії, штрикав у хвіст і в гриву, вам курникати, а йому як би вас усіх перештрикати. Я тепер знаю твердо: ми на землі антихтонів і антиподів. У Германії зносять монастирі і розстригають монахів, а тут монастирі зводять, бо тут усе навпаки і все догори дриґом.
Розділ XXVIII
Як Панурґ, брата курнику розпитуючи, чув від нього короткомовні відповіді
Панурґ з першого дня приїзду сюди тільки й робив, що милувався на цих царських курник. Нарешті, сіпнувши за рукав одного, охлялого, як копчений чорт, він спитав:
— Frater курниче, курниче, курничеку, де твоя сухітонька?
А курника йому відповів:
— Внизу.
Панурґ. А багато ви їх тут маєте?
Курника. Мало.
Панурґ. А все-таки скільки?
Курника. Двадцять.
Панурґ. А скільки б ви хотіли?
Курника. Сто.
Панурґ. Де ви їх ховаєте?
Курника. Там.
Панурґ. Мабуть, вони не одного віку, а ось які на виріст?
Курника. Високі.
Панурґ. Яка у них шкіра?
Курника. Лілейна.
Панурґ. А волосся?
Курника. Біляве.
Панурґ. А очі які?
Курника. Чорні.
Панурґ. Цицьки?
Курника. Кругленькі.
Панурґ. Личко?
Курника. Гоже.
Панурґ. Бровенята?
Курника. Шовковисті.
Панурґ. Принади?
Курника. Пишні.
Панурґ. Погляд?
Курника. Щирий.
Панурґ. А ноги?
Курника. Гладенькі.
Панурґ. П'яти?
Курника. Короткі.
Панурґ. А нижня частина?
Курника. Чудова.
Панурґ. Ну, а руки?
Курника. Довгі.
Панурґ. Що вони носять на руках?
Курника. Рукавички.
Панурґ. А які у них каблучки на пальцях?
Курника. Золоті.
Панурґ. У що ви їх одягаєте?
Курника. У сукно.
Панурґ. У яке сукно ви їх одягаєте?
Курника. У нове.
Панурґ. Якого воно кольору?
Курника. Ясно-зеленого.
Панурґ. А які у них капелюшки?
Курника. Блакитні.
Панурґ. А спідниці?
Курника. Брунатні.
Панурґ. А сукно на них же яке?
Курника. Добротне.
Панурґ. А черевички у них з чого?
Курника. Зі шкіри.
Панурґ. А якого ґатунку?
Курника. Препоганого.
Панурґ. А яка у них хода?
Курника. Стрімка.
Панурґ. Перейдімо до кухні, тобто кухні ваших аманток. Обстежмо неквапно все до найменших дрібниць. Що у них на кухні?
Курника. Вогонь.
Панурґ. Що його підтримує?
Курника. Дрова.
Панурґ. Які саме дрова?
Курника. Сухі.
Панурґ. Яке дерево ви волієте?
Курника. Тисове.
Панурґ. А хмиз і тріски?
Курника. Вільшані.
Панурґ. Чим ви опалюєте покої?
Курника. Сосною.
Панурґ. А ще чим?
Курника. Липою.
Панурґ. Половину про ваших панунців я вже знаю. Ну, а як ви їх годуєте?
Курника. Добре.
Панурґ. Що ж вони їдять?
Курника. Хліб.
Панурґ. Який?
Курника. Сірий.
Панурґ. А ще що?
Курника. М'ясо.
Панурґ. Яке саме?
Курника. Смажене.
Панурґ. А юшки вони зовсім не їдять?
Курника. Зовсім.
Панурґ. А печива?
Курника. Ще й як!
Панурґ. Я теж. А рибу їдять?
Курника. Авжеж.
Панурґ. Яку? І ще що?
Курника. Яйця.
Панурґ. А які вони люблять?
Курника. Варені.
Панурґ. Так, а як саме варите?
Курника. Густо.
Панурґ. І це вся їхня їжа?
Курника. Ні.
Панурґ. Ну, а що ж ще?
Курника. Волятина.
Панурґ. А ще що?
Курника. Свинина.
Панурґ. А ще що?
Курника. Гуски.
Панурґ. А крім цього?
Курника. Гусаки.
Панурґ. Item?
Курника. Півні.
Панурґ. А присмачуєте?
Курника. Сіллю.
Панурґ. А на десерт?
Курника. Сусло.
Панурґ. А наприкінці трапези?
Курника. Риж.
Панурґ. А ще що?
Курника. Молоко.
Панурґ. А крім того?
Курника. Горошок.
Панурґ. Про який саме горошок ви говорите?
Курника. Зелений.
Панурґ. Аз чим горошок?
Курника. З салом.
Панурґ. А які овочі?
Курника. Смачні.
Панурґ. Тобто?
Курника. Сирі.
Панурґ. А ще що?
Курника. Горіхи.
Панурґ. А як вони п'ють?
Курника. До дна.
Панурґ. А що?
Курника. Вино.
Панурґ. Яке?
Курника. Біле.
Панурґ. А взимку?
Курника. Корисне.
Панурґ. А навесні?
Курника. Терпке.
Панурґ. А влітку?
Курника. Холодне.
Панурґ. А восени, у пору винобрання?
Курника. Солодке.
— Рясою моєю свідчусь (скрикнув брат Жан), та й дебелі ж, м'ать, ці курникливі ваші лярви, вони дриндом від такої солодкої і ситої їжі не потрюхикають!
— Стривайте (сказав Панурґ), я ще не скінчив. Коли і в які ббляги, ранні чи пізні, вони лягають?
Курника. Уночі.
Панурґ. А коли встають?
Курника. Удень.
— Оце (сказав Панурґ) такого любого курнику я ще в цьому році не виїжджав. Молю Бога, святого блаженного Курнику і святу блаженну пречисту Курничку, аби вони його настановили головою паризійської судової палати. Далебі, мій друже, на якого б він закривився партача справ, штовхача процесів, затикача диспутів, спустошувача мішків, гортача шпаргалля, охотника скоропису! А тепер перейдімо до іншої породи і з уподобою й утіхою побалакаймо про наших так званих сестер милосердя. Яка у них варениця?
Курника. Нівроку.
Панурґ. Сприходу?
Курника. Свіжа.
Панурґ. А в глибу?
Курника. Порожниста.
Панурґ. Я питаю, яка вона в роботі?
Курника. Гаряча.
Панурґ. А чим оторочена?
Курника. Руном.
Панурґ. Яким?
Курника. Рудим.
Панурґ. А в тих, що старші?
Курника. Сірим.
Панурґ. А скакають, як вони?
Курника. Шпарко.
Панурґ. А клубами вахають?
