Перше Правило Чарівника - Гудкайнд Террі (читать книги полные .txt) 📗
Меч, факел і в'язанки очерету з шумом і гуркотом впали вниз. Упираючись ліктями, Річард по пояс висунувся з ущелини і судорожно ковтнув ротом повітря. Гострі гаки, вчепилися в ногу, потягнули його назад. Річард вибрався з дірки і покотився вниз головою по крутому кам'яному схилу.
На овальній кам'яній підлозі яйцевидного грота продовжував горіти факел. Відразу за ним лежав Меч Істини. Ковзаючи по камінню, Річард простягнув руку вперед, готуючись відразу ж вихопити меч. Але невідома тварина явно не збиралася випускати здобич. Вона ще глибше встромила йому в ногу довгі криві кігті і різко потягнула на себе. Річард завив від болю, відлуння підхопило його стогін, спотворило, посилило і рознесло по печері. Він висів вниз головою, наполеглива тварюка намертво вчепилася пазурами йому в ногу. Річард зрозумів, що до меча не дотягнутися.
Кігті повільно тягли його назад, роздираючи плоть і завдаючи немислимих страждань. Річард знову закричав. У відповідь під другу штанину ковзнуло ще одне щупальце і почало неспішно досліджувати м'язи ікри.
Річард витягнув ніж, зігнувся, дотягнувся до щупалець і кілька разів з силою полоснув по них клинком. З глибини тунелю долинув тонкий пронизливий вереск. Кігті розтулилися. Річард заковзав по кам'яному схилу і зупинився поруч з факелом. Вхопившись лівою рукою за піхви, правою він вихопив меч. В ту ж мить з чорного отвору виповзли, звиваючись, змієподібні відростки. Обережно обмацуючи камені, вони рушили до Шукача. Одним помахом чарівного меча Річард відсік кілька щупалець. Печеру озвучило несамовите виття, і обрубки зникли в темряві. З чорних глибин донісся низький рик.
У мерехтливому світлі факела, що валявся на дні грота, Річард зумів розгледіти, як крізь щілину до нього протискується величезна туша, що розбухає прямо на очах. Шукач не міг поки дотягнутися до неї мечем, але твердо знав, що не відчуває ні найменшого бажання ближче познайомитися з мешканцем печери.
Одне з щупалець захлиснуло його навколо талії і відірвало від землі. Річард не пручався. У тьмяному світлі зловісно заблищали очі, хижо втупившись в Шукача. Чудовисько відкрила пащу, демонструючи два ряди величезних гострих зубів. Коли щупальце підтягло Річарда ще ближче, він безмовно встромив меч в його око. Пролунав страшний рев, і щупальце послабило хватку. Не зволікаючи ні секунди, Річард стрімголов кинувся вниз.
Тварюка втягнулася назад у розколину, слідом за нею, звиваючись, зникли огидні відростки. Рев звучав все тихіше й тихіше і незабаром замовк зовсім. Очевидно, чудовисько відмовилося від наміру поласувати і поповзло назад в чорні глибини.
Коли Річард усвідомив, що небезпека минула, у нього підкосилися ноги. Він сів на дно грота і почав тремтячими пальцями розчісувати волосся. Нарешті дихання відновилося, він заспокоївся і почав потроху приходити в себе. Страх пройшов, повернулося відчуття невідступного пульсуючого болю в понівеченій нозі. Штанина наскрізь просякла кров'ю. Річард вирішив, що зараз все одно не зможе зайнятися ранами. Спочатку він повинен добути яйце. Зовні в грот вже проникало тьмяне світло. Річард повернув у широкий тунель і зашкутильгав до виходу.
Його зустріли ранній світанок і пташиний щебет. Виглянувши назовні, Річард побачив, як прямо під отвором у скелі, трохи нижче по схилу, діловито снують дюжини короткохвостих гарів. Він у знемозі привалився спиною до холодного каменю. Спершу треба вивчити обстановку і поміркувати, а вже потім рватися в бій. Річард перевів погляд на яйце, оповите хмарою пари. Навіть з такої відстані було очевидно: яйце занадто велике, щоб протягти його тісними підземними коридорами. До того ж Річард аж ніяк не прагнув знову опинитися в печері Шадріна. Йому і без того вже з надлишком вистачить вражень на все життя. Значить, йти назад тією ж дорогою він не може. Як же тоді викрасти яйце і принести його драконисі? Скоро світанок. Він повинен знайти рішення.
Хтось вжалив його в ногу. Річард машинально пристукнув комаху долонею. Це виявилася кривава муха.
Він подумки застогнав. Тепер гари можуть виявити його з хвилини на хвилину. Запах крові неодмінно приверне їх. Необхідно терміново щось придумати.
Коли Річарда вжалила друга муха, його осінило. Він негайно витягнув ніж і розрізав просякнуту кров'ю штанину на тонкі смуги. До кінця кожного клаптя Річард прив'язав по камінчику і наостанок ще раз ретельно витер з ноги всю кров.
Потім він дістав подарований Птахоловом свисток, затиснув його в зубах і щосили дмухнув. Підібравши одну із заготовлених смужок тканини, Річард розмахнувся і, розкрутивши її над головою, запустив в саму середину скупчення гарів. Камінь, немов випущений з пращі, зі свистом полетів в ціль. Річард жбурляв закривавлені клапті все далі і далі, в зарості чагарнику праворуч від печери. Втім, його мало турбувала точність кидання. Головним було інше: клапті піднімали в повітря хмари кривавих мух. Від такої великої кількості свіжої крові вірні супутниці короткохвостих гарів впали в шаленство.
У небі з'явилися птахи. Спочатку одиниці, потім десятки, сотні, голодних птахів. Вони стрімко пікірували на Палаюче джерело, на льоту заковтуючи кривавих мух. Ті, що були сміливіші, наскакували на приголомшених гарів і скльовували мух прямо у них з черева. Схопивши здобич, птиці стрілою злітали в небо, щоб через пару митей знову каменем кинутися вниз. Гари з дикими криками кинулися в різні боки. Деякі, залопотівши крилами, піднялися в повітря і почали ловити птахів. Але замість кожної птиці, спійманої Гаром, з'являлася сотня нових.
Річард, пригнувшись, кинувся вниз по схилу, стрімко перескакуючи з каменя на камінь. Він навіть не намагався ховатися або ступати тихіше, перебуваючи в повній впевненості, що гари його не помітять. І дійсно, біля палаючого джерела творився майже кінець світу. Мухи хмарами кружляли над скривавленими ганчірками, птиці хапали мух, збожеволілі гари, волаючи і завиваючи, ганялися за птахами. Повітря загусло від пір'я. «Якщо б тільки Птахолов міг би це побачити…» — Усміхнувшись, сказав про себе Річард.
Він зістрибнув зі скелі і побіг до яйця. «Мабуть, Скарлет була права, — Подумав Річард, вслухаючись в ідучі знизу нестямні виски, виття і рев, — короткохвості гари дійсно на рідкість сварливі тварини». Гари в сказі носилися по плато, наскакували один на одного, падали, вищали, кусалися і несамовито працювали кігтями, роздираючи одне одного в шматки. Один з них, помітивши Річарда, з виттям кинувся на нього і тут же впав замертво, пронизаний мечем. Іншому Шукач відрубав пів-лапи. Гар голосно заскиглив і повалився на землю. Третьому він розсік крило, четвертому відрубав передні лапи. Річард навмисно не вбивав гарів. Поранені звірі з нестямними криками каталися по землі, додаючи каліцтв іншим і посилюючи бедлам. В пануючій навколо плутанині гари, якщо й помічали Річарда, не нападали на нього, поглинені куди більш важливими турботами. Зате нападав Річард.
Двох, вартуючих яйце, Річард убив. Він підняв яйце і, обхопивши зручніше обома руками, притиснув до грудей. Яйце було гарячим, але не обпікало, а швидше гріло. Правда, воно виявилося важчим, ніж можна було припустити, і Річарду довелося нести його обома руками. Не зволікаючи ні хвилини, Річард звернув ліворуч і помчав до лощини. Птахи, нічого не тямлячи, з гамором і писком носилися з боку в бік. Хаос посилювався. Два гари кинулися навздогін за Шукачем. Не втрачаючи присутності духу, він дбайливо опустив на землю яйце, оголив Меч Істини і прикінчив першого гара. Другому Річард відсік задні лапи. Він біг, притискаючи до грудей дорогоцінний вантаж, побоюючись тільки одного: як би не впасти. Ззаду з'явився ще один гар. Цього разу все обійшлося не так гладко: в останній момент гар встиг ухилитися від занесеного над ним меча. Він злобно заревів і кинувся на Річарда, але другий удар виявився вдалішим. Гар звалився замертво.
Річард стрімголов летів між пагорбами. Сили його закінчувалися. Кров скажено стукала в скронях. Під вагою яйця нили руки. Він задихався. Оглянувшись, Річард побачив, що гари летять за ним навздогін. Він зупинився і опустив на землю яйце. Гари почали приземлятися. Їх зелені очі палахкотіли люттю. Річард вихопив меч з піхов і кинувся на першого ж, хто насмілився наблизитися. Він відітнув чудовиську півкрила, а заодно і голову. Решта з дикими криками кинулися на Шукача.
