Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.

Назад 1 ... 27 28 29 30 31 ... 42 Вперед

Перейти на страницу:

XXVI

«Не діжде плід Агари навісної, - [86]

Загомоніли бороди-лопати, -

Коснутись віри нашої святої!

Заступить нас чудовна Божа Мати.

Вона й од хижого Менгли-Гірея [87]

Серед мощей нетлінних притаїлась

І знов на вопль юроди Досифея [88]

У шаті новокованій явилась,

І Лавра знов її дивами збагатилась». -

XXVII

«Так, так! - рече понуро Оборницький

Серед ченців, мов у густому гаї,

І запиває жаль свій єзуїтський

На схизматицьку віру [89] і звичаї. -

Но, чуда іще, бачте, рід лукавий,

Прелюбодійіний рід, гласить Писание:

Тим нас Господь задля своєї слави

Підводить часто і під іспитаннє…

Тут от яке зайшло між нас питання:

XXVIII

Чи мислите сидіти все за муром,

Покіль Осман з потугами надійде,

Розправиться по-свійськи із джавуром

І потоптом по Україні пійде:

Чи нашим робом против азіата,

Прийнявши міч і щит святої віри,

Ще за Дністром стрічати супостата,

Хрестом йому загородити двері

І внівець обернуть усі його химери?

XXIX

Бо знайте, що на вас Осман прямує,

Не в Польщу йде, а в вашу Україну,

І, як Подільський Кам'янець зруйнує,

Тогді йому нігде не буде впину.

Тим скликать мусите ви все козацтво:

Нехай воно здобичну путь покине,

Нехай покине хиже гайдамацтво

І до Дністра всіма полками двине:

Бо зникне так, як дим, як іскра, в полі згине». -

XXX

«Не наше діло козаків скликати:

Рої козацькі широко літають.

Як в табори їх та в коші збирати,

Про се громадські тільки мужі знають.

Нас призвано на те, щоб молитвами

Пречисту да святих угонобляти,

Щоб не давать нечистому гріхами,

Мов повіддю, всі душі заливати

І в морі огнянім навіки потопляти».

XXXI

Так, скинувшись по слову, чесна браття

Понурилась у мед благочестиво.

Цураючись латинською завзяття,

На єзуїта інші позирали скрива.

«Гаразд говориш, ксьондзе пане-брате,

А в серці в тебе препогана думка! -

Чернецтво стиха мимрить волохате

І випиває все до каплі з кубка. -

Ні, не знайти тобі між нами недоумка!

XXXII

Ти - полом'є, ми - дим: нас не підпалиш;

Не підойти з тобою нам під пару.

Ти на землі себе між людьми славиш,

Ми линемо на небеса, за хмару».

Озветься знов голяк до бородатих:

«Панове! Час настав страшний, великий:

На нас ідуть потужно азіяти,

Що доповняють кров'ю море й ріки

І хилять, мов траву, під себе всі язики». -

XXXIII

«Се не лякає нас. Не раз ми вже стояли,

Як смоква та Іонина в пустині. [90]

До кореня нас бурі сокрушали,

Живими нас ховали в домовині,

Но ризою Успеніє своєю

Монастирище наше прикривало,

Хранило нас чудовно під землею,

Мов Лазаря із гробу викликало, [91]

І паки туком стад і медом насищало». -

XXXIV

«Коли б не страшно вам, мої панове,

Як одинока смоквина в пустині,

Як воїнство воістину Христове,

Стояти серед бурі на Вкраїні:

Дак спогадайте князя Костянтина, [92]

Що пам'ять по собі святу зоставив,

Що побивав татар і москвитина,

Міцну границю від Москви поставив

І тридцять три бої побідами прославив.

XXXV

Сей Костянтин, хоробрий князь Острозький,

Із руськими охочими полками,

Воістину був предок запорозький,

Хоч і не звав їх спроста козаками.

Ще й сотні літ нема, як ви вітали

Його тріумфом за поход татарський,

Як у Великій церкві воздвигали

Йому преславний пам'ятник лицарський;

З усіх вождів се був найбільший вождь козацький.

XXXVI

Придивимся ж, панове, оком пильним,

Як на войні він з Руссю обертався,

І що робило дух його всесильним,

І через що він дивом світу стався.

Memoria всіх saeculorum princeps

Dignissimus, [93] ходив він у походи

Так, як з незазнаних времен привикли

Чинити в християнстві всі народи

І як чинитимуть у всі грядущі роди.

вернуться

- У Ветхому Заповіті єгиптянка, рабиня Сари і наложниця Авраама. Бездітна Сара відповідно до тодішніх звичаїв пропонує, щоб її чоловік «увійшов» до Агари з тим, щоб усиновити майбутню дитину. Після суперечок з Сарою Агара втікає. Згодом у неї народжується войовничий син Ізмаїл.

вернуться

- Менгли-Гірей (Менгли-Герай; ?-1515) - кримський хан (1468-1515) - з династй Гіреїв. За його правління Кримське ханство вело війни з Великою ордою, Польщею, Литвою, брало участь у війні Туреччини проти Молдавії. Під кінець життя Менгли-Гірея його сини здійснили кілька походів на Росію. В 1482 р. орда напала на Україну, захопила і зруйнувала Київ.

вернуться

- Мається на увазі самаритянський претендент на сан месії, який виступив по смерті Христа. Широко застосовував місячну символіку: 30 його вибраних учнів представляли дні місяця, а Олена - фінікійська блудниця, за аналогією свого імені з іменем Селени, - сам місяць. Згодом маг Симон (Симон-волох) відібрав у Досифея і сан, і Олену.

вернуться

- Схизматицька віра - схизма: розкол у християнській церкві (тепер вживається термін «розділення церков») у 1054 р. на римсько-католицьку і православну. На Україні в XVI-XVІIІ ст. католики називали православних схизматами (схизматиками).

вернуться

- Іона - ветхозавітний пророк. Після виконання повторного наказу Бога Яхве іде в столицю Ассірїї Ніневію провістити її знищення (через 40 років). Жителі Ніневії розкаюються у своїх злочинах, і Бог їх прощає. Через те що його пророцтво не збулося, Іона просить у Бога смерті і йде в пустиню. Однак той змушує швидко вирости над головою пророка дерево, тінь якого радує Іона. Водночас Бог посилає черв'яка, який підточує дерево, і воно гине.

вернуться

- Лазар - житель Віфанії (біля Єрусалима), брат Марії і Марфи, які колись пригостили Христа. Його воскресив Христос на четвертий день після поховання.

вернуться

- Острозький Костянтин Іванович (бл. 1460-1530) - брацлавський і вінницький староста, великий гетьман литовський. Вславився як полководець. Воював проти татар і Росії. Похований, як зазначає П. Куліш, в Успенській церкві Києво-Печерської лаври.

вернуться

- Слова Кромера: "Princeps omnium saeculorum memoria dignissimus" (князь, найдостойніший пам'яті всіх віків.)

Назад 1 ... 27 28 29 30 31 ... 42 Вперед

Перейти на страницу:

Кулиш Пантелеймон Александрович читать все книги автора по порядку

Кулиш Пантелеймон Александрович

Кулиш Пантелеймон Александрович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.

Маруся Богуславка отзывы

Отзывы читателей о книге Маруся Богуславка, автор: Кулиш Пантелеймон Александрович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.

Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org

Похожие книги на "Маруся Богуславка", Кулиш Пантелеймон Александрович

Кулиш Пантелеймон Александрович читать все книги автора по порядку

Маруся Богуславка отзывы