Капелан Армії УНР - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (читаем книги онлайн без регистрации .TXT) 📗

юстиції, якого, напевне, писали не самі, а з адвокатської

підказки.

Дванадцятьроківв’язниці, хочамогли ухвалити і смертну

кару – вирок Смарагду отець Пащевський зустрів без гіркоти

за м’яке покарання, як і без втіхи, що зло все ж не уникло

осуду. Отця Павла не дивувало більше, як гороїжиться,

щиро чи награно, то неважливо, колишній архімандрит, як

відмовлявся від психіатричної експертизи:

– Я смерти не боюсь и преданность своему делу готов

запечатлеть своей смертью…

Експертиза все ж відбулася, і лікарі без вагань записали:

«в момент здійсненя злочину підсудний сповна

володів розумовими здібностями».

 121

А найбільше вразило Пащевському на суді і по тому

свідчення одного священика, який згадував сон, що

його оповідав ще пару місяців тому Смарагд. Начебто

сниться матір Смарагдові, і застерігає сина. «Стережися

26 числа першого місяця року, то день лиха і крові».

Бачив у сні також колишній архімандрит дім казенний

і цифру 43.

З холодною насолодою розстріляв Смарагд митрополита

якраз 26 січня за старим стилем. Але хто на суді

міг знати, що покарання відбувати йому у Мокотівській

тюрмі в камері за номером сорок три?

22

В митрополичому храмі святої Марії Магдалини

отець Пащевський правив панахиду.

– Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх…

Отець Пащевський правив панахиду по невинно убієнних

протоієрею Миколі Малюжинському, отцеві Володимирові

Мисечкові та ще понад тридцятьох в’язнях,

розстріляних на світанку наступного дня після Покрови.

Отець Павло вимовляв слова молитви, а в самого перед

очима стояло обличчя Малюжинського, з яким стільки

справ вирішувалося ще в Товаристві імені Петра Могили,

акціях спротиву колонізаційним чинникам в краї, та

й в останні часи клопотів не поменшало – те обличчя у

пам’яті не було страдницьким, позначеним страхом, біллю

чи відчаєм, спокійним воно було і умиротвореним…

– Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, що

поклали життя своє за Святу Українську Апостольську

Православну Церкву, і всіх православних християн, і

всяку душу, що спочила і Твоєї ласки і милосердя потребує,

і прости всі гріхи їх, вільні і невільні, і даруй їм Царство

небесне, і сотвори їм вічную пам’ять…

Іван КОРСАК122

Отцеві Пащевському, як звільнився дивом від опіки

радянської і вирятував заразом сім’ю, випало стати настоятелем

собору святої Марії Магдалини – то було наче

знаком долі, бо саме в цьому храмі проголошувалася автокефалія,

саме в цьому соборі виголосили історичний

акт про нечинність і неправомірність прилучення Київської

митрополії до Московської церкви в 1686 році.

Скільки літ не відділяли б отця Павла від того дня,

17 вересня 1925 року, як у цьому храмі перед Службою

Божою за участю всієї православної ієрархії, численного

польського духовенства, прибулих з різних країн делегацій

і польського уряду перед вірними урочисто оприлюднили

повний текст Томосу Вселенського Патріарха

Григорія VІІ, текст, що одержав благословення і попереднього

Патріарха Мелетія ІV.

Під склепінням собору лунко звучать слова привітання

голови делегації Константинопольського патріархату

митрополита Халкедонського Юахима, а тоді по

черзі різними мовами виголошують Томос високі ієрархи

з різних куточків світу.

Митрополит Сардінський Герман виголошує текст

оригіналу грецькою.

«ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНО-КАНОНІЧНИЙ

ТОМОС ВСЕЛЕНСЬКОЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ

ПАТРІЯРХІЇ, ВІД 13 ЛИСТОПАДА 1924 РОКУ, ПРО ВИЗНАННЯ

ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ ЦЕРКВОЮ

АВТОКЕФАЛЬНОЮ

ГРИГОРІЙ, З БОЖОЇ ЛАСКИ АРХИЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ

– НОВОГО РИМА Й ВСЕЛЕНСЬКИЙ

ПАТРІЯРХ

Свята Православна Церква в Богом хоронимiй

Польськiй Державi, що надiлена автономним церковним

устроєм й управлiнням, доводить свою твердiсть

у вiрi й поштивiсть у церковних справах, просила Наш

 123

Святiйший Апостольський i Вселенський Патрiарший

Престіл поблагословити й утвердити Її автокефальний

устрiй, вважаючи, що в нових обставинах полiтичного

життя такий устрiй один лише мiг би задовольнити й

забезпечити Її потреби».

Єпископ Гродненський Олександр читає мовою

польською.

«З любов’ю розглянувши це прохання, приймаючи пiд

увагу приписи святих Канонiв, якi установляють, що

«устрiй церковних справ повинен вiдповiдати полiтичним

і громадським формам» (канон 17, ІV Вселенського

Собору, а також VІ Вселенського Собору 38), а також

апофегму Фотiя, якi звучать:

«Прийняти, що права, якi торкаються церковних

справ, а особливо справ парафiй, повиннi вiдповiдати полiтичним

i адмiнiстративним перемiнам» – а з другої

сторони, корячись перед вимогами канонiчного обов’язку,

що накладає на наш Святiйший Вселенський Престіл пiклування

про Православнi Церкви, якi знаходяться в потребi;

розглядаючи рiвнож факт, з яким згiдна й iсторiя

(бо ж написано, що перше вiддiлення вiд Нашого Престолу

Київської Митрополiї й залежних вiд неї Православних

Митрополiй Литви та Польщi, а рiвнож прилучення їх до

Святої Московської Церкви наступило не за приписами

канонiчних правил, а також не дотримано всього того,

що було установлено вiдносно повної церковної автономiї

Київського митрополита, який носив титул Екзарха

Вселенського Престолу), Наша Достойнiсть й Святiшi

митрополити – Нашi у св. Дусi улюбленi брати i спiвслужителi,

вважали обов’язком вислухати прохання, з яким

звернулась до Нас Свята Православна Церква в Польщi й

дати Наше благословення i затвердити Її автокефальний

i незалежний устрій».

Іван КОРСАК124

Феодосій, архієпископ Віленський, зачитує текст російською.

«У зв’язку з цим, ухвалюючи спiльно з волi Духа

Святого, Ми постановляємо: визнаємо автокефальний

устрiй Православної Церкви в Польщi й даємо Своє

благословення на те, щоб Вона вiднинi управлялась, як

духовна Сестра, рiшала свої справи незалежно й автокефально,

вiдповiдно чиновi й з необмеженими правами

iнших Святих Автокефальних Православних Церков,

визнаючи своєю найвищою церковною владою Священний

Синод, зложений з православних канонiчних єпископiв

у Польщi, на чолi, кожного разу з Головою своїм,

Блаженнiйшим Митрополитом Варшавським i всiєї

Польщi. Щоб зберегти i канонiчно довести єднiсть з Нашим

св. Апостольським Вселенським Патрiяршим Престолом,

як рiвнож зi всiма автокефальними Православними

Церквами, нагадаємо тут про обов’язок кожного

Митрополита Варшавського i всiєї Польщi: повiдомляти,

вiдповiдно чиновi Святої Православної Церкви, про

свiй вибiр та iнтронiзацiю, засобом iнтронiзацiйним,

рiвнож Нашу велику Церкву Христову, як i всi автокефальнi

Православнi Церкви-Сестри, зберiгати все, що