Капелан Армії УНР - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (читаем книги онлайн без регистрации .TXT) 📗
вiдноситься до старого дотримання вiри i побожности
православної, а також всього, що наказують святi
Канони i чини Православної Церкви, поминати згiдно з
формулою в «Диптихах» iм’я Вселенського Патрiярха й
iнших Патрiярхiв, як i iнших Зверховникiв Святих автокефальних
Церков».
Українською мовою зачитує історичний текст протоієрей
Петро Табінський.
«Крiм цього постановляємо, що Автокефальна
Православна Церква-Сестра повинна отримувати святi
Хризми вiд Нашої великої Церкви Христової. Рiвнож
125
бажаємо, щоб у проблемах чину церковного i у справах
загального характеру, якi переступають межi юрисдикцiї
кожної з автокефальних [Церков], взятих окремо,
Блаженнiший Митрополит Варшавський i всiєї Польщi
звертався до Нашої Найсвятiшої Вселенської Столицi
Патрiяршої, через яку втримується зв’язок з цiлою
Православною Церквою, яка «правовiрно голосить слово
правди», а також щоб звертався за авторитетною думкою
i в справi спiвдiяння сестринних Церков.
Пiсля того, як все було докладно розглянене i обговорене
на канонiчних засiданнях Святiйшого Синоду дня
6 i 11 листопада 1924 року, пiсля Синодального затвердження,
вручили сьогоднiшнiй Патрiярший Синодальний
Томос в точному незмiненому вiдписi, який зiстав пiдписаний
i внесений до Кодексу Нашої великої Христової
Церкви на руки Блаженнiйшого Дионисiя, Нашого улюбленого
в Христi брата i спiвробiтника, Митрополита
Варшавського i всiєї Польщi, Голови Священного Синоду
Православної Автокефальної Церкви в Польщi.
Нехай на вiки змiцнить Господь Бог любов’ю i щедрiстю
Першого Великого i Начального Пастиря Господа
Нашого Христа Автокефальну Церкву сестринну в
Польщi так щасливо уряджену, нехай пiднесе i змiцнить
все в нiй на хвалу Його Іменi Святого, на користь його
пастви побожної, як i на радiсть всiх автокефальних сестринних
Православних Церков.
Року Божого 1924, мiсяця листопада 13-го дня.
Патрiярх Царгородський (--) Григорiй (затвердив)
Митрополит Кiзiку (--) Каллиник,
Митрополит Нiкеї (--) Базiльос,
Митрополит Хальседону (--) Юахим,
Митрополит Деркосн (--) Константинос,
Митрополит Бруску (--) Нiкомедос,
Іван КОРСАК126
Митрополит Принцiпу (--) Агатангелос,
Митрополит Неоцезарiї (--) Амброзiос,
Митрополит Сардики i Пiсидiї (--) Германос,
Митрополит Фiльндефiї (--) Фогiос,
Митрополит Сiлiбрiї (--) Євгенiос,
Митрополит Родополiсни (--) Кiрелла,
Митрополит Атеї (--) Томас.
(За згiднiсть французького перекладу з грецького оригiналу
перекладач (--) Константiнiдiс, Вселенський Патрiярх.
13 листопада 1924 р. Канцлер (--) Германос, митрополит
Сардики.
І кожною мовою, як історичний присуд, як відновлення
через товщу літ найвищої справедливості, звучать
слова Томоса:
«…розглядаючи рiвнож факт, з яким згiдна й iсторiя
(бо ж написано, що перше вiддiлення вiд Нашого Престолу
Київської Митрополiї й залежних вiд неї Православних
Митрополiй Литви та Польщi, а рiвнож прилучення їх
до Святої Московської Церкви наступило не за приписами
канонiчних правил, а також не дотримано всього
того, що було установленно вiдносно повної церковної
автономiї Київського митрополита, який носив титул
Екзарха Вселенського Престолу…»
Сердечно вітає усіх голова делегації від Румунської
церкви митрополит Нектарій, тексти Томоса розсилаються
в усі дипломатичні представництва, відбуваються
прийоми в Президента Польщі, Голови ради міністрів,
Міністра ісповідань Польщі, Міністра іноземних справ,
митрополита Діонисія.
За роки, в які отець Пащевський служив настоятелем
митрополичого собору святої Марії Магдалини, вже
під німецькою займанщиною, хмари над українським
127
духовенством ставали поступово густішими, наливалися
чорною силою. Недовго окупаційні німецькі власті
приглядалися, фотографували зібрання, підкреслювали
в текстах українських владик підозріле для них та ставили
на полях знаки запитань. Таки доклали вони руку,
аби не об’єдналися на окупованих землях автокефальна
і автономна православні гілки, мало того, подробили ще
на п’ять «автокефальних» і п’ять «автономних», за числом
гебітскомісаріатів – українська церковна єдність все
більше тривожила чужака.
Далі пішли виклики духовенства до зондерфірерів
і ляндвіртів з причіпками, допитами і допитуваннями.
Начальник політичного відділу генерал-комісаріату в
Луцьку Краузе з властивою ретельністю, навіть наче ненавмисне
повторюючись, вів допит: чому владика Полікарп
на штампі своїх документів слова «Адміністратор
церкви» залишає, а «на визволених землях» – викреслює?
Хіба не вважає владика нас визволителями? Небавом до
самого владики, розбивши в покоях вікна, вдираються
п’яні гестапівці – тут, мовляв, переховуються партизани.
Єпископа Мстислава, в миру Степана Скрипника,
сперш позбутися хотіли, виславши в Юзівку або Луганськ,
а як він не підкорився, то викликали в Рівне і заарештували.
В середині липня сорок третього гестапо масово арештовує
українську інтелігенцію, серед якої значна частина
духовних осіб.
До будинку отця Малюжинського гестапівське авто
під’їхало в надвечір’я.
– Збирайтеся, треба висповідати і причастити протоієрея
Головацького. Він себе зле почуває.
Протоієрея ще раніше ув’язнили в лиховісну луцьку
тюрму. Але авто раптом їде зовсім в інший бік, отця
Миколу самого арештовують, досвітком вивозять у
Іван КОРСАК128
Рівне, кидають в велику спільну камеру – там вже шість
десятків українського люду чекають розстрілу. Малюжинський
за ніч встиг прийняти сповідь в усіх…
Отця Миколу розстріляло гестапо в числі тридцяти
трьох, і тіло його навіть спалили.
– Вічная пам’ять, вічная пам’ять…
Вічная, тобі, славний подвижнику духу, що гідно
стояв в обороні душі народу, знаючи вільно німецьку
мову, не вагався і не боявся відкрито казати правду в очі
пришельцеві непрошеному, може й зарізко казати. Через
роки, в «Літописові Волині» буде видрукувано список
осіб з духовенства, що загинули в Другу світову лише
на землях Холмського і Волинського краю. З вісімдесяти
трьох осіб у цьому трагічному списку сорока трьох душпастирі
було розстріляли німці.
Отець Павло не раз дивувався, чому доля так милостиво,
