Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Вірнопідданий - Манн Генрих (читать книги txt) 📗

Вірнопідданий - Манн Генрих (читать книги txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Вірнопідданий - Манн Генрих (читать книги txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Але Ядасон заверещав:

— Пане фабриканте Лауере, прошу не критикувати моїх службових розпоряджень!

Тим часом Дідеріх виказав надзвичайне хвилювання.

— О!.. Ах!.. Ще ж бо!.. — Він був дуже блідий; він почав, затинаючись: — Панове… Панове, я можу… Я знаю цих людей: так, так, і цього чоловіка, і дівчину. Моє ім’я доктор Геслінг. Обоє до сьогоднішнього дня працювали на моїй фабриці. Я мусив звільнити їх за публічне порушення моралі.

— Ага! — вигукнув Ядасон.

Пастор Цілліх заворушився.

— Справді, це перст божий, — сказав він.

Обличчя фабриканта Лауера із сивою козлячою борідкою почервоніло, його присадкувата фігура затрусилася від гніву.

— Про божий перст можна ще сперечатися. Безперечна ж, докторе Геслінгу, лише та обставина, що цей чоловік втратив самовладання тому, що був засмучений своїм звільненням. У нього була дружина, може, були діти.

— Вони зовсім не були повінчані, — сказав Дідеріх, у свою чергу обурений. — Він сам мені в цьому признався.

— Яка різниця? — спитав Лауер.

Тут пастор підняв руки:

— Невже ми дійшли вже до того, — вигукнув він, — що для нас немає різниці, чи дотримується моральний закон господа, чи ні?

Лауер вважав за недоречне провадити на вулиці дебати про моральні закони, та ще й тоді, коли влада щойно схвалила тут убивство людини; він звернувся до дівчини і запропонував їй роботу на своїй фабриці. Тим часом під’їхала карета швидкої допомоги; тіло підняли з землі. Але коли ноші зрушили з місця, дівчина раптом отямилася від своєї заціпенілості і раніше, ніж встигли її затримати, кинулася на ноші з такою силою, що вони вислизнули з рук санітарів, і вона разом з мерцем, ухопившися за нього і пронизливо кричачи, покотилася бруком. Насилу її відірвали від мерця і посадовили на візника. Помічник лікаря, який супроводив карету, поїхав з нею.

До фабриканта Лауера, що збирався піти з Гейтейфелем та іншими масонами, з погрозливим виглядом підійшов Ядасон.

— Одну хвилину, дуже прошу. Ви щойно заявили: «Тільки що влада схвалила тут», — я беру всіх інших за свідків, що ви вжили саме цього вислову, — отже, «тільки що влада схвалила вбивство людини». Я дозволю собі спитати, чи це означало осуд вами влади?

— Ах, так! — сказав, подивившися на нього, Лауер. — Вам, очевидно, хочеться арештувати й мене?

— Водночас, — верескливим, зачіпним голосом вів далі Ядасон, — я звертаю вашу увагу на те, що подібний спосіб дій вартового мав місце кілька місяців тому, а саме в справі Люка, і у вищих сферах його визнали за правильний і доблесний. Вартовий, що стріляв у суб’єкта, який його образив, був удостоєний нагород і знаків милості. Раджу вам утриматися від критики дій його величності!

— Я нікого не критикував, — сказав Лауер. — До цього часу я тільки висловив свій осуд он тому панові з грізними вусами.

— Що? — спитав Дідеріх, який досі ще дивився на брук, де перед тим лежав убитий і де лишилися плями крові. Нарешті він зрозумів, що йому кидають виклик.

— Такі вуса носить його величність! — твердо сказав він. — Це німецький стиль. А втім, я не бажаю вдаватися в суперечки з фабрикантом, що сприяє крамолі.

Лауер, розлютившись, уже відкрив був рота, хоч брат старого Бука, Гейтейфель, Кон і член окружного суду Фріцше намагалися відтягти його, а поруч Дідеріха стояли готові до бою Ядасон і пастор Цілліх — як раптом швидким кроком підійшов взвод піхоти, оточив вулицю, на якій уже нікого не було, і лейтенант зажадав, щоб пани розійшлися. Всі поквапливо підкорилися; вони встигли ще побачити, як лейтенант підійшов до вартового і потис йому руку.

— Браво! — сказав Ядасон.

А доктор Гейтейфель:

— Завтра він удостоїться цієї честі від капітана, потім від майора і полковника, хлопцеві будуть розсипати похвали і підносити грошові подарунки.

— Цілком справедливо! — сказав Ядасон.

— Але… — Гейтейфель зупинився. — Панове, нам треба нарешті порозумітися. Чи в у всьому цьому глузд? Тільки тому, що цей селюк не зрозумів жарту? Якби він відповів дотепом, добростливим сміхом, це зразу обеззброїло б робітника, який кепкував з нього, свого товариша, такого ж злидаря, як він сам. Замість цього йому наказують стріляти. А потім виголошуються гучні промови.

Член окружного суду Фріцше погодився з Гейтейфелем і почав закликати до поміркованості. Тоді Дідеріх, ще блідий, зривистим голосом сказав:

— Народ повинен відчувати владу! За те, щоб відчути потугу кайзерової влади, варто заплатити людським життям!

— Коли це тільки не ваше, — сказав Гейтейфель.

А Дідеріх, приклавши руку до грудей:

— Коли б навіть і моє!

Гейтейфель знизав плечима. Всі пішли далі, і Дідеріх, який трохи відстав з пастором Цілліхом, намагався пояснити йому свої почуття.

— Для мене, — сказав він і засапався від хвилювання, — в цій пригоді є щось грандіозне, так би мовити, величне. Зухвальця просто так, без суду, пристрелюють на вулиці! Подумайте тільки: в наше міщанське болото зненацька вдирається щось таке… я б сказав, героїчне! Принаймні бачиш, що значить влада!

— Влада з божої волі, — доповнив пастор.

— Певне. Саме так. Тому я і відчуваю справді-таки релігійне піднесення. Бачиш, що існує щось найвище — сили, яким підкоряємося ми всі. От, наприклад, під час берлінських заворушень у лютому, коли його величність з таким феноменальним спокоєм зважився увійти в саму гущу бунтівливого тлуму — ну, я ж кажу… — Компанія зупинилася перед магістратським погрібцем, тому Дідеріх підвищив голос: — Якби кайзер тоді наказав оточити військами всю Унтер ден Лінден і стріляти в нас, простісінько стріляти…

— Ви кричали б ура, — закінчив доктор Гейтейфель.

— А ви, може, ні? — спитав Дідеріх, намагаючися блискати очима. — Я сподіваюсь, що всі ми почуваємося справжніми німцями.

Фабрикант Лауер уже збирався був знову необережно заперечити, але його спинили. Замість нього відповів Кон:

— Ну, я теж справжній німець. Та невже ми утримуємо нашу армію для таких жартів?

Дідеріх зміряв його поглядом.

— Вашу армію — кажете ви? Власник універсального магазину Кон має армію! Ви чули, панове? — Він зарозуміло засміявся. — Я знав досі тільки армію його величності кайзера!

Доктор Гейтейфель заговорив був про права народу, але Дідеріх відрубав, мов даючи команду, що не бажає фіктивного кайзера. Народ, який утратив здатність до безоглядної покори, приречений на моральну загибель.

Тим часом вони підійшли до погрібця. Лауер та його друзі вже посідали за столики.

— Ну, а ви не сідаєте до нас? — запитав Дідеріха доктор Гейтейфель. — Ми ж кінець кінцем усі ліберали.

Дідеріх відповів:

— Звичайно, ліберали. Але у великих питаннях національної ваги я не визнаю компромісів. Для мене існують тільки дві партії, які його величність сам визначив: та, що за нього, і та, що проти нього. І тому мені здається, що за вашим столиком для мене місця нема.

Він церемонно вклонився і попрямував до вільного столика. Ядасон і пастор Цілліх пішли за ним. Відвідувачі, які сиділи поблизу, оглядалися; настала загальна мовчанка. Сп’янілий пережитим, Дідеріх замовив шампанське. За столом навпроти пошепталися, потім хтось відсунув свого стільця: то був член окружного суду Фріцше, Він попрощався, підійшов до Дідеріхового столу, щоб потиснути руку йому, Цілліхові та Ядасонові, і вийшов.

— Саме це я й хотів йому порадити, — зауважив Ядасон. — Він своєчасно зрозумів незручність свого становища.

Дідеріх сказав:

— Завжди краще відмежуватися зразу. У кого в розумінні національних почуттів сумління чисте, тому, справді, нема чого боятися цих людей.

Але у пастора Цілліха був зніяковілий вигляд:

— Праведний завжди страждає, — сказав він. — Ви ще не знаєте, який інтриган Гейтейфель. Завтра він буде розповідати про нас бозна-які жахливі речі.

Дідеріх здригнувся. Доктор Гейтейфель володів таємницею про ту, як не кажи, а темну пляму його життя, коли він хотів позбутися військової служби! Гейтейфель у глузливому листі відмовився видати йому посвідчення про хворобу! Він держав Дідеріха в своїх руках, він міг його знищити! Від страху Дідеріхові ввижалися навіть викриття із шкільних часів, коли доктор Гейтейфель змащував йому горло і при цьому картав його за боягузтво. Він аж спітнів. Тим голосніше зажадав він омарів і шампанського.

Перейти на страницу:

Манн Генрих читать все книги автора по порядку

Манн Генрих - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Вірнопідданий отзывы

Отзывы читателей о книге Вірнопідданий, автор: Манн Генрих. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*