Архе - Дереш Любко (читать книги бесплатно полные версии .txt) 📗
ЗіЗ
Так взагалі, то з дорослішанням (якщо в його випадку про таке говорять) маестро дедалі дужче тяжів до непатен-
202
тованого каліцтва. Періоди гострого усвідомлення людської природи він гасив
косметичними ампутаціями - як правило, на ногах.
Маестро рубав собі пальці.
Все почалося з відмазки до армії. Серед сотень інших можливостей
дезертирування йому найбільше сподобалась ідея членоушкодження. Член він, звичайно, пошкодував, зате приділив неабияку увагу спершу мізинцеві, а потім
безіменному пальцеві лівої ноги.
Увагу такого ґатунку маестро називав остаточною.
Якби комусь випала нагода помилуватися його ступнями без шкарпеток (твердих
від вічно засихаючої крові), то відчув би певну ніяковість. А згадувати те
буре місиво пеньків від нерівно відрубаних кісток і при цьому робити суботній
педикюр - це вже з розваг для багатих.
Останній етап тверезості (а заразом - і тілоушкодження) мав місце саме під
час забав із панками з ізоляторного. В маестро й досі на пальці намотана
сіра, місцями бура пов'язка з несвіжих бинтів.
Щось таке по-хамськи модне - забинтоване місце
ампутації.
Після останнього сеансу хірургії маестро визнав, що панки з ізоляторного
виявилися не найкращою глиною для імпровізацій. Шкода. Можна було б бавитись-
не набавитись: в аварію з ампутацією, в хірурга-п'яничку, в ампутацію
навпомацки і т.д.
Він озирається по боках. Порожньо. Трохи кривлячись, починає розмотувати
бинт. Оберт за обертом маестро звільняє безіменний палець від закривавленого
кожушка, а вітер підхоплює кінець пов'язки в повітря.
Вітер. Тріпотіння.
Він смикає, відриває від почорнілого, тхнучого йодом пенька останні нитки
бинта і кидає за вітром.
Вітер несе бинт за обрій.
Хвилину він розглядає рану і намагається поворушити залишковим
півторафаланговим відростком.
Він посміхається.
203
- Можна підкапати до кетамінів, - каже маестро вголос, і голуб коло його ніг
зблискує оком. Маестро підморгує птахові. Голуб не спускає уважного погляду з
маестрових окулярів.
Кетамінами маестро зве торчків з вулиці Вірменської - Шульца Чорного, Вано
Ромашона та інших йобнутих25, яких у Шульца на хаті ніколи не бракувало.
Кетаміни проводять час у двох станах: випадають на кетаміновий марамул або
торочать про кетамінові марамули на терпугах. Потім знову ґедзаються і
від'їжджають на чергові сорок п'ять хвилин - урок хімії для немовлят. З
кетамінами могло бути цікаво день... ну, два. Потім їхні постійні
обсмоктування тем про структуру всесвіту і щогодинне бажання «вмазатися»
починають діставати.
Не, з кетамінами революції не зробиш.
5і2
Серед запасних варіантів числиться кавалєрка по Коптській, де мешкає троє: Толік-піротехнік (бляхар-відромаґ-нат), його малолітня (цікаво - малололітня
чи малолітня а.к.а. частково весняна?) коханка Люся і дід-марксист, колишній
ракетник-баліст.
Найбільший інтерес викликав саме дід-діалектик. Старий алкаш був
паралізований - цілими днями сидів у кріслі й невідривно дивився на запалений
газ на кухні. Цю тисячолітню йоґічну практику він випадково відкрив для себе
пару років тому, як і більшість видатних відкриттів - з бодуна. Практика так
захопила пенсіонера, що з кожним днем він присвячував їй усе більше уваги, відволікаючись тільки на бух. З усієї братії старий йоґін визнавав хіба
одного маестра. Баліст називав маестро Пєтьою.
25 Ігор Чорний (Шульц) - активний учасник львівського психофармако-логічного
дискурсу, трагічно загинув 2001 р. Вано Романош - музикант-
мультиінструменталіст, фронтмен індустріального музичного проекту «Nordic Nosferatu Noise», передчасно помер у 2000 р. Літературний варіант біографії
шукай за: Л.Дереш, «Industrial», неопубл.
204
- Ти панімаєш, Пєтя, - заводив він, поки маестро розливав по склянках. - Я
сіжу і сматрю. На агонь. І агонь как би єсть, а меня как би нєт. Панімаєш, да? Пустата адна! І так харашо мнє, Пєтя, так харашо...
- Канешна, Федорович. От уявіть, шо я - це агонь, а Вас на самом ділі нема.
- Правільно! Нєма мєня, Пєтя. Ніхуя нєма.
- І я кажу, шо немає. Тільки от шо тагда єсть, Федорович? От комунізм - єсьть
він чи нема?
Але дід відчував якусь лукавинку і відкриватися не поспішав.
- На етот вопрос ми отвєтім з позіцій марксізма-лєні-нізма, - по чому негайно
вихиляв.
І от який феномен - варто йому самому випити літр горілки, як відразу ж
підіймаєься на ноги і починає оперувати такими ідейними пластами, від яких у
бехаря-відромаґ-ната і його хуни поза шкіру мороз дере. І з такою легкістю, головне, ніби карти в окопі здає. Прямо тобі крішнамурті якийсь.
Віднедавна у діда почали проявлятися сіддхи: спонтанна левітація, наприклад.
Левітує поки що невисоко - сантиметрів на двадцять підіймається, проте
маестро знає, що у діда все попереду.
Хоч і охота з йоґіном побухати, маестро вагається. Петрович розказував, недавно до Толіка-піротехніка менти приходили. Може, його шукають.
5ІЗ
Ні. Не його. Кубики не брешуть.
Можна також було заскочити до братів Коклюшів - двох ізгоїв trash-
концептуалістів, технарів-самородків, які у вільний час знімають різну туфту
на кінокамеру, складають до цього звукоряд, цифрують, мікшують, рендерять, апгрейдять, в'ючать, дрючать, врешті записують на відео-
205
касету, викурюють по наперсткові трави-«хімки» і з пафосом сумлінно зробленої
роботи проглядають відзняте. Творчий тандем треш-концептуалістів носить назву
«The Whooping-cough Brothers26», або ж «Антиодуд рятує світ» («Ворона їде»).
Те, чим займаються трешери, маестро називає «робити з гівна цукерочку».
Треш-концептуалісти обожнюють вештатися пустирищами і звалищами. Там вони
крупним планом фільмують іржаві залізяки і тому подібний непотріб.
З доступного асорті треш-концептуалісти видаються йому найбільш прийнятними: творчі люди з мінімумом комплексів, відкриті новим відчуттям і враженням.
Достатньо просунуті, щоби не цілувати землі, якою ступала нога маестра.
(Молодший Коклюш, Олег, був ще й запеклим енурез-ником. Ніщо не повертало
маестрові радості буття так тихо, як ніч під однією ковдрою з антиодудом-
юніором.)
Об'єкт №4. ОБСЕРВАТОРІЯ
Вона домінує над обрієм, схожа на космічну цитадель серед кремнієвих скель
десь на Юпітері. Вона велика, впорядкована, стерильна і безлюдна. Вона
футуристична й електронна настільки фундаментально, що, здається, ще трохи -
і Номер 4 заново відкриє для себе велич Архаїзму.
Об'єкт №4 має власний ядерний реактор, з якого черпає енергію. Його коридори
залиті ледь уловимим стерильним ультрафіолетом. Обсерваторія сяє тим сліпучо-
білим кварцовим світлом, яким починається світанок на Венері.
У деяких варіантах світу в належний час Обсерваторія активно моделює
самодеструктивну схему мислення, котре вибрало тишу.
Обсерваторія холодна. Вона - безжалісна, знеособлена космічна станція, котра
вдивляється у безконечність. Бастіон, із якого, ховаючись за примарами
логіки, жме на
26 «Брати Кашлюки» (англ.)
206
факторіал, витріскує фракталом і вривається в комбінаторну безконечність
Тиша.
Об'єктові №4 тиша властива за означенням.
Сенс існування Обсерваторії - споглядання Безодні.
Інколи Обсерваторії, втіленій архітектурно, приписують властивість Транзиту.
Всі перелічені вище ознаки були присутні в будинку номер сім по вулиці
Беранже, - гніздов'ї ґедзів та ос, кладовищі львівських ворон, яке стережуть
брати Коклюші.
The whooping-caugh brothers мешкали на сквоті в «перекошеному» будинку по
вул.Беранже (тій самій, що колись горіла). А позаяк, крім кашлюків, ніхто
