Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗

Тут можно читать бесплатно Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

На обличчі Сато з'явилася тривога.

— Кажете, Пітер Соломон приходить сюди для того, щоб медитувати про смерть?

— Узагалі-то, я не знаю, — щиро зізнався Ленґдон. — Може, він створив тут святилище для своїх братів-масонів, які працюють у цьому ж будинку, щоб дати їм духовний притулок від хаосу матеріального світу, місце, де впливовий законодавець зможе віддатися роздумам, перед тим як приймати закони, що змінять життя його співвітчизників.

— Як зворушливо, — саркастично зауважила Сато. — Але чомусь мені здається, що в американців можуть виникнути великі проблеми, якщо їхні політичні лідери молитимуться в комірчинах з косами та людськими черепами.

«Не варто про це турбуватися», — подумав Ленґдон, уявивши, настільки кращим став би світ, якби лідери знаходили час поміркувати над невідворотністю смерті, перш ніж кидати країну у вир війни.

Сато рішуче стиснула губи і ретельно обдивилася всі чотири кутки кімнати, слабо освітленої ліхтарем.

— Тут мусить бути щось іще, окрім людських кісток і тарілочок із хімікатами, професоре. Хтось привіз вас із Кембриджа до Вашинґтона, щоб ви потрапили до саме цієї кімнати.

Ленґдон інстинктивно притиснув до себе сумку, і досі не уявляючи, який стосунок має отой маленький пакунок до цієї кімнати.

— Перепрошую, пані, але я не бачу в цій кімнаті нічого незвичного. — Ленґдон сподівався, що, може, зараз, вони нарешті візьмуться за пошуки Пітера.

Ліхтарик Андерсона знову замерехтів, Сато різко повернулася до шефа і роздратовано кинула, виявляючи свій нелегкий характер:

— Невже так важко здогадатися, заради Бога! — Вона різко засунула руку в кишеню і витягнула звідти запальничку. Крутнувши великим пальцем коліщатко, вона простягнула руку і піднесла вогонь до єдиної свічки в кімнаті. Ґнотик зашипів і загорівся, кинувши примарне світло на тісну кімнату. На кам'яних стінах загойдалися довгасті тіні. Нарешті полум'я розгорілося — і перед ними відкрилася неочікувана картина.

— Погляньте! — вигукнув Андерсон, простягнувши руку.

У мерехтливому світлі на задній стіні вони побачили вицвіле графіті: сім великих літер.

VITRIOL

— Слово якесь дивне, — мовила Сато, вдивляючись у літери, на які свічка кинула моторошну тінь у формі людського черепа.

— Узагалі-то, це абревіатура, — пояснив Ленґдон. — Її пишуть на задніх стінках більшості подібних комірчин — це стенографічний запис медитативної масонської мантри: Visite Interiora Terrae, Rectificando Invenies Occultum Lapidem.

Уперше в погляді Сато з'явилося щось віддалено схоже на повагу до професора.

— А що це означає?

— Побувай у земних глибинах і через очищення знайди схований камінь.

Тепер у погляді Сато з'явилася гостра зацікавленість.

— А чи не має цей схований камінь якогось стосунку до схованої піраміди?

Ленґдон знизав плечима, не бажаючи заохочувати таке порівняння.

— Ті, кому подобається фантазувати на тему схованих у Вашинґтоні пірамід, дійсно скажуть вам, що під occultum lapidem йдеться про кам'яну піраміду. Інші ж запевнятимуть, що це посилання на філософський камінь, тобто речовину, яка, на думку алхіміків, могла дати їм вічне життя або обернути свинець на золото. А ще інші твердитимуть, що під цим розуміють Святу Святих — потаємну кам'яну камеру в підвалині Великого Храму. Дехто каже, що для християн це є натяком на сховані повчання Святого Петра, бо Petrus означає «камінь». Кожна езотерична школа по-своєму інтерпретує слово «камінь», але в кожному разі цей occultum lapidem є джерелом могутності та просвіти.

Андерсон прокашлявся:

— А чи міг Соломон збрехати цьому типові? Сказав, ніби тут щось є, а насправді тут нічого немає.

У Ленґдона теж з'явилася така думка.

Раптом полум'я свічки замерехтіло, наче під подувом протягу. На якусь мить воно потьмяніло, але не згасло і знову яскраво запалало.

— Дивно, — мовив Андерсон. — Сподіваюся, ніхто не зачинив дверей нагорі. — Він вийшов з кімнати у темряву коридору і гукнув: — Агов!

Та Ленґдон майже не помітив відсутності шефа, бо його погляд раптом упав на задню стіну. «Що то було?»

— Ви бачили? — спитала Сато, з не меншою тривогою уп'явшись поглядом у стіну.

Ленґдон кивнув, і його пульс пришвидшився. «Що ж це я щойно побачив?»

Мить тому на задній стіні наче щось замерехтіло, немов крізь неї пройшли хвильки енергії.

Андерсон повернувся до кімнати.

— Там нікого немає.

Тільки-но він увійшов, як задня стіна знову затремтіла.

— Ну ні фіґа собі! — вигукнув він, відстрибуючи назад.

Усі троє на мить приголомшено замовкли, витріщаючись на задню стіну. По спині у Ленґдона знову війнув холодок, коли він збагнув, що саме вони зараз побачили. Він обережно простягнув руку, і його пучки торкнулися поверхні камери.

— Це не стіна, — сказав він. Андерсон і Сато підійшли ближче і почали уважно придивлятися. — Це брезент.

— Але ж він гойднувся, — швидко зауважила Сато.

«Так, але якось дивно гойднувся». Ленґдон уважніше придивився до поверхні. Вона якось дуже дивно відбивала світло свічки, бо брезент щойно гойднувся і залишив межі кімнати, пройшовши крізь площину задньої стіни.

Професор обережно — дуже обережно, — випрямивши пальці, натиснув на брезент. І одразу ж спантеличено відсмикнув руку. «Там отвір!»

— Відкиньте брезент, — наказала Сато.

Серце Ленґдона несамовито закалатало. Він знову простягнув руку, вхопив край покривала і відтягнув його вбік. І, не ймучи віри власним очам, витріщився на те, що було за ширмою. «Господи милосердний!»

Сато й Андерсон остовпіло вдивлялися в отвір у задній стіні.

Нарешті Сато озвалася:

— Схоже, ми знайшли нашу піраміду.

РОЗДІЛ 39

Роберт Ленґдон дивився на отвір у задній стіні камери. За брезентовою ширмою виднівся правильний квадрат зі стороною приблизно три фути завдовжки, що, вочевидь, утворився внаслідок того, що хтось вибрав кілька рядів цегли. На якусь мить в темряві Ленґдонові здалося, що це хід, котрий веде до суміжної кімнати.

Але тепер він переконався, що це не так.

Отвір лише заглиблювався на кілька футів у стіну — і все. Схоже на грубо витесану поличку заглиблення нагадало Ленґдону музейну нішу для статуетки. За аналогією з музейною ця ніша теж містила один маленький предмет.

То був суцільний шматок карбованого граніту приблизно дев'ять дюймів заввишки. Його гладенька поверхня елегантно виблискувала у світлі свічки.

Ленґдон і гадки не мав, навіщо тут цей предмет. «Кам'яна піраміда?»

— З вашого здивованого вигляду, — самовдоволено мовила Сато, — я роблю висновок, що цей предмет не є типовим для інтер'єру кімнати для роздумів.

Ленґдон кивнув.

— То, може, ви тепер переглянете своє ставлення до легенди про те, що тут, у Вашинґтоні, сховано масонську піраміду? — У її голосі почулися чванькуваті нотки.

— Пані, — швидко відказав Ленґдон. — Ця маленька піраміда — не масонська.

— Отже, це простий збіг обставин, що ми знайшли в глибинах Капітолію піраміду, сховану в потаємній камері, що належить лідерові масонів?

Ленґдон протер очі і спробував мислити чітко.

— Пані, ця піраміда жодним чином не нагадує той міф. Масонська піраміда описується величезною, з вершечком зі щирого золота.

Окрім того, Ленґдон завважив, що ця маленька пірамідка з пласким вершечком не є навіть справжньою пірамідою. Безверха піраміда є абсолютно іншим символом. Відома під назвою «незавершена піраміда», вона є символічним нагадуванням про те, що підняття людини до вершин свого істинного потенціалу завжди означає нескінченне самовдосконалення, незавершений процес. Мало хто про це здогадувався, але цей символ був найпоширенішим у світі. Понад двадцять мільярдів друкованих зображень. Прикрашаючи кожну однодоларову купюру, що була в обігу, «незавершена піраміда» терпляче чекала на свій горішній камінь, що витав над нею вгорі як символ ще не завершеної історичної місії, роботи, котру ще належить виконати як усій країні, так і кожному її громадянинові.

Перейти на страницу:

Браун Дэн читать все книги автора по порядку

Браун Дэн - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Втрачений символ отзывы

Отзывы читателей о книге Втрачений символ, автор: Браун Дэн. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*