Пентакль: Збірка - Олди Генри Лайон (читать полностью бесплатно хорошие книги txt) 📗
Вона була велика й гладенька, із трьома чи чотирма вічками. Вона була тепла і світилася золотаво-коричневим світлом.
Чудовисько заревіло, відштовхуючись від мокрого асфальту. Богдан розмахнувся і запустив у нього картоплиною — прямо в пику.
Вибух.
— Що з тобою? — запитала Люська, побачивши його обличчя.
Денис сопів на ліжку, натягаючи колготки. Був сірий ранок. На письмовому столі стояли баночки гуашевої фарби і лежав недоторканий листок паперу.
— Погань якась снилася, — Богдан похитав головою.
— Зміна атмосферного тиску.
— Напевно…
За вікном ледь світало. У дворі голосно лаялася двірничка. Богдан виглянув. Двірничка виливала душу дідусеві з третього під’їзду. Біля ніг дідуся вертілася болонка — мерзла, незважаючи на жовтогаряче пальтечко.
— Обережніше там, — сказав Богдан, випускаючи дружину і сина на сходовий майданчик. І навіщось уточнив: — Слизько…
— Ага, — посміхнулася Люська. — Не хвилюйся.
Визираючи з кватирки, він дивився, як вони йдуть через двір. Повз яму на асфальтованій дорозі — глибоку, але не широку. Не ширшу від леза лопати.
— Санепідемстанцію викличу! — загрожувала двірничка невідомо кому. — А раптом воно заразне? А раптом воно тут розплодилося? Ось, помилуйся!
І вказала Люсьці на сміттєвий бак, де на купі мотлоху лежало, очевидно, падло. Люська тільки глянула — відсахнулася і швидко потягла Дениса геть.
Перед тим як повернути за ріг, зупинилася і подивилася на вікно кухні. Зустрілася поглядом з Богданом, погляд простягнувся між ними, як ниточка.
І Люська посміхнулася.
