Москва Ординська. Книга друга - Білінський Володимир Броніславович (читать книги онлайн TXT) 📗
Московські історики з цього приводу взагалі мовчать. Як заціпило — нічичирк.
Сучасні українські історики, знаючи правду, дотримуються тієї ж тактики замовчування.
А картина вимальовується для Москви надзвичайно невтішна. Московський князь Іван III продовжував і після 1482 року скаржитись Кримові та Стамбулу на неефективність ударів Менглі–Гірея. Мовляв, ви зруйнували Київ, а Великий князь Литви кинув на його відбудову наші татарські сили — Великого Тверського князівства і так званої Мещерської землі, ярлик на управління якою знаходиться у нього. Отож — руйнуємо і самі — відбудовуємо.
Саме за наполяганням Московського князя Івана III, і, звичайно, зі згоди династії Османів, бо усі тогочасні рішення кримських ханів контролювала Османська імперія, хан Менглі–Гірей передав велике Тверське князівство Москві. Твер («Андреев Городок») і Москва у ті роки підпорядковувались Кримському ханові (платили данину). Треба розуміти: ще з часів Михайла Тверського, знаменитого хана Беклемиша, князівство Святого Спаса (Тверське) перебувало під впливом Литви. Навіть єпископ Андрій Тверський був із роду литовських князів. Чимало Тверських князів одружувались у Литві і підтримували з її князями дружні, родинні стосунки. Тому Іван III мав рацію, коли в одному з листів писав: «Я уже начал воевать с Казимиром (одночасно: Польський король і Великий князь Литовсько–Руського князівства. — В. Б.), ибо Князь Тверской его союзник. Наместники мои заняли разные места в Литовских пределах… [18, т. VI, с. 311].
І хоча московити абсолютно перекрутили текст новеденого листа, та у своїй ненависті до Великого Литовсько–Руського князівства і до князівства Святого Спаса вони були щирі (завжди).
«Взяв Тверь мечом, Иоанн грамотно присвоил себе Удел Верейский» [18, т. VI, 311].
Як бачимо, Кримський хан Менглі–Гірей одночасно з передачею ярлика на Тверське князівство, передав ярлик і на всі так звані «северо–восточные русские земли». Кримські хани називали ті землі у своїх листах до московських князів — «Мещерськими местами».
Звичайно, у московській історичній науці ми не знайдемо не тільки ярлика Кримського хана на володіння тими «Мещерськими землями», а навіть згадок про передачу Кримським ханом «Мещерських земель» Московському князеві Івану III.
Та у цьому випадку, як кажуть московити, їхні предки «оплошали»: згадки про передачу «Мещерських земель» від Литви до Московії немає, а от вимоги повернути ті землі Кримському ханству у московських архівах збереглися. Що цікаво: Московський князь Василь III — онук хана Улу–Мухаммеда навіть не заперечува, що його батько Іван III отримав ті землі від Кримського хана Менглі–Гірея. Черговий анекдот московської історії. Послухаємо:
«А се грамота… Менгли–Гиреева… к великому князь… — великия Орды великого царя Менгли–Гиреево царево слово великому Князю Василию Ивановичу, брату моему… Тебе Василью Ивановичю ведомо чиним того деля: область наша к нам тянет Брянеск, Стародуб, Почап, Новый Городок, Рылеск, Путивль, Карачев, Радогощ, те писанные восемь городов из старины наши были, а отцу твоему (Іванові III. — В. Б.) Великому Князю Ивану мы их дали по нашему их слову, взял Одоев в головах, тридцать и пять городов из старины деда нашего были, айв дефтери посмотрив увидаешь. А с нами с братом твоим отец твой и князь великий Иван как учинился в дружбе и в братстве на всякой год дараги наши князи наши взимки взяв, к нам привозят с них» [34, с. 153–154].
Листа Кримський хан Менглі–Гірей писав влітку 1515 року. Отож передача «тех писаных восьм городов», та ще «тридцать и пять с Одоевом в головах» відбулася в період із 1485 до 1514 року.
Згідно з листом хана Менглі–Гірея, вся так звана Мещера (Калузька, Брянська, і частини Московської, Тверської та Смоленської областей) «область наша к нам тянет… из старины наши были». А «московські пісняри» досі співають пісень про саме ці «исконно русские земли», які отримали від Кримського хана тільки на початку XVI століття. Такі «московские басни» подають усьому людству і переконують, що то «российская история».
В дослідженні «Князья Мещерские», опублікованому на сторінках Інтернету, чітко зазначено: «Русские летописи не сообщают о захвате Мещеры князьями из рода ширин, однако в дипломатической переписке Крыма с Москвой постоянно делается акцент на принадлежность “Мещерского юрта” Крыму».
Між іншим, про це писав і російський професор М. Смірнов у 1904 році в праці «О князьях Мещерских XIII–XV вв.».
Що цікаво: московські князі Василь III та Іван IV жодним словом не заперечували, що саме Кримський хан Менглі–Гірей передав їм у володіння землі «Мещерського юрту».
Хоча російська історична наука XVII–XX століть приписала поняття «Мещера» та «Мещерська земля» до Рязані та городка Касимова. Таким чином московити хотіли перенести поняття «Мещерский юрт», про який вів розмову хан Менглі–Гірей із Твері на Касимов.
Та цю відверту московську брехню можна легко спростувати. Оскільки ми знаємо, що землі та міста Касимовського ханства уже були якимсь чином поєднані з Москвою та Казанню, бо хан Улу–Мухаммед володів ними особисто з 1445 року, то зрозуміло, що Кримський хан повторно передати Москві Касимовське ханство не міг. В цьому не було потреби.
Російська історична наука зазначає, що після 1445 року на Касимовський престол ханів призначав особисто Московський князь.
Послухаємо: «Василий II (Московський князь. — В. Б.) ок(оло) 1450–1456 перездал К(асим) — х(ану) в удел Городец — Мещерский» [2, т. 11, с. 497].
За російськими джерелами, Касимовське ханство та його земля з часів Василя II належали до володінь Московії. Передавати ту «Мещеру» з 1485 до 1514 року Кримський хан не міг. Та його родові Ширинів належав із далекого 1238 року «Мещерский юрт» — князівство Святого Спаса, або по–сучасному: Велике Тверське князівство. Яке саме 1485 року було приєднане до Московського князівства. Поглинуте з дозволу хана.
Послухаємо ще раз Велику Радянську Енциклопедію (третє видання):
«В 1485 при Иване III Тверь вошла в Моск(овское) гос(ударст)во» [2, т. 11, с. 208].
Відчуваєте, як елегантно і виважено написано? Не могли ж російські історики написати, що оте «вошла в Московское государство» відбулося з дозволу Кримського хана Менглі–Гірея, який просто розмінявся землями. Віддавши Москві «Тверську Мещеру», аби вивести її західний кордон на Велике Русько–Литовське князівство, Менглі–Гірей забрав у Московії землі Касимовського ханства. Послухаємо: «Кто же был Нур–Дуалет, который был, после Даньяра, первым царем в Касимове?.. В 1486 году Нур–Дуалету был пожалован государем Иоанном III титул царя Городецкого или Касимовского. История жизни Нур–Дуалета в Мещерском городке весьма малоизвестна. Нур–Дуалет умер около 1491 года…
После смерти Нур–Дуалета вступил на Касимовский престол сын его Сатылган» [96, с. 11–12].
А ось ще одне пояснення:
«В 1479 году прибыли… в Москву два царя: Нур–Дуалет и брат его Айдар; они были сыновьями Ази–Гирея, хана Крымского (тобто братами Менглі–Гірея. — В. Б.)» [96, с. 11].
І як би московити не перекручували стосунки Менглі–Гірея з Нур–Дуалетом, мовляв, вороги, які ненавиділи один одного, усі вони: Іван III, Менглі–Гірей, Нур–Дуалет тощо ходили під Турецьким султаном, отож, як поводитися, диктували Османи зі Стамбула та їхні радники на місці. Тому в московських джерелах, як писав історик М. І. Шишкін: «История жизни Нур–Дуалета в Мещерском городке весьма мало известна» [96, с. 12].
І ще одне: виявляється, московський князь міг призначати на престол самих царів (ханів), хоча й платив їм данину.
Дуже багато славесної полови і сміття в московській так званій історичній науці.
Нур–Даулета на Касимовський престол у 1486 році призначив Кримський хан зі згоди Турецького султана. Це історична аксіома! І Москві уже пора розуміти такі речі.
Автор пропонує ще раз звернутися до Великої Радянської Енциклопедії (третє видання) та переконатися, що саме землі від Смоленська і Брянська до Одоєва та Твері відійшли до Московського князівства у 1485–1514 роках. Саме ті землі мали на увазі кримські хани, коли вимагали повернути «Мещерський юрт».
