Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

тербурзької Академії наук

(1894),

почесним

чле-

ном Академії наук Радянського Союзу (1923), членом

Французької Академії наук

(1924) та членом Лон-

донського Королівського товариства.

Великий син України, вчений світової слави, помер 24

лютого 1953 року у гостинній для нього Франції, в Парижі.

393

МИКОЛА ГАМАЛІЯ

(1859 — 1949)

український мікробіолог, епідеміолог

Учень видатного фран-

цузького вченого, осново-

положника сучасної мікро-

біології та імунології Луї

Пастера226, Микола Федо-

рович Гамалія народився

17 лютого 1859 року в місті

Одесі. Він походив із стар-

шинсько-козацького

роду

Гамалій227. Його предки у

17-18

століттях

творили

історію України, були сот-

никами, полковниками, ге-

неральними

осавулами,

один з них був наказним

гетьманом,

їх

діяльність

згадується

в

«Історії

русів»228.

У 19-20 століттях представники цього роду внесли

значний вклад у розвиток науки.

Дитинство і більша частина життя Миколи Гамалії

пройшли в Одесі. У молодших класах гімназії він за-

хоплювався літературою, добре знав творчість Т.Шев-

ченка, О.Пушкіна, М.Лермонтова, читав твори Валь-

тера Скотта, Жуля Верна. Пізніше почав писати вірші.

Велике враження на хлопця справили книги Фарадея

«Історія свічки» і Дарвіна «Походження людини і ста-

тевий добір». У старших класах гімназії читав книги

394

Ламарка, Ліннея, Геккеля, Жана Жака Руссо. При за-

кінченні гімназії вчителі вважали, що майбутнє юнака

в літературі і радили йому вступати на філологічний

факультет університету. Але юнака цікавила біологія,

і 1875 року він вступив на природничий відділ Новоро-

сійського (нині Одеського) університету.

В університеті читали лекції відомі вчені, серед яких

був один із основоположників еволюційної ембріології

І.І. Мечников229, який завідував кафедрою зоології та

порівняльної анатомії і читав лекції на старших курсах.

Із перших днів навчання в університеті Гамалія відві-

дував його лекції і згодом став постійним помічником

вченого, допомагаючи йому робити досліди в лабора-

торії. Між вченим і студентом зав'язалася дружба. Під

впливом Мечникова Гамалія почав серйозно вивчати

еволюційну теорію, читав твори Дарвіна, Неґелі, Фріца

Міллера, Геккеля. В університеті він дотримувався по-

слідовності в навчанні, ніколи не поділяв предметів на

важливі і другорядні. Все, що належало вивчати, для

нього було важливим, і все він вивчав досконало.

Вивчаючи розвиток органічного життя, Гамалія при-

йшов до висновку, що необхідно оволодіти біохімією.

За порадою друга сім'ї лікаря Йосипа Мочутковсько-

го він поїхав до Страсбурґа230, де був один з кращих єв-

ропейських університетів. До Страсбурґа Гамалія їздив

на літні канікули впродовж трьох років і щоразу запи-

сувався студентом. Першого літа слухав лекції відомого

біохіміка Гоппе-Зейлера, а два наступних — лекції ме-

диків Кусмауля, Реклінгаузена і Жолі. У вільні від на-

вчання дні їздив по Німеччині і знайомився з пам'ятка-

ми культури, історичними місцями, музеями.

395

У 1880 році Гамалія закінчив Новоросійський уні-

верситет і став кандидатом природничих наук. Але

йому хотілося стати лікарем, і у 1881 році він вступив

на третій курс Петербурзької військово-медичної ака-

демії, де слухав лекції видатних вчених — Боткіна, Ма-

насеїна, Полотебнова, Павлова, Тарновського. Закін-

чивши у 1883 році академію, Гамалія присвятив життя

пошукам засобів лікування інфекційних хвороб.

У рідній Одесі він почав працювати лікарем-інфек-

ціоністом у клініці професора Й.Мочутковського. Ла-

бораторії в клініці не було, грошей на її організацію

міська управа не мала, і молодий вчений створив її у

своєму будинку, де й працював з майбутньою дружи-

ною Надією Михайлівною Гект.

Досліджуючи кров хворих, Гамалія шукав збудни-

ків хвороб. На його досліди звернув увагу Мечников,

396

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

і вони часто годинами пра-

цювали разом.

У 80-х роках 19-го сто-

ліття французький вчений

Луї Пастер розробив ме-

тоди запобіжних щеплень

проти деяких інфекційних

хвороб: сибірської вираз-

ки (1881), краснухи свиней

(1882), сказу (1885). Здійс-

нивши тисячі дослідів на

тваринах, Пастер прийшов

до висновку, що коли в їх

організм увести ослабле-

Луї Пастер (1822-

ні мікроби збудників цих

1895).

397

хвороб, то тварини стають несприйнятливими до них.

Свій метод лікування Пастер назвав вакцинацією від

латинського слова vaccina — коров'яча (vacca — коро-

ва), оскільки основною твариною, над якою він здійс-

нював експерименти була корова. За допомогою вак-

цинації можна було запобігати захворюванню сказом,

від якого на той час порятунку не було.

1885 року Пастер за допомогою вакцинації вряту-

вав життя двох хлопчиків. Відтоді його праця здобула

всесвітнє визнання. Це була велика перемога людсько-

го генія в ім'я збереження життя людини. Пастер ра-

зом зі своїми помічниками Вульпіаном і Гранше орга-

нізував у Парижі станцію, яка повинна була займатися

щепленням проти сказу.

У березні 1886 року в місті Білому на Смоленщині

сталася подія, про яку заговорила вся Росія. Скажений

вовк покусав дев'ятнадцять мешканців. Доля смолен-

ців хвилювала всіх. Бессарабський поміщик Строєско

запропонував Одеському товариству лікарів тисячу

карбованців для поїздки одного з лікарів до Пастера,

щоб він, повернувшись на батьківщину, міг передати

набутий досвід вакцинації земським лікарям. На засі-

данні товариства вирішили послати в клініку Пасте-

ра Миколу Федоровича Гамалію. Через кілька днів він

був уже в Парижі.

Смоленці прибули до Парижа на тринадцятий день

після того, як їх покусав вовк. Цього часу було досить,

щоб отрута сказу змогла проникнути у центральну не-

рвову систему. На метод Пастера чекали нові випро-

бування. Смоленцям почали впорскувати вакцину.

Минуло кілька днів і троє хворих померли. Гамалія по-

398

радив Пастеру здійснювати лікування більш інтенсив-

но, тобто збільшити кількість впорскувань сильнішою

вакциною. Пастер погодився і попросив Гамалію керу-

вати цією роботою. Смертність вражених припинила-

ся. Про цю перемогу Пастер доповів в Академії наук.

Турботи про долю смоленців зблизили вчених. Га-

малія подружився з Пастером, бував у нього вдома,

вони разом відпочивали, радилися. У Пастера Гама-

лія мав можливість не тільки вивчати техніку виготов-

лення вакцини, а й досліджувати її дію. Він вів спосте-

реження над хворими, всебічно аналізував причини

невдач і зробив висновок, що вірус сказу треба знищу-

вати до того, як він потрапить до центральної нерво-

вої системи. При зараженні центральної нервової си-

стеми вірусом сказу вакцина втрачала свою дію. Тому