Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
Василь Верна, був запорізьким козаком і брав участь у
Визвольній війні українського народу 1648-1654 років
під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Всі Вер-
ни служили в козацтві старшинами. Дворянство вислу-
жив дід Василь, який був записаний у книгу дворян Чер-
нігівської губернії під прізвищем Вернадський. Батько
закінчив Київський університет (1841) і у 1842-1849
роках викладав політичну економію в Київському, а у
1850-1856 роках в Московському університетах. Мати,
Ганна Петрівна, походила з українського старшинсь-
ко-дворянського роду Константиновичів. Родичем Вер-
надських був відомий письменник В.Г. Короленко.
З 1856 року родина Вернадських жила в Петербур-
зі, де Іван Васильович служив у Центральному ста-
тистичному комітеті Міністерства внутрішніх справ і
водночас викладав у вищих учбових закладах столи-
ці, активно працював у «Вольном экономическом об-
ществе»
(«Вільне економічне товариство»), видавав
журнали
«Экономический указатель»
(«Економічний
покажчик») та «Экономист» («Економіст»). При підго-
товці селянської реформи 1861 року виступав проти
кабальних умов звільнення селян. Був прихильником
розвитку великої капіталістичної промисловості в Ро-
сії. Підтримував зв'язки з Т.Г. Шевченком, М.О. Мак-
симовичем, Т.М. Грановським, М.О. Добролюбовим,
Л.М. Толстим та іншими діячами культури.
У 1868 році родина переїхала до Харкова, де Іван
Васильович став управляючим конторою
Державно-
го банку. Тут Володимир 1873 року вступає до кла-
сичної гімназії, але вчиться в Харкові тільки три роки,
406
бо батько у 1876 році вийшов у відставку і повернув-
ся до Петербурґа, де у 1877-1879 роках видавав тиж-
невик
«Биржевой указатель»
(«Біржовий покажчик»).
Закінчивши у 1881 році гімназію, Володимир вступає
на фізико-математичний факультет Петербурзько-
го університету. Його викладачами були видатні вчені
В.В. Докучаєв, Д.І. Менделєєв, А.М. Бекетов, І.М. Сєче-
нов, О.М. Бутлеров. Він глибоко вивчає мінералогію та
кристалографію під керівництвом В.В.Докучаєва, бере
участь в експедиції вченого з метою визначення якості
ґрунтів Нижегородської губернії, а також у підготовці
першої в Росії карти ґрунтів Полтавської губернії.
На формування наукових інтересів і світогляду мо-
лодого Вернадського великий вплив мали лекції про-
фесора хімії Д.І. Менделєєва та одного з перших послі-
довників Ч.Дарвіна в Росії професора А.М. Бекетова.
Згодом Вернадський
захоплюється природознавчи-
ми науками, його цікавили також різні соціально-полі-
тичні та моральні проблеми.
Закінчивши у 1885 році університет, залишається
там завідувати Мінералогічним музеєм. У 1895-1897
роках Вернадський здійснив три геолого-мінералогіч-
ні експедиції: на Урал, у Крим і на Таманський піво-
стрів та на Кавказ. У 1889-1890 роках був в Італії, Ні-
меччині та Франції, де удосконалював освіту в галузі
кристалографії та геології. У Франції працював у ла-
бораторіях Луї Ле-Шательє і Фуке. На 4-му Геологіч-
ному конгресі молодого вченого обрали членом-коре-
спондентом Британської асоціації наук.
Повернувшись із-за кордону, Вернадський стає
приват-доцентом Московського університету, а після
407
захисту докторської дисертації (1897) працює в ньому
13 років професором. В університеті викладав мінера-
логію, займався історією природознавства, досліджу-
ючи взаємозв'язок точних наук з філософією, релігі-
єю, мистецтвом, загальною культурою та соціальними
умовами життя людей різних епох. Він стає відомим
вченим і обирається членом багатьох наукових то-
вариств України, а у 1909 році — академіком Петер-
бурзької академії наук.
У 1911 році на знак протесту проти реакційних захо-
дів уряду, які той намагався впровадити в російських
учбових закладах, Вернадський покинув Московсь-
кий університет. З 1914 року він працював директором
Геологічного та мінералогічного музею Петербурзької
академії наук. У 1915 році організував і очолив Комі-
сію з вивчання природних продуктивних сил Росії при
Академії наук, на основі якої згодом були створені різ-
ні інститути з вивчення природних ресурсів країни.
За своїми політичними поглядами Вернадський був
конституційним демократом і входив до складу ЦК пар-
тії кадетів. Після Лютневої революції 1917 року кадети
зайняли провідне становище в Тимчасовому уряді Росії
і Вернадський став членом уряду в ранзі товариша мі-
ністра. Після Жовтневого перевороту 1917 року партія
кадетів була проголошена більшовиками партією воро-
гів народу. Лідери кадетів були заарештовані. У цей час
Вернадський був у Полтаві, куди переїхав із Петербур-
ґа навесні 1917 року внаслідок хвороби легенів. У Пол-
таві він займався дослідженнями в галузі біогеохімії і
писав фундаментальну працю про живу речовину, яку
уявляв як сукупність живих організмів у біосфері.
408
У квітні 1918 року внаслідок державного перевороту
була скасована Українська Народна Республіка і утво-
рена Українська Держава на чолі з гетьманом Павлом
Скоропадським
(1873-1945).
Вернадського, який мав
великий досвід громадсько-політичної і науково-ор-
ганізаційної діяльності, запросили очолити роботу з
питань організації Української Академії наук (УАН) і
створення Української Національної бібліотеки, а та-
кож з питань організації вищої школи і наукових уста-
нов. Цю роботу він за короткий час виконав з успіхом.
14 листопада 1918 року вийшов декрет гетьмана Ско-
ропадського «Про заснування Української Академії
наук». Вернадського було затверджено одним із пер-
ших її дійсних членів. 27 листопада відбулося перше
установче спільне зібрання УАН, на якому президен-
том Академії було обрано Вернадського (1918-1921).
Очолюючи роботу правління Академії, вчений бере
активну участь у діяльності її фізико-математично-
го відділення, працює в Українському геологічному
комітеті, очолює Комісію з вивчення природних про-
дуктивних сил України, засновує лабораторію експе-
риментальних біогеохімічних досліджень, викладає в
Київському університеті.
У 1919 році Вернадський захворів на висипний тиф
і виїхав на лікування до Криму, де після одужання
працював у Таврійському університеті в Сімферополі.
У вересні 1920 року його було обрано ректором цього
університету.
У січні 1922 року Вернадський переїжджає до Пе-
трограда, де за його участю було створено Радієвий ін-
ститут, директором якого він був до 1939 року. З 1922
409
до 1926 року перебував у Франції, де на запрошення
Сорбонни читав лекції з геохімії. Також читав лекції в
празькому Карловому університеті (Чехословаччина).
Повернувшись із-за кордону, організував і очолив
у складі Академії наук СРСР відділ живої речови-
ни (1927) та інші наукові установи. У 1928-1945 роках
Вернадський був керівником Лабораторії геохімічних
проблем Академії наук СРСР.
Наукові праці Вернадського принципово змінили
світогляд вчених 20-го століття. Він пояснив причини
мінералоутворюючих процесів, з'ясував, як перегру-
повуються, концентруються або розсіваються хіміч-
ні елементи в земній корі під дією зміни температури
і тиску, показав життя земної кори. Вчений розробив
методику наукового пошуку корисних копалин і виз-
начення абсолютного віку гірських порід. На хімічній
основі пояснив походження та історію Землі. Він вису-
нув наукові проблеми важливого практичного значен-
