Online-knigi.org
online-knigi.org » Книги » Разное » Кров і пісок - Ібаньєс Бласко (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗

Кров і пісок - Ібаньєс Бласко (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Кров і пісок - Ібаньєс Бласко (читать книги онлайн бесплатно серию книг .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Перейти на страницу:

Бик завмер на місці, нахиливши голову й висолопивши язик. Як завжди перед останнім смертельним ударом, запала глибока тиша, ще моторошніша, ніж у пустелі. Тисячі людей не ворушилися і стримували подих, у мертвому безгомінні навіть найнечутніші шерехи на арені долинали до останніх рядів амфітеатру. Почувся сухий стукіт дерева об дерево: кінчиком шпаги Гальярдо скидав обпалені дротики бандерилей, що стриміли в загривку. Після цієї підготовки до останнього удару глядачі ще дужче витягли шиї, відчуваючи, як між її волею та волею матадора встановлюється таємничий зв’язок. «Пора!» — подумали всі водночас. Зараз він повалить звіра майстерним ударом шпаги. Юрба вгадувала думки матадора.

Гальярдо кинувся на бика, і довго стримуване зітхання шумно вирвалося з тисяч грудей. Після короткої сутички з людиною бик побіг по арені, люто мукаючи, а амфітеатр задвигтів од свисту та обурених вигуків. Повторилося те саме: в момент удару Гальярдо відвернувся й відсмикнув руку. Кілька стрибків — і гнучке сталеве лезо, що неглибоко стриміло в загривку, покотилося по арені.

Чимало глядачів обкладали Гальярдо лайкою. Урвалась чарівна ниточка, що поєднала матадора з публікою на початку кориди. Ожили недовіра й ворожість. Усі, здавалося, забули, з яким ентузіазмом щойно вітали тореро.

Гальярдо підібрав шпагу й, похнюпивши голову, знову пішов на бика. Його охопив такий розпач, що він не мав сили навіть обурюватися несправедливістю публіки, поблажливої до інших матадорів і невблаганної до нього.

У голові шуміло, але він помітив, що за ним іде якийсь тореро. Мабуть, Насйональ.

— Спокійно, Хуане. Не гарячкуй.

Прокляття! Невже тепер так і буде? Невже ніколи більше він не зможе сміливо кидатись прямо на роги і вгороджувати шпагу по саме руків’я? Невже він на все життя залишиться посміховиськом публіки?.. І перед ним зараз но бик, а жалюгідний віл, якого довелося роздрочувати вогнем!..

Гальярдо спинився перед биком, що, здавалося, чекав на нього, впершись ногами в пісок, ніби прагнув якомога скоріше позбутися своїх мук. Матадор не захотів навіть махнути мулетою. Відразу став у позицію, низько опустивши червоний клапоть і піднявши шпагу на рівень очей… Тільки б не відсмикнути руку!

Публіка в одному пориві підхопилась на ноги. На якусь мить чоловік і звір ніби злилися в один величезний клубок, що стрімко покотився по арені. Найавторитетніші знавці вже махали руками, висловлюючи своє схвалення. Матадор кинувся на бика, як за кращих своїх часів. Який чудовий удар!

Та зненацька, мов випущений з катапульти снаряд, людина злетіла вгору і покотилася по арені. Бик нахилив голову, підхопив нерухоме тіло на роги, ще раз підкинув його й побіг далі із застромленою по саме руків’я шпагою в шиї.

Похитуючись, Гальярдо зіп’явся на ноги, й амфітеатр вибухнув оглушливими оплесками, прагнучи залагодити несправедливість. Оле, сміливцю! Слава синові Севільї! Оце удар!

Але тореро не відповідав на вітальні вигуки натовпу. Болісно скоцюрбившись, він ухопився обома руками за живіт і з низько опущеною головою ступив кілька непевних кроків. Хитаючись як п’яний, він двічі підводив голову й шукав очима виходу з арени та раптом упав, скрутившись, як величезна гусінь, замотана в шовк і золото. Четверо робітників цирку незграбно підняли його і сяк-так поклали собі на плечі. Насйональ рушив за ними, підтримуючи голову друга; на блідому й пожовклому обличчі матадора тьмяно блищали з-під приплющених повік осклілі очі.

Публіка здивовано притихла, оплески змовкли. Усі невпевнено озиралися, не знаючи, наскільки серйозна рана Гальярдо… Але незабаром стали ширитися бадьорі вісті, які невідомо звідки беруться і яким у таких випадках натовп охоче вірить, то збуджуючись, то холонучи від жаху… Нічого страшного. Удар в живіт, від якого матадор знепритомнів. Крові ніхто не бачив.

Глядачі відразу заспокоїлись і посідали, зосередивши увагу на бикові, який усе ще тримався на ногах, борючись із неминучою смертю.

Насйональ допоміг покласти маестро на кушетку в цирковому лазареті. Гальярдо лежав нерухомо, руки його безживно звішувались додолу.

Себастьян, який не раз бачив свого матадора пораненим і залитим кров’ю, досі ніколи не втрачав самовладання, але тепер відчув, як його поймав гнітючий страх перед цим бездиханним, як у мерця, тілом і блідим, майже зеленим обличчям.

— О лихо! — простогнав бандерильєро. — Де ж лікарі? Невже тут немає жодного?

Весь персонал лазарету, відправивши до лікарні покаліченого пікадора, поквапився в свою ложу дивитись кориду.

Охоплений розпачем, Насйональ щось кричав Гарабато та Потахе, які прибігли зразу за ним, сам не усвідомлюючи, що каже. Секунди здавались йому годинами.

З’явилися два лікарі і, зачинивши двері, щоб ніхто не заважав, нерішуче схилилися над нерухомим тілом еспади. Насамперед треба його роздягти. При тьмяному світлі, що падало згори крізь слухове віконце, Гарабато почав розстібати, розпорювати та рвати на тореро одежу.

Насйональ ледве бачив тіло товариша за лікарями, що заступили пораненого. Вони мовчали, консультуючись тільки очима. Мабуть, він зомлів від страшного удару, через те й здається неживим. Крові ніде не видно. Одяг на ньому подертий рогом — мабуть, коли бик підкинув його вдруге.

До кімнати поквапно зайшов доктор Руїс, І колеги шанобливо пропустили його наперед. Лікар нервував і лаявся, допомагаючи Гарабато роздягати пораненого.

Навколо ліжка сталося замішання, почулися вигуки подиву й жаху. Бандерильєро боявся щось запитати. Заглянув через голови лікарів і побачив тіло Гальярдо з піднятою до шиї сорочкою. Крізь розстебнуті і спущені панталони чорніло волосся в паху. На оголеному животі зяяла страшна крива рана, між закривавленими краями якої видніли синюваті клапті кишок.

Доктор Руїс похитав головою. Крім жахливої смертельної рани, тореро дістав страшний струс від удару. Він не дихав.

— Лікарю… лікарю! — простогнав бандерильєро, благаючи сказати йому всю правду.

По тривалій мовчанці доктор Руїс знову похитав головою.

— Все скінчено, Себастьяне… Можеш шукати собі іншого матадора.

Насйональ звів очі вгору. Отакий чоловік, а помер, навіть не змігши потиснути друзям руки, не сказавши жодного слова, раптово, мов жалюгідний кролик, якого стукнули обухом по голові!..

Охоплений розпачем, бандерильєро вибіг з кімнати. Ні, він не спроможний на це дивитися. Він не такий, як Потахе, що й далі похмуро стоїть у ногах ліжка, втупивши невидющий погляд у покійника і крутячи в руках капелюха.

Себастьян ладен був заплакати, як дитина. Груди його тяжко й болісно здіймалися, очі переповнилися слізьми.

На подвір’ї йому довелося відступити до стіни, даючи дорогу пікадорам, що поверталися на арену.

Жахлива новина миттю облетіла весь цирк. Гальярдо мертвий!.. Одні сумнівалися, інші вірили, але ніхто не зрушив з місця. Корида тільки починається — зараз мають випустити третього бика. Не відмовлятися ж від видовища.

З амфітеатру долинав гомін натовпу, звучала музика.

Бандерильєро відчув, як його затоплює люта ненависть і огида до всього, що його оточувало, до свого ремесла та до публіки, заради якої це ремесло існує. У пам’яті його зазвучали красиві слова, над якими завжди сміялися його друзі. У цю мить вони здалися Себастьянові як ніколи глибокими і правдивими.

Потім думки Насйоналя звернулися до бика, що його якраз волочили повз нього з арени; шия звіра була обвуглена й закривавлена, ноги нерухомі, а осклілі очі мертво дивилися в синє небо.

І в уяві Себастьян побачив друга, який лежав за кілька кроків, по той бік кам’яної стіни; руки й ноги його заклякли, задерта сорочка оголювала розпорений живіт, з-під приплющених повік каламутним і таємничим блиском мерехтіли неживі очі.

Нещасний бик! Нещасний матадор!.. Зненацька з амфітеатру долинули гучні радісні крики — публіка вітала продовження вистави. Насйональ замружився і зціпив кулаки.

А звір ревів — найкровожерливіший, найстрашніший на світі звір.

Перейти на страницу:

Ібаньєс Бласко читать все книги автора по порядку

Ібаньєс Бласко - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.


Кров і пісок отзывы

Отзывы читателей о книге Кров і пісок, автор: Ібаньєс Бласко. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org


Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*