Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Тепер, коли білий камінь майже повністю розтанув, ті сили почали атакувати тепер уже саму усипальницю знову.
Кам'яні плити стін і підлоги не підтавали і не розколювалися, але вони вже почали деформуватися, ніби вони стали об'єктом величезного шкрябання або тиску. Верна могла бачити, що по всьому залу в місцях з'єднання стелі та стін з'явилися щілини від деформації, давлячої ніби зсередини.
Незалежно від того, що викликало подібну дію, було очевидно, що це не будівельний дефект, а скоріше якийсь вид зовнішнього впливу.
Ніккі говорила, що їй хотілося побачити усипальницю, оскільки говорила, що здогадується про причину, чому вона тане. На жаль, вона не розкрила природу своїх підозр. Не було жодних ознак, що вона і Енн відвідували усипальницю.
Верні не терпілося знайти обох жінок, щоб розгадати цю таємницю! Вона навіть уявити не могла, що за поневіряння тяжіло над усипальницею діда Річарда або яких бід слід чекати далі, але вона була впевнена, що нічого хорошого чекати не доводиться.
Але в будь-якому випадку, вона вважала, що не так вже й багато залишалося часу, щоб вирішити будь-яку частину цієї загадки.
— Лорд Рал, — окликнув чийсь голос.
Всі обернулися. Посильний зупинився неподалік від них. Всі посильні були одягнені в білі мантії, прикрашені хитромудрими переплетіннями виноградної лози фіолетового кольору навколо шиї і спадаючі на фартух.
— У чому справа? — Запитав Натан.
Верні подумалося, що на всьому протязі свого життя вона ніколи так і не зможе звикнути чути звернення людей до Натана «лорд Рал».
Людина коротко вклонився.
— До нас направлена делегація від Імперського Ордена, яка очікує по ту сторону розвідного моста.
Натан здивовано кліпнув.
— Що вони хочуть?
— Вони хочуть говорити з лордом Ралом.
Натан подивився на Кару, потім на Верну. Вони обидві були здивовані не менше його самого.
— Можливо, це хитрість, — сказала Еді.
— Або пастка, — додала Кара.
На обличчі Натана проявилася похмура міна.
— Чим би це не було, мені здається я повинен піти і подивитися на це.
— Я йду теж, — сказала Кара.
— Як і я, — додала Верна.
— Підемо всі разом, — сказав Натан і вирушив у дорогу.
Невелика група людей на чолі з Верною вийшли слідом за Натаном з парадного входу Народного Палацу на яскраве післяполуденне сонячне світло. Довгі тіні, які відкидалися високими колонами, стікали вниз по каскаду ступенів перед ними.
Вдалині, перетинаючи широку рівнину, на краю плато височіла грандіозна зовнішня стіна. Стражники патрулювали проходи між зубчастими стінними бійницями по вершині масивної стіни.
Подорож від могил, що знаходилися глибоко в надрах палацу, була довгою, і вони всі захекались. Верна прикрила очі рукою, коли вони почали спускатися по величезних сходах слідом за довгоногим пророком.
Охоронці, які стояли на кожному майданчику, вітали лорда Рала, притискаючи кулаки до своїх сердець. Ще більша кількість солдатів удалечині патрулювати широкий простір, що прилягав до зовнішньої стіни.
Сходи закінчилася широким майданчиком з блакитного каменю, який привів їх до дороги, що виласяся звідкись зі сторони, на якій розташовувалися стайні і вози. Високі кипарисові дерева облямовували коротку дорогу, що вела до зовнішніх стін.
За воротами масивної стіни дорога була трохи вужчою, спускаючись петлями вниз по стрімких стінах плато. Кожен поворот відкривав безмовній процесії повноцінний вид на Імперський Орден, що розташувався далеко внизу.
Розвідний міст охоронявся сотнями підрозділів першої ланки. Вони всі були добре навченими, важко озброєними солдатами, покликаними подбати про те, щоб ніхто не зміг піднятися по дорозі і напасти на Народний Палац.
Однак, все ж, існувала невелика ймовірність цього. Тому дорога спеціально була занадто вузькою, щоб зробити скільки-небудь значимий напад. В такому тісному просторі кілька дюжин міцних чоловіків могли стримати всю армію.
Більш того, розвідний міст був піднятий. Стрімкий обрив під ним викликав запаморочення. Він був занадто широкий, щоб перекинути через нього сходи для нападу або мотузки з якорями на кінцях. Без опущеного вниз моста ніхто не міг перетнути прірву і наблизитися до палацу.
Маленька делегація зупинилася біля розвідного моста. Одягнені в простий одяг вони виглядали посильними. Верна дійсно бачила кілька десятків легко озброєних солдатів, але вони залишалися далеко позаду від посильних, щоб не здаватися загрозливими.
Натан, плащ якого був застебнутий на одному плечі, незважаючи на холодний день, встав на краю прірви, розставивши ноги і впершись кулаки в стегна, виглядаючи переконливо і грізно.
— Я — лорд Рал, — оголосив він противнику по той бік обриву. — Що Ви хочете?
Один з чоловіків, незначний член групи, що носив просту туніку похмуро пофарбованої тканини, переглянувся з товаришами і потім ступнув трохи ближче до краю.
— Його Високоповажність, Імператор Джеган, послав мене з повідомленням для народу Д'хари.
Натан подивився на решту людей, що стоять позаду нього.
— Добре, я — лорд Рал, тому я говорю від імені народу Д'хари. Яке повідомлення?
Верна підступила близько до пророка. Посильний моментально розлютився.
— Ти не лорд Рал.
Натан кинув на людину сердитий погляд Рала.
— Ти хочеш, щоб я використав магічний вітер і здув тебе з цієї дороги? Це могло б тебе задовольнити?
Чоловіки через дорогу крадькома поглянули в прірву.
— Ми просто чекали побачити когось іншого, — сказав посильний.
— Я — лорд Рал, тому я — єдине, що ви отримаєте. Якщо вам є, що сказати — кажіть, а то я зайнятий. У нас урочистий обід.
Чоловік, нарешті, злегка вклонився.
— Імператор Джеган готовий зробити щедру пропозицію жителям Народного Палацу.
— Якого роду пропозицію?
— Його Високоповажність не має ніякого бажання знищувати палац або його жителів. Здайтеся мирно, і вам збережуть життя. Якщо ви не здастеся, то кожен з вас помре повільною і болісною смертю. Ваші тіла будуть скинуті зі стін вниз на рівнину, де вони будуть годувати стерв'ятників.
— Вогонь чарівника, — сказала Кара видихаючи.
Натан насупився, озирнувшись через плече.
— Що?
— Ваша сила тут працює. Їх, навіть якщо б вони були обдаровані, не спрацювала б тут на повну силу, тому їх щити були б менш ефективними. Ви можете спалити їх звідси.
Натан зігнув руку в величному жесті чоловікам навпаки.
— Вибачте мене на мить?
Людина поблажливо схилив голову.
Натан відвів Кару і Верну трохи назад до дороги, туди, де чекали Еді, кілька інших Морд-Сіт і ескорт солдатів.
— Я згодна з Карою, — сказала Верна перш, ніж пророк встиг щось сказати.
— Дай їм нашу відповідь єдиним способом, яку Орден розуміє.
Густі брови Натана опустилися на його блакитні очі.
— Я не думаю, що це — така вже хороша ідея.
Кара схрестила на грудях руки.
— Чому б і ні?
— Джеган, ймовірно, спостерігає за нашою реакцією очима тих чоловіків, — сказала Верна. — Я згодна з Карою. Ми повинні продемонструвати йому силу.
Натан насупився.
— Я здивований тобою, Верна.
Він люб'язно посміхнувся Кари.
— Однак, тобою я нітрохи не здивований, моя дорога.
— Чому ти настільки здивований? — Запитала Верна.
— Оскільки так вчинити було б неправильно. Ти зазвичай не даєш таких поспішних рад.
Верна насилу стрималась. Це було невідповідним часом, щоб почати гарячу суперечку, тим більше, не на очах у Джегана. Вона також дуже яскраво згадала, як вона думала більшу частину її життя, що пророк був божевільний.
Вона не була повністю впевнена, що її оцінка була неправильна. З минулого досвіду вона знала, що читати лекції Натану скидалося на спробу говорити з призахідним сонцем.
— Ти ж не можеш серйозно розглядати капітуляцію, — сказала вона тихо, так щоб ті, хто стояв по той бік прірви не почули.
Натан зробив незадоволене обличчя.
