Втрачений символ - Браун Дэн (читать книги полные TXT) 📗
— Радше, напрочуд талановитий, — виправив її Геловей. — Він підписувався таким ім'ям, бо, як і давні адепти — магістри езотеричної філософії, мислив себе божественним. До того ж шістнадцять літер у Jeova Sanctus Unus можна переставити і вийде ім'я цього науковця латиною, тобто маємо довершений псевдонім.
На обличчі Кетрін з'явився здивований вираз.
— Отже, Jeova Sanctus Unus — це латинська анаграма імені відомого алхіміка?
Ленґдон схопив аркуш паперу та ручку зі стола священика і почав щось писати, водночас пояснюючи.
— Якщо поміняти літеру J на І, а літеру V на U, то цей вираз можна переробити таким чином, що матимемо ім'я цього чоловіка.
І Ленґдон написав шістнадцять літер: Isaacus Neutonuus.
Він подав папірець Кетрін і сказав:
— Гадаю, що ти про нього чула.
— Ісак Ньютон? — здивовано спитала Кетрін, уп'явшись очима в аркуш. — То он про що каже нам напис на цій піраміді!
На мить Ленґдон подумки повернувся до Вестмінстерського абатства, до пірамідальної гробниці Ньютона, біля якої він відчув схоже прозріння. «А сьогодні цей великий науковець знову нагадав про себе». Звісно, це не було збігом обставин... піраміди, таємниці, приховане знання... все це було взаємопов'язаним. Ім'я Ньютона завжди було незмінною віхою на шляху тих, хто прагнув здобути приховане знання.
— Ісак Ньютон, — зауважив Геловей, — мусить мати стосунок до розшифрування цієї піраміди. Не знаю, який саме стосунок, але...
— Геніально! — скрикнула раптом Кетрін, і очі її розширилися. — Я знаю, як треба розшифровувати піраміду!
— Ти здогадалася? — спитав Ленґдон.
— Так! — вигукнула вона. — Як же ми раніше цього не побачили! Відповідь просто у вічі нам впадала! Це проста алхімічна процедура. Я можу трансформувати цю піраміду, використовуючи базову науку! Ньютонівську науку!
Ленґдон напружено намагався збагнути, куди хилить Кетрін.
— Отче Геловей, — сказала Кетрін. — Якщо прочитати напис на персні, то...
— Годі! — Старий раптом підняв угору палець, закликаючи до тиші. Потім злегка схилив голову набік, наче до чогось прислухаючись. За мить він різко підвівся з-за стола. — Друзі мої, безперечно, ця піраміда розкрила нам іще не всі свої таємниці. Я не знаю, на що натякає міс Соломон, але якщо вона дізналася, який наступний крок ви маєте зробити, тоді мою роль завершено. Збирайте свої речі і більше нічого мені не кажіть. Залиште мене в невіданні. Я би волів не мати інформації — на той випадок, якщо наші візитери спробують витягнути її з мене силою.
— Візитери? — спитала Кетрін, прислухаючись. — Я нічого не чую.
— Невдовзі почуєте, — відповів Геловей, рушаючи до дверей. — Мерщій.
А на іншому краю міста вежа стільникового зв'язку намагалася встановити контакт з телефоном, який лежав, розбитий на шматки, на асфальті. Не знайшовши сигналу, вона переадресувала виклик на голосову пошту.
— Роберте! — почувся панічний вигук Ворена Беламі. — Де ти є?! Зателефонуй мені негайно! Відбувається щось жахливе!
РОЗДІЛ 86
А тим часом Малах, стоячи біля стола в лазуровому світлі підвальних ламп, продовжував приготування. Він працював, а його шлунок бурчав від голоду. Та Малах не звертав уваги. Дні, коли він був рабом примх своєї плоті, скінчилися.
Перетворення вимагає жертви.
Як і більшість духовно найрозвиненіших індивідів в історії людства, Малах став на свій шлях, здійснивши найшляхетнішу з тілесних пожертв. Кастрація була не такою болісною, як він очікував. І, як він пізніше дізнався, досить поширеною процедурою. Кожного року тисячі чоловіків зазнавали хірургічної кастрації — це називалося «орхіектомія» — через різні мотиви: від бажання змінити стать або для обмеження пристрасті до статевого життя і до глибоко вкорінених духовних переконань. Малахові ж причини були найвищого порядку. Подібно до міфологічного Аттіса, що кастрував сам себе, Малах знав, що здобуття безсмертя вимагало абсолютного розриву з матеріальним світом чоловіків та жінок.
«Гермафродит поєднує обидві статі».
У наші дні євнухів ігнорують та побоюються, хоча древні люди розуміли внутрішню силу трансмутаційної пожертви. Навіть перші християни чули, як Сам Ісус вихваляв чесноти євнухів, про що йдеться в Євангелії від Матвія, розділ дев'ятнадцятий вірш дванадцятий: «...і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить».
Пітер Соломон зробив тілесну пожертву, хоча однієї руки було замало для такої грандіозної схеми. Утім, під кінець ночі Соломон принесе більшу, набагато більшу тілесну жертву.
«Для того щоб створити, я мушу знищити».
Така природа полярності.
Звісно, Пітер Соломон заслуговував на ту долю, що чекала його сьогодні. Це буде доречний кінець. Колись, давним-давно, він відіграв визначну роль на життєвому шляху Малаха як простого смертного. Саме тому Пітер був обраний відіграти визначну роль у грандіозному перетворенні Малаха. Цей чоловік заслужив на той жах і біль, якого мав сьогодні зазнати. Пітер Соломон не був тим чоловіком, яким його вважали серед широкого загалу.
«Він пожертвував власним сином».
Колись Пітер Соломон поставив свого сина перед неймовірним вибором: багатство чи мудрість. «І Захарій зробив хибний вибір». Рішення, що його прийняв хлопець, було початком низки подій, які насамкінець втягнули його в глибини пекла. Він потрапив до тюрми Соганлик. І Захарій загинув у тій турецькій буцегарні. Цю історію знав увесь світ. Але світ не знав, що Пітер Соломон міг врятувати свого сина.
«Я там був, — подумав Малах. — І все чув».
Малах ніколи не забуде тієї ночі. Жорстоке рішення Соломона означало кінець для його сина, Зака, але цей кінець став початком, народженням Малаха.
«Декотрі мусять померти, щоб інші могли жити».
Світло над головою Малаха почало змінювати колір, і він збагнув, що вже пізня година. Закінчивши приготування, він пішов крутими сходами до будинку. Час повертатися до деяких справ у матеріальному світі.
РОЗДІЛ 87
«Все відкривається на тридцять третьому ступені, — думала Кетрін на бігу. — Я знаю, як трансформувати піраміду!» Всю ніч відповідь була у них перед очима.
Кетрін та Ленґдон, залишившись самі, кинулися через прибудову собору, орієнтуючись за знаком «Вихід у двір». І дійсно, як і сказав їм настоятель, вони невдовзі вискочили до великого огородженого двору.
Внутрішній двір собору являв собою усамітнений восьмикутний сад з постмодерністським фонтаном. Кетрін здивувалася, як шумно хлюпала в ньому вода — аж відлуння котилося! Та раптом вона збагнула — то шумів не фонтан.
— Гелікоптер! — скрикнула вона, і нічне небо над ними прорізав промінь яскравого світла. — Ховаймося під отой портик!
Сліпуче сяйво прожектора затопило сад саме тієї миті, коли Ленґдон та Кетрін добігли до протилежного боку двору і прослизнути під готичну арку в тунель, що виводив на галявину за огорожею. Зігнувшись у тунелі, вони перечекали, поки гелікоптер пролетів над їхніми головами і заклав над собором широкий віраж.
— Бачу, Геловей не помилився щодо візитерів, — зауважила Кетрін, вражена проникливістю старого настоятеля. «Поганий зір компенсується чудовим слухом». А у її власних вухах тим часом ритмічно гупала пульсуюча кров.
— Сюди! — сказав Ленґдон і, схопивши сумку, рушив у тунель.
Настоятель Геловей дав їм один ключ і кілька чітких вказівок. Та, на жаль, коли вони дійшли до кінця тунелю, то побачили, що від пункту призначення їх відділяє широка відкрита галявина, залита світлом прожектора з гелікоптера, що гуркотів угорі.
— Ми не зможемо її перебігти, — сказала Кетрін.
— Стривай, ось поглянь. — І Ленґдон показав на чорну тінь, що виникла ліворуч на галявині. Вона з'явилася як аморфна пляма і швидко зростала, рухаючись у їхньому напрямку. Вона ставала дедалі чіткішою, рухалася дедалі швидше, розширювалася і насамкінець перетворилася на великий чорний прямокутник, увінчаний неймовірно високими шпилями.
