Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Гудкайнд Террі (читаем книги онлайн бесплатно полностью без сокращений .txt) 📗
Як тільки Джеган рушив уперед, збираючись підійти до краю поля, щоб побачити, що там відбувається, Ніккі, помітивши тих грізних чоловіків, на яких дивилася Келен, нахилилася ближче до неї.
— Команда Джегана, — сказала вона видихаючи.
Тоді Келен зрозуміла, що вони робили. Переможець цього змагання битиметься з командою імператора. Ці чоловіки були там не просто для того, щоб спостерігати тактику команди, з якою вони зустрінуться.
Вони були там, щоб залякати гравців перед ними, гравців, які завоюють шанс змагатися з ними. Це була відкрита загроза прийдешнього бою.
Коммандер Карго помітив тільки що прибулого імператора і почав протискуватися через стіну охоронців. Келен впізнала цього чоловіка по його оригінальному татуюванні у вигляді змії. Вони з Джеганем обмінялися жартами, під знову лунаючі вигуки вітання чергового голу на полі.
— Ваша команда, здається, добре просувається, — сказав Джеган, коли рев трохи стих.
Коммандер Карго озирнувся через плече на Ніккі, наче змія, що розглядає свою здобич. Її проникливий погляд вже ковзав по чоловікові. Він повністю оглянув її пильним поглядом, перш ніж його увага повернулася до Джегана.
— Ну, Ваше Превосходительство, незважаючи на те, наскільки гарною є моя команда, я чудово знаю, що ваша команда не просто хороша, вона непереможна. Вони — поза сумнівом, кращі.
Шкіра на поголеній потилиці і бичачій шиї Джегана покрилася складками, коли він закивав.
— Твоя команда теж непереможна, але не перевірена по-справжньому в реальному змаганні. Мої чоловіки легко переможуть їх. У мене немає і краплі сумніву в цьому.
Коммандер Карго схрестив на грудях руки, якийсь час спостерігаючи за грою. Натовп схвильовано закричав, коли група чоловіків промчала мимо, тільки за тим, щоб розчаровано застогнати, коли вони явно провалили спробу збільшити рахунок. Карго знову повернувся до імператора.
— Але якщо вони дійсно виграють у вашої команди…
— ЯКЩО, — перервав його Джеган.
Карго посміхнувся, схиливши голову.
— Якщо вони переможуть, тоді це було б велике досягнення для такого скромного претендента, як я.
Джеган подивився на свого коммандера з підозрою.
— Велике досягнення, варте великої нагороди?
Карго вказав жестом на чоловіків на полі.
— Ваше Превосходительство, якщо моя команда виграє, кожен з них удостоїться нагороди. Кожен отримає жінку за своїм вибором.
Він зчепив руки за спиною, знизавши плечима.
— Було б цілком справедливо, якби я, як людина, яка підбирала кожного гравця і яка управляє такою успішною командою, теж удостоївся подібної нагороди.
Глибокий сміх Джегана був настільки грубим, що Келен мимоволі здригнулася.
— Думаю, ти правий, — сказав Джеган. — Тоді назви її мені, і якщо ви виграєте — вона твоя.
Карго захитався на п'ятах якусь мить, ніби обдумуючи свій вибір.
— Ваше Превосходительство, якщо моя команда переможе, — командер Карго хитро посміхнувся через плече, — Я хотів би мати в своєму ліжку Ніккі.
Холодний лютий погляд Ніккі зміг би розрізати сталь.
Його веселість тут же згасла. Джеган озирнувся через плече на жінку, незмінною увагою до якої він був останнім часом поглинений.
— Ніккі недоступна.
Коммандер кивнув, повернувшись на якийсь час до спостереження за грою. Після того, як вітання чергового раунду гри на полі вщухли, він скоса глянув на Джегана.
— Оскільки Ви так впевнені в Вашій перемозі, Ваше Превосходительство, то насправді, це — тільки обіцянка нагороди, яка нічого не значить, порожня ставка. Якщо Ви дійсно вважаєте, що ваша команда поза всякими сумнівів здобуде перемогу, то я не буду мати задоволення як-небудь скористатися такою нагородою.
— Тоді в такій ставці немає ніякого сенсу.
Карго зробив жест рукою в бік ігрового поля.
— Ви впевнені щодо успіху вашої команди, чи не правда, Ваше Превосходительство? Або Ви сумніваєтеся?
— Добре, Карго, — сказав, нарешті, Джеган, — Якщо ви переможете, вона буде тимчасово твоя. Але тільки тимчасово.
Коммандер знову схилив голову.
— Зрозуміло, Ваше Превосходительство. Але, як всі ми знаємо, Вам немає ніякої потреби боятися програшу Вашої команди.
— Я й не боюсь.
Чорні очі Джегана звернулися до Ніккі.
— Ти не заперечуєш проти мого невеликого парі, правда, люба?
Його усмішка повернулася.
— Зрештою, воно є лише гіпотетичним, оскільки моя команда не програє.
Ніккі вигнула брову.
— Як я Вам вже сказала, коли вперше прийшла, тепер не має ніякого значення, що я хочу, чи не так?
Посмішка Джегана затрималася на його обличчі, коли він якусь мить спостерігав за нею. Це була посмішка, що виглядала прикриттям думок про криваву розправу над проявом її зухвалості.
Коли інтенсивність гри на полі зросла, натовп всюди навколо почав налягати вперед, намагаючись отримати кращий огляд. Охоронці Джегана відтіснили людей назад, даючи імператорові більше простору.
Вони хотіли переконатися, що у них є достатньо місця, щоб, при необхідності, захистити його. Глядачі, бачачи серйозність намірів охоронців, неохоче позадкували.
В той час, як Джеган і командер Карго спостерігали за грою, повністю поглинені дією на полі, Келен, перевірила своїх спеціальних охоронців і переконалася, що вони теж захоплені грою.
Вони продовжували потроху тіснитися вперед, витягаючи шиї, пробуючи отримати кращий огляд. Келен наблизилася до Ніккі. Оскільки імператорські охоронці піднатиснули, витіснивши глядачів назад, це дало Келен і Ніккі більш широкий кут огляду так, що вони змогли бачити більше поля і гравців.
— Червоною командою управляє людина, про яку я тобі розповідала, — прошепотіла Келен. — Я думаю, що він пофарбував себе і всіх своїх гравців червоною фарбою для того, щоб ніхто його не впізнав.
Коли гравці пробігли мимо, вони вперше ясно побачили дикі малюнки, зображені на всіх чоловіках червоної команди.
Коли Ніккі побачила ті малюнки, вона була вражена.
— Добрі духи…
Вона спробувала посунутися вперед, щоб роздивитися краще. Келен, стурбована різкою зміною поведінки Ніккі і її очевидною тривогою, пішла з нею.
Келен помітила людину, яку всі звали Рубен. Він біг зліва з броцем, сильно притиснутим до його грудей, обходячи гравців, пірнаючих під нього.
Келен нахилилася ближче до Ніккі і вказала наліво, привертаючи її увагу до чоловіка на ім'я Рубен.
— Це він, — сказала Келен.
Ніккі нахилилася трохи вперед, щоб роздивитися, куди вказувала Келен. Коли вона побачила його, кров відринула від її лиця. Келен ніколи не бачила, щоб хтось ставав настільки попелястим так швидко.
— Річард…
Почувши це ім'я Келен миттєво зрозуміла, що воно правильне. Ім'я підходило цій людині. Вона не знала, чому, але воно просто підходило йому.
У неї не виникло ні краплі сумніву в тому, що Ніккі була права. Його ім'я було не Рубен, воно було Річард. Вона відчула дивне полегшення тільки через те, що дізналася його ім'я, дізналася його справжнє ім'я.
Боячись, що Ніккі може втратити свідомість, Келен підтримала її рукою за талію. Під своєю рукою вона відчула, що Ніккі тремтить всім тілом.
Вивертаючись від інших гравців, чоловік, що біг по полю в супроводі захисників флангів з кожного боку від себе, людина, якого, як вона тепер знала, звуть Річард, побачив Джегана краєм ока.
Його погляд на бігу ковзнув через імператора і зустрівся з пильним поглядом Келен. Зв'язок між ними, впізнавання в його очах, немов підняло її серце.
Коли Річард побачив Ніккі, що стояла поруч з нею, він спіткнувся.
Це зволікання дало шанс чоловікам, що переслідують його. Вони накинулися на нього, придавивши до землі. Зіткнення було настільки сильним, що броц вилетів у нього з рук.
Правофланговий нападник Річарда кинувся вперед плечем напереріз противникам, розкидаючи їх у сторони. Річард лежав долілиць, не рухаючись.
Келен відчула, як ніби серце підскочило до горла.
У той же момент другий захисник Річарда ударив ліктем по голові гравця, який збирався обрушитися вниз на Річарда. Коли супротивник упав у сторону, Річард, нарешті, ворухнувся. Бачачи чоловіків, що пролітають над ним, він відкотився вбік від побоїща, намагаючись віддихатися.
