Історія української літератури. Том 6 - Грушевський Михайло Сергійович (электронные книги без регистрации txt) 📗
Приписка іншою рукою, мабуть, самого Ісаї:
"Молим со прилежанием, ваше благородиє, яко да воспять возвратите таковых змЂнников и попирателей закона божия и своєго обЂта, иже пакость и немалу обиду всЂм содЂявше, без благословенія здрадецко побЂгоша, и в напотомноє таковых ругателей да не приємлете, иже, бо зде невЂрен обрЂтеся, и тамо невЂрным и измЂнником всяко будет. Молим ваше благородиє и вторицею слезне, да неприяты будут у вас таковыє" 1.
1 Автограф там же, № 19.
Супліка до царя 1629 року (список):
"БлаговЂрному, єдиному, истинно-православные вЂры свЂтилу благочестия, велико державному царю, государю и великому князю Михайлу Федоровичю, всеаа Росиі самодержцу і иних земель и стран государю и облацателю убогий богомолец вашего царского величества, смиренный архиепископ Ісаия пресвЂтлому вашему царскому величеству поклон до земли сотворивши, многолЂтного благополучного здравия, со благовЂнчанною вашего царского величества царицею, и на противныя крЂпко храбрования и всесильного вишнего царя воєводством. Ему же держава не прикладна и сила непобедима, и его ж руку царство и власть, иже и царЂй поставляет и сильнЂм странами земля владЂти повелЂвает; ему ж бысть яко достойна(я) и образоподобная суща поставити властелина земли достойна, — де сподобит тя улучити и небесное царство.
И великому святителю благочестия кормила, милостию божиею патриарсе московскому и всеа Русий и иных варварских (!) православия учителю и благонаставнику, великому государю и святЂйшему отцу Филарету Никитичю долгодЂйствием мира здра(вия) іже в горном ІерусалимЂ c государем истинным и соводворением вашей святительской милости от Христа Бога сподобитись желает.
Смирения наше вашему царскому величеству государЂй бьючи челом достовЂрне извЂщает моление инших богомольцов вашего царского величества иже под мея убогия паствы назидательством з монастыря Лубенского и Густынского еромонах(ов), дьяконов, старцов, і всего общаго жития сословие. Иже пустиша мольбу до вашего государЂй царского величества ігуменом, лубенским еромонахом Иовом, при нем же священноинок Генадий и старец Иоила келар, и служка Илияш Бураковский з ГустынЂ c строителем Еуагрием и намЂстником священноиноком Иринархом и дьяконом Коментарием, при них же служка Іван, бьючи челом вашему царскому величеству Богови плод носиша. Ови убо на Мгару тепл храм благовЂщение пресвятые богородицы co трапезою создавши, ктиторства вашея царское милости в мольбах своих памятствуют. Сиі же в Густыни — больший храм святыя живоначальныя Тройцы — о вашем, государЂй, многолЂтнем здравии молят. Ныне ж паки новой овинаж больший храм всемилостивому спасу заложивши зиждут. Си иж тепл создавше рожество пресвятыя богородицы, на совершение ж и украшение не возмогающе за нищету, кромЂ босел и наданья на самой точию милости Христовой жительсвующе, свома руками тружающеся имут хлЂб. О большем же, еже по тщанию ими прибавлений хвалы Богу вам, государем, бьют челом, молят за ради бога и обычного дародарства государЂй, пожалуйте да множае возблагодарят. Елико бо кто великим благим сподобаетца, толико должен есть воздавати благодарение. Притом прочее государЂй они (?) и свою худость щедролюбивой и милостивой ласкЂ вручаєм.
Вашей, государЂй, царской милости, убоги богомолец Ісаия Копинский, милостию божиею архиепископ смоленский и черниговский, ексарха патриарший рукою властною" 1.
Реляція, авторекомендація, субмісія Андрія Мужилівського, що постригся в Печерськім монастирі, можливо, в зв’язку з своєю кандидатурою на київську митрополію і дістав імя Анатолія (вона заховалася в московськім перекладі 2, доволі несправнім, що стер з неї всю стилістику, тому я подаю її в скороченім українськім перекладі).
"Святіший, преподобніший і преблаженний патріарше преосвященних держав Московських і всеї Росії, пастирю мій! Сповняю волю великозичливого державі Московській пастиря і спасителя(!) нашого кир Йова Борецького, митрополита Малої Росії і мого господина, докучаючи тим моїм листом святійшому лицю твому. Приношу мій поклін чолом до землі, бажаючи одержати одробину благословення великосвятительського і пробачення моїм поганим ділам: як там з твого благословення й пробачення безнастанно користають, аби і я, негідний і далекий піп, сподобився освітитись промінням пресвітлого того сонця. А при тім подаю під премудрий святительський твій розсуд осторогу благочестивому царству, як то покійний святитель наказав мені: хоч би я й мав бути зрадником і ворогом своїй державі, я більше над душу люблю благочестіє, щоб воно розширялося.
Це короткими і правдивими словами свят. твому подавши, прошу подати мене до відома благочестивому пресвітлому і ніколи не переможному монархові — цісареві московському як посліднього його служебника ("холопа" в перекладі) буде мати в мені постійного слугу і богомольця. А до відома свят, твого подаю, що по смерті нашої королеви вибрано 100 ротмистрів 3 і велено їм потайки збирати вояків і запорозьких козаків не на що інше, кажуть, як на безбожну мету — на нічим не повинне Московське царство, про котре зо мною свого часу королевич Володислав говорив, аж несамовитий з великого лакомства ("во иступлении ума для великоє сладости").
1 Малорос. справи, 1629, стовб. 2., лл. 5-9, московська копія. 2 Шведські справи кол. посольського приказа 1631 р., стовб. 9, л. 77.
3 Усно Гладкий з його слів говорив про 170 ротмістрів.
Тому будьте обережні й пильнуйте тих сил, щоб лихе лукавство польське, того предтечі антихристового, не наробило шкоди правдивому благочестію в преширокім царстві. Треба думати, щоб того сильного коня загнуздати, об’їздити і собі присвоїти 1. А потім треба подбати, щоб благочестивий цар присвоїв собі як приятеля Криштофа Радивила слуцького, гетьмана кн. Литовського — від нього можна б довідуватись і секретні плани: я у нього маю велику лас у, і через мене це може бути зроблене. А стерегтися тр’ 5а найбільше від Смоленська і Києва, зброїтись відважн і без всякого страху. Сили польські не мідні, сенатор. повимирали, підростки у них тільки в жовнірах 2, а інші по школах вчаться — і це у них сенатори. Страшні вони тільки Військом Запорізьким — до того війська писали свої листи свят. патріархи константинопольський і єрусалимський, аби вони поклонились монархові московському, а воювати (з Москвою) під клятвою їм забороняли. Сих листів їм не віддано, але я буду старатись, щоб їх їм віддали.
Се доношу і кладу під ноги твого свят, і обіцюю і надалі посилати всякі остороги, коли буде потрібно, і відомості певні. Прошу твого превеличества, аби мені нерозум і сміливість пробачив і мені своє патріарше благословення прислав, як дав єси давніше, пресвятий мужу, непохитний столпе благочестія, святому монастиреві Печерському.
Р. 1631, сентября 20 дня, пресвітлого святительства твого слуга і раб негідний, многогрішний Анатолій, новопоставлений священоінок, рукою власною" 3.
1 Мова, мабуть, про козацьке військо.
2 A хлопцы у них топерво желныре.
3 Новоначальной священноинок.
Супліка Ісайї цареві після вибору на митрополію:
"Богом венчанному и от божественныя его благодати елеом ратости свыше помазанному и от правышния десницы величеством царства земнаго почтенному и, благовЂрному царю, государю и великому князю Михайлу Федоровичу, всеа Русиі самодержцу и иных многих государств государю и обладателю, аз убогиі митрополит києвскиї мира тишины со всяким радостнотворным благополучениєм и многолЂтного здравия з боговЂнчанною царицею и богоданными чады здЂ достойно и благородно Царствия вашого и небеснаго царствия от царя Христа бога молю и молити должен єсм величествию ти сподобитися.
Яко же пресвЂтлое богозданное солнечное єстество мир весь просвЂщает, сице восточная церкви святого православия православная имущи царя святого, равноапостолнаго великого Констянтина подражателя богоподобнаго милосердия, лучами свЂтозарне светлЂєтца. Bo вся бо вселенная конца твоих щедрот м(илостив)ая истекает єже. И аз нищиї присный богомолец вашего царскаго величества и монастыри мои не єдиною благодатию сподобихом ся, о них благодарственная от сердца восписуєм и мольбу ко Господу Богу о вашей благочестивой державе в недостойных молениях наших всегда приносим и преносити не перестанеме! Но понеже и днесь понуди нас нужда и многи беды и напасти паки толкати во двери милосердия вашего царского величества воєже ущедрити милостынею нищету нашу, понеже обнищахом даже до зело.
