Імена твої, Україно - Корсак Иван Феодосеевич "Korsak" (читать лучшие читаемые книги TXT) 📗

Лаврентія Богуна. Цей чоловік супроводжував Сміта до Джеймстауна у Вірджинію

1607 року.

Записи часів Американської революційної війни та Громадянської війни подають

перелік українських імен. Також 1809 року Росія створила фортецю та колонію біля

Сан-Франциско в Каліфорнії, яку було названо «Форт Рус» (тепер відома під назвою

«Форт Рос»). Серед ранніх поселенців цієї колонії були українські козаки, яких

російські царі вигнали до Сибіру та Аляски. Однак про цих ранніх емігрантів нам

відомо дуже мало.

Преподобний Агапій Гончареко, американський видавець ХІХ століття,

народився 1832 року біля Києва та закінчив Київську православну богословну

семінарію, школу для православних священиків. Коли Гончаренко став священикомрезидентом

російського посольства в Афінах, він почав виступати проти царя.

Російська таємна поліція арештувала Гончаренка».

290290

ЯПОНСЬКИЙ КЛАСИК ВАСИЛЬ ЄРОШЕНКО

Могутня постать Василя Єрошенка у нас мало вивчена, творчість його недостатньо

популяризована, залишається сподіванка лише на прийдешніх дослідників…

1914 року в Японії члени Мистецької групи «Яра» Вірляна Ткач, Ванда Фіппс

та Ватокук Уенно створили виставу «Сліпий зір». Темою вистави є життя Василя

Єрошенка.

Із відгуків:

«…Як Василь Єрошенко, мистецька група «Яра» шукає світла в житті та

мистецтві для того, щоб перебороти людську «темноту»: расові, культурні та

соціальні упередження» Ірен Міллер, Слов’янська та східно-європейська вистава,

осінь 1993 р.

«Першим українцем, який зробив значний внесок у встановлення

інтеркультурних зв’язків між Україною та Японією, був Василь Єрошенко

(1890–1952) – сліпий письменник та есперантист, який жив у Японії в 1914–

16 та 1919–21 рр., публікував свої роботи в японських наукових та літературних

журналах. Казки та легенди Ярошенко написав японською, яку вивчив, та есперанто,

яку він знав досконало. Ці казки стали добре відомими, а деякі з них були навіть

опубліковані в японських шкільних підручниках». Вієслав Котанські, із виступу на

Міжнародній конференції з вивчення Японії, 19–12 травня 2006 р.

[109] http://miresperanto.narod.ru/pri_esperantistoj/jeroshenko.htm

У передмові до одного з творів Василя Єрошенка Лу-Сінь, китайський класик,

вчений і письменник, написав про українського сліпого літератора таке:

«Наївна краса та реальність його мрії стала для мене зрозумілою. Можливо, ця

мрія була вуаллю, що прикривала трагедію митця? Я також був мрійником, я закликав

автора не розлучатися із його прекрасною дитячою мрією. Я закликав читачів увійти

в цю мрію, побачити справжню веселку та зрозуміти, що ми не лунатики»

1) Лу Сінь писав у передмові до його казок, опублікованими китайською:

«Я зрозумів трагедію людини, котра мріє, щоб люди любили один одного, але не

може здійснити свою мрію. І мені відкрилась його наївна, прекрасна і разом з тим

реальна мрія. Можливо, ця мрія – вуаль, що приховує трагедію художника?» (про

Василя Єрошенка).

[110] http://www.brama.com/yara/blind-review.html

Із відгуків на п’єсу Яра Артс Груп «Сліпий зір» (її створили Вірляна Ткач,

Ванда Фіппс, Ватока Уенно):

«Like Vasyl Eroshenko, the Yara Arts Group is seeking light in life and art with the

aim of overcoming our human «darkness»: racial, cultural and social prejudice». Irene

Miller, Slavic and East European Performance, fall 1993».

[110] «Як і Василь Єрошенко, Яра Артс Груп шукає світло в житті та мистецтві,

аби перебороти людську «темноту»: расові, культурні та соціальні упередження».

291

[111] Ірен Міллер, Слов’янська та Східно-європейська вистава, осінь 1993 р.

«With just such a vision in mind, Tkacz created Blind Sight, based on the true story

of the life of a blind Ukrainian poet named Vasyl Eroshenko, to traveled to Tokyo in 1914

and, writing in Japanese, became a noted author there. «Peter Bejger, American Theatre,

September 1993».

[111] «Маючи таке бачення, Ткач створила «Сліпий зір», який базується на

правдивій історії з життя сліпого українського поета на ім’я Василь Єрошенко, який

1914 року поїхав до Токіо і, пишучи японською, став там відомим автором».

Пітер Бейджер, Американський театр, вересень 1993 року.

[112] http://www.ukrweekly.com/Archive/1999/369915.shtml

In the foreword to one of Vasyl Yaroshenko’s works, Lu Hsun, a Chinese scholar,

wrote about the blind writer from Ukraine:

«His naive beauty and the reality of his dream became clear to me. Perhaps this dreamwas a veil that covered the tragedy of an artist? I also was a dreamer, I called upon the

author not to part with his beautiful childish dream. I called upon the readers to enter thisdream, to see a genuine rainbow and understand that we were not sleep-walkers».

[112] У передмові до однієї з робіт Василя Єрошенка Лу Сінь, китайський

вчений, написав про сліпого письменника з України так: «Його наївна краса

та реальність його мрії стали мені зрозумілими. Можливо, ця мрія була вуаллю,

яка прикривала трагедію митця? Я також був мрійником, я закликав автора не

розлучатися зі своєю прекрасною дитячою мрією. Я закликав читачів увійти в цю

мрію, побачити справжню веселку та зрозуміти, що ми не лунатики».

[113] http://www.suite101.com/article.cfm/esperanto/57396

«The Russian Revolution, which began on October 4th 1917, had serious consequences

for Vasyl Eroshenko, as it did for everyone of Russian nationality. Eroshenko was no longer

able to receive the regular income his parents had provided during his travels. And to add to

his problems, he was expelled from Calcutta by British government officials who regarded

any Russian with great suspicion. It didn’t matter that Eroshenko was as unpolitical an

individual as you could find anywhere: the fact that he was Russian constituted sufficient

grounds for his expulsion and he was obliged to leave India altogether. He made his way

back to Japan and reached Tokyo in July 1919.

Ironically enough, after his return to Japan, Eroshenko did become associated with

the socialist movement. He met and made friends with Takatu Seido (1893-1974) who,

soon after, helped to found the Communist Party of Japan. Takatu introduced Eroshenko

to other young Japanese socialists, one of whom, Kamitika Itiko (1888–1980) helped the

young Russian a great deal. Itiko was a journalist who later became an influential member

of the Japanese Socialist party, and, although neither of them knew it at the time, she laid

the foundation for Eroshenko’s later friendship with the Chinese novelist, Lusin.

Although Eroshenko was able to earn some money by teaching Esperanto and working

as a masseur he needed more. (He does not seem to have been able to derive any income

from his musical talents, which I find rather strange.) And so, helped by Kamitika Itiko,

(and by other Japanese friends too), Eroshenko began to write stories, which he called