Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

і до кінця життя був однією з найпомітніших постатей

530

в українській політичній еміграції. З 1924 року працю-

вав в Парижі і після трагічної смерті С.Петлюри став

головою екзильного уряду УНР (1926-1939).

Прокоф'єв Сергій Сергійович (1891, с. Сонцівка,

тепер с. Красне Донецької області — 1953, Москва) —

композитор, піаніст, диригент. У 1918-1932 роках жив

у США і Франції. Його творчість здобула всесвітнє

визнання.

Пулюй Іван Павлович (1845, с. Гримайлове, тепер

Тернопільської області — 1918, Прага) — видатний

вчений в галузі фізики і електротехніки, громадський

діяч другої половини 19-го — початку 20-го століття.

У 1875-1876 роках вивчав електротехніку в Страс-

бурзькому університеті і здобув наукову ступінь до-

ктора філософії (спеціалізація з фізики).

Пускова Ольга Олександрівна (1857, Київ — 1911,

Одеса) — співачка (контральто). Удосконалювала май-

стерність в Парижі у М.П. Віардо-Ґарсіа.

Пустовойтова Ганна Теофілівна (1843, Верховиш-

ки поблизу Житомира — 1881, Париж) — револю-

ціонерка. Учасниця польського повстання 1863-1864

років. Після поразки повстання жила в еміграції (Ав-

стрія, Швейцарія, Франція). Учасниця Паризької ко-

муни 1871 року, була сестрою милосердя у військово-

му шпиталі. Останні роки життя жила в Парижі.

Пфейффер Георгій Васильович (1872, с. Соки-

ринці, тепер Чернігівської області — 1946, Київ) —

математик, педагог, академік. Під час наукового ві-

дрядження в Ґеттінґен та Париж познайомився зі

станом викладання у кращих університетах Європи,

слухав лекції Д.Гільберта, Ф.Клейна, Е.Пікара. Був

531

членом Фізико-математичного товариства Франції.

Редько Климент Миколайович (1897, Холм, те-

пер Хелм, Польща — 1956, Москва) — живописець. У

1927-1935 роках жив у Парижі, з 1935 року — в Москві.

Рєпін Ілля Юхимович (1844, Чугуїв, тепер Хар-

ківської області — 1930, Куоккала, тепер Рєпіно Ленін-

ґрадської області, Росія) — живописець. У 1873-1876

роках — пенсіонер Петербурзької академії художеств

в Італії і у Франції.

Рибак Натан Самійлович (1912, с. Іванівка Кірово-

градської області — 1978, Київ) — письменник. Дру-

куватися почав у 1930 році. Автор роману «Помилка

Оноре де Бальзака» (1940, екранізований у 1969 році) і

оповідання про французького письменника Стендаля.

Розумовський Кирило Григорович (1728, х. Леме-

ші, Чернігівщина — 1803, Батурин, Чернігівщина) —

останній гетьман Лівобережної України (1750-1764),

Президент Петербурзької академії наук (1746-1765).

У 1843-1845 роках навчався в західноєвропейських

університетах, зокрема в Страсбурзькому (Франція).

Розумовський Олексій Кирилович (1748, Петер-

бурґ — 1822, Почеп, тепер Брянської області, Росія) —

російський державний діяч. Старший син гетьмана

Розумовського. У 1765-1766 роках навчався в Страс-

бурзькому університеті (Франція).

Розумовський Андрій Кирилович (1752, Глухів,

тепер Сумської області — 1836, Відень, Австрія) —

російський дипломат. Закінчив Страсбурзький уні-

верситет (Франція). Підписав Паризький мирний до-

говір 1814 року.

Руцький Ілля Васильович (1744, с. Високе, тепер

532

Чернігівської області — 1789, Москва) — лікар. На-

вчався в Страсбурзькому університеті (1778-1781) і

захистив там дисертацію.

Савич Микола Іванович (1808, Полтавщина —

1892, Одеса) — член Кирило-Мефодіївського това-

риства. У 1831-1834 роках слухав лекції в Колеж де

Франс в Парижі. Вивчав твори французьких просвіти-

телів та соціалістів-утопістів. Був прихильником по-

валення самодержавства, скасування кріпацтва, ство-

рення федерації слов'янських республік.

Савінков Борис Вікторович (1879, Харків — 1925,

Москва) — діяч революційного руху в Росії, один із лі-

дерів партії есерів (її член з 1903), непримиренний во-

рог радянської влади, письменник. Під час Першої сві-

тової війни добровільно вступив до французької армії

і працював військовим кореспондентом. Після Лютне-

вої революції 1917 року повернувся в Росію.

Савченко-Більський Володимир (1868, Чернігів-

щина — 1955, Франція) — військовий діяч, генерал-

хорунжий флоту Української Народної Республіки

(УНР), начальник Головної воєнно-морської упра-

ви Військового міністерства, співробітник військових

журналів. Був на еміграції в Польщі і у Франції.

Савченко-Більський Олександр (1900, Чернігів —

невідомо) — живописець і графік. З 1922 року — в Па-

рижі. Автор іконостасів для українських церков у Пари-

жі, ілюстрацій до французьких та українських видань.

Самойлович Данило Самійлович, справжнє пріз-

вище Сушківський (1742, с. Янівка, тепер с. Іванів-

ка Чернігівської області — 1804, Миколаїв) — лікар,

основоположник вітчизняної епідеміології, педагог

533

і культурний діяч. У 1780 році захистив докторську

дисертацію в Лейденському університеті. Продовжив

навчання на медичному факультеті в Парижі і Страс-

бурзі (1780-1783). У 1783 році видав у Парижі книгу

«Дослідження про чуму. .». Член 12 іноземних акаде-

мій наук і наукових товариств.

Самокиш (Самокиша) Микола Семенович (1860,

Ніжин, тепер Чернігівської області — 1944, Сімферо-

поль, Крим) — живописець і графік. Навчався в Пари-

жі (1886-1889).

Севрюк Олександр (1893 — 1941) — громадський і

політичний діяч, член Центральної Ради, член делега-

ції Української Народної Республіки (УНР) на мирних

переговорах у Бресті-Литовському між УНР і держа-

вами Четверного союзу (лютий 1918 року), посол УНР у

Берліні (лютий-квітень 1918 року), член делегації УНР

на переговорах у Парижі (з квітня 1919 року), згодом

член місії УНР у Римі. У 1920-1931 роках на еміграції у

Франції, пізніше жив у Німеччині. Автор спогадів про

переговори в Бресті-Литовському. Загинув при загад-

кових обставинах.

Сельська Марія Іванівна (1903, Коломия, тепер

Івано-Франківської області — 1980, Львів) — живопи-

сець. Дружина Романа Сельського. У 1929-1930 роках

навчалася в академії «Модерн» у Парижі.

Сельський Роман Юліанович (1903, Сокаль, те-

пер Львівської області — 1990, Львів) — живописець.

У 1927-1929 роках навчався в Парижі.

Семирадський Генріх Іполитович, справжнє ім'я

Хенрик (1843, с. Печеніги, тепер смт Харківської об-

ласті — 1902, Стшалково поблизу м. Ченстохова,

534

Польща) — живописець, професор, академік. У 1878

році на Всесвітній виставці в Парижі відзначений «Ґран

Прі» і нагороджений французьким орденом Почесного

Легіону за картини «Світочі християнства» та «Жінка

або ваза». Член Паризької академії художеств.

Серебрякова Зінаїда Євгенівна (1884, с. Нескучне,

тепер Харківської області — 1967, Париж) — живо-

писець. З 1924 року жила і працювала в Парижі.

Симиренко Левко Платонович (1855, с. Млієв на

Черкащині — 1920, там же) — помолог, педагог. Син

П.Ф. Симиренка. Створив у Млієві маточний колекцій-

ний сад і помологічний розсадник. Клоновим добором

створив широко відомий сорт яблуні «Ренет Сими-