Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

тавської області — невідомо) — мистецтвознавець і

графік. З 1974 року жив і працював у Франції.

539

Удовиченко Олександр (1887 — 1975) — військо-

вий і громадський діяч, генерал армії Української

Народної Республіки (УНР). З 1918 року команду-

вач дивізією, з якою в листопаді 1920 року перейшов

річку Збруч на територію зайняту поляками. Дивізія

була роззброєна й інтернована в польських таборах.

Потім на еміграції у Франції. У 1927-1975 роках Го-

лова Товариства вояків УНР, віце-президент УНР в

екзилі, автор книг про Визвольні змагання. Помер у

Франції.

Ужевич Іван (р.н. і р.с. невідомі) — мовознавець

17-го століття. Навчався в Краківському і Паризькому

(1643-1645) університетах. В Парижі уклав рукописну

«Граматику словенську» латинською мовою — першу

відому граматику староукраїнської літературної мови.

Вона дійшла до нас у двох автографах 1643 і 1645 ро-

ків. Ці автографи зберігаються у Франції (перший — у

Національній бібліотеці в Парижі, другий — у бібліо-

теці міста Арраса).

Хмелюк Василь (1903, Березівка, тепер Вінниць-

кої області — 1986, Париж) — живописець і поет.

З 1928 року жив і працював у Парижі.

Хмельницький Богдан (близько 1595, ймовірно Су-

ботів, тепер Черкаської області — 1657, там же) —

гетьман України, творець Української держави. У бе-

резні 1645 року на чолі загону українських козаків

прибув до Франції і відзначився при облозі іспансь-

кої фортеці Дюнкерк, яка у жовтні 1646 року штурмом

була здобута козаками під керівництвом Івана Сірка.

Цибуленко Марія Михайлівна (р.н. 1954, смт Буш-

тино Закарпатської області) — педагог, громадська

540

діячка, гуманістка. З 1992 року співпрацює з Комітетом

«Арденни — СНД» (Франція), який надає гуманітарну

допомогу дітям, постраждалим від Чорнобильської ка-

тастрофи.

Чайковський Петро Ілліч (1840, селище при Камсь-

ко-Воткінському заводі, тепер м. Воткінськ, Росія —

1893, Петербурґ) — композитор, диригент, музичний

діяч, педагог, член-кореспондент Академії мистецтв

Франції (1892). У 1882-1883 роках жив у Парижі. Се-

ред творів — опера «Орлеанська діва» (1879) із історії

Франції.

Чичибабин Олексій Євгенович (1871, Сумщина —

1945, Париж) — хімік-органік, педагог. З 1930 року

жив і працював у Франції.

Шаповал Микола (1888 — 1948) — військовий і по-

літичний діяч, генерал-хорунжий армії Української

Народної Республіки (УНР). З 1924 року на еміграції

у Франції. Голова «Української Громади» (1929-1948).

Шарпак Жорж, Харпак Георгій (р.н. 1924, м. Ду-

бровиця, тепер Рівненської області) — французький

фізик українського походження. У 1932 році родина

емігрувала до Франції. У 1938 році Шарпак вступив

до ліцею Святої Луїзи в Парижі. Друга світова вій-

на перервала навчання. У 1943 році вступив до Руху

Опору, у 1944 році був заарештований і ув'язнений

до концтабору Дахау. Після війни закінчив Вищу гір-

ничу школу і Колеж де Франс. Працював у лабора-

торії всесвітньо відомого французького фізика Фре-

деріка Жоліо-Кюрі (1900-1958). З 1955 року доктор

філософії з фізики. З 1959 року працює в Європейсь-

кому центрі ядерних досліджень (Женева, Швейца-

541

рія). У 1992 році відзначений Нобелівською премією в

галузі фізики. Член Французької академії наук.

Шафонський Опанас Филимонович (1740, м. Со-

сниця, тепер смт Чернігівської області — 1811,

с. Якличі, тепер Чернігівської області) — історик,

економіст, етнограф, лікар. У 1756-1763 роках навчав-

ся за кордоном. Закінчив університети в Галле, Лейде-

ні і Страсбурзі.

Шварц Павло Фрідріхович (1879, Одеса — 1934,

там же) — графік і художник театру. У 1902 році від-

відував академію Р.Жульєна в Парижі.

Шевченко Олександр Васильович (1883, Харків —

1948, Москва) — художник, педагог. У 1905-1906 роках

навчався в приватних академіях Парижа.

Шестов Лев Ісакович (1866, Київ — 1938, Па-

риж) — філософ, літератор, педагог. Один із найви-

датніших мислителів 20-го століття. З 1920 року жив

у Франції. Читав лекції в Інституті слов'янознавства

при Паризькому університеті, виступав із доповідя-

ми на засіданнях Релігійно-філософського товари-

ства. Дружня співпраця зв'язувала його з багатьма

відомими інтелектуалами тодішньої Франції, зокре-

ма з Л.Леві-Брюйлем та А.Мальро. Його головний твір

«Афіни і Єрусалим» було опубліковано 1938 року.

Шульгин Олександр Якович (1889, Полтавщи-

на — 1960, Париж, похований у Сарселі) — політич-

ний і громадський діяч, дипломат. Член Центральної

Ради, з липня 1917 року до лютого 1918 року — ге-

неральний секретар міжнаціональних (пізніше між-

народних) відносин. За його керівництва відомством

міжнародних відносин Українська Народна Респу-

542

бліка (УНР) була визнана Францією та Англією. За

Гетьманату — співробітник міністерства закордон-

них справ, посол у Болгарії, за Директорії — член

української делегації на мирних переговорах у Па-

рижі (1919), голова делегації на асамблею Ліги націй

в Женеві. На еміграції (Франція) провадив активну

політичну роботу: був міністром закордонних справ

(1926-1946) і очолював уряд УНР в екзилі (1939-

1940), займався науковою роботою, був віце-прези-

дентом Міжнаціональної Вільної академії в Парижі

(1952-1960).

Шумицький Микола (1889, Глухів, тепер Сумсь-

кої області — 1982, Франція) — громадсько-політич-

ний діяч, архітектор. Голова військового інженерного

відділу Українського Генерального військового комі-

тету (1917), голова Ради залізниць України (1917), го-

лова Союзу українських еміграційних організацій у

Франції (1925-1940). Автор споминів про Визвольні

змагання, статей про архітектуру.

Шумлянський Олександр Михайлович

(1748,

с. Яківці, тепер у складі Полтави — 1795, Москва) —

лікар. У 1778-1782 роках навчався у Страсбурзькому

університеті, де захистив дисертацію.

Шумлянський Павло Михайлович (1752, с. Малі

Будищі, тепер у складі Полтави — 1821, Харків) —

лікар. У 1784-1789 роках навчався у Страсбурзькому

університеті, де захистив дисертацію.

Юськів Теодор, псевдонім Терен (1911, с. Поточи-

ще, тепер Івано-Франківської області — невідомо) —

співак (баритон). Співав у театрах Польщі, Німеччини,

Норвегії, Франції.

543

Яблонський Анатоль (1912, Київ — 1954, Париж) —

живописець. Починаючи з 50-х років жив в Парижі.

Ясинський Марцелій Антонович, псевдонім Ио-

сиф Дорошенко (1837 — 1867, Київ) — композитор,

диригент, музичний критик. У 1857-1859 роках на-

вчався в Паризькій консерваторії.

544

Французи та їхні нащадки, які жили і

працювали в Україні, а також французи,

в діяльності яких Україна займала і займає

особливе місце

Антуан Андре (1858, Лімож — 1943, Пуліген) — ре-

жисер, актор, теоретик театру. Створив і очолив Віль-

ний театр (1887-1894) і Театр Антуана (1897-1906).

У 1906-1914 роках — директор театру «Одеон». У 1897