Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав (хорошие книги бесплатные полностью .txt) 📗
В усіх частинах рослини міститься отруйна речовина — вербеналін. Крім того, в траві виявлено вітамін С, кумарин, дубильні речовини, органічні та інші сполуки.
Вербену використовують при шкірних захворюваннях, у тому числі від золотухи. Застосовують також при артеріосклерозі і тромбозах, в гомеопатії її використовують при нирковокам'яній хворобі. В індійській медицині свіжі листки призначають при лихоманці та як відволікаючий засіб.
Розмножується насінням і вегетативно. У 'підготовлений грунт (переораний чи скопаний на глибину 22–25 см, в який внесено 0,3 т/100 м2 органічних добрив) насіння висівають на глибину 1–1,5 см, ширина міжрядь -50-55 см. Сходи з'являються на 9-10-й день, масово — на початку третьої декади. В перший рік життя рослина утворює генеративні пагони заввишки 55 см. Вони цвітуть у кінці липня, достигають — у кінці вересня. Плодоносить регулярно.
Вегетативно розмножують живцями, які нарізають у липні і укорінюють під склом. Так вони перезимовують. Навесні їх можна використовувати як маточні екземпляри для живцювання
Верес звичайний (Culluna vulgaris (L.) Hill.) Родина вересові (Erscaceae)
Невеличкий вічнозелений гіллястий кущик 15–70 см заввишки. Стебло тонке з піднятими гілками, кора сіро-бура. Листочки дрібні, розміщені супротивно, тісно-черепитчасто, в чотири ряди. Квітки лілові або лілово-рожеві, іноді білі або кремові, на коротких квітконіжках, розміщені в однобокі грона” Смак рослини гіркий, терпкий. Запах сильний (пахне медом). Цвіте з липня по вересень.
Росте у лісових і лісостепових районах — на сухих і вогкуватих, бідних на вапно, піщаних грунтах, частіше в соснових і мішаних лісах, на галявинах, сухих горбах, на лісових луках, при дорогах.
Збирають вкриті листочками гілки з квітками, влітку.
Застосовують як засіб потогінний і сечогінний, протизапальний — при запаленнях сечових шляхів. Рекомендують при подагрі, ревматизмі, захворюваннях сечового міхура, які супроводять запалення передміхурової залози, сечокам'яній хворобі, проносах. Вживають при розладі нервової системи, безсонні, лякливості, задумливості (діють глікозиди арбутин і ериколін, алкалоїд ерикодинін, фумарова й цитринова кислоти, дубильні речовини).
Застосовують як чай. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку вересу і настоюють 10 хвилин. П'ють 2 склянки на день ковтками, корисний при катарі шлунка з підвищеною кислотністю. Як засіб, що заспокоює нерви і лікує безсоння, використовують суміш вересу, трави собачої кропиви, сухоцвіту болотяного і валеріанового кореня у співвідношенні 4:3:3:1 — беруть 1 столову ложку суміші на 2 склянки окропу й напарюють цілу ніч. П'ють щогодини по 4–5 ковтків, 4 склянки на день (при неврастенії), безсонні. 2 повні столові ложки суміші трави вересу, листків меліси і кореня валеріани у співвідношенні 2:2:6 на 1 склянку окропу, настоюють 15 хвилин. Випивають ковтками протягом дня.
При хронічних запальних змінах у серцевому м'язі, перикарді, серцевих клапанах і стані після їх перенесення (компенсовані і декомпенсовані вади клапанів серця, ендокардит, міокардит, перикардит, недостатність мітрального клапана, мітральний стеноз, недостатність аортального клапана, стеноз аорти) 2 чайні ложки суміші квіток вересу, квіток терну, квіток глоду колючого, трави собачої І кропиви серцевої, трави деревію, кореня любистку (порівну) варять протягом 20 хвилин в 1 склянці води і випивають ковтками протягом дня. Сечогінно діє суміш трави вересу, трави остудника голого, листків мучниці, трави дроку, трави звіробою звичайного, квіток лаванди, кореневищ аїру тростинного і листків шавлії (порівну) — беруть і столову ложку на 1 склянку окропу, напарюють 10 хвилин, п'ють 2 склянки на день.
Для компресів на рани, що трудно гояться, абсцеси вживають відвар з суміші трави вересу, трави хвоща польового і трави золотушника звичайного в співвідношенні 3:3:4–2 повні столові ложки заливають 0,5 л окропу і варять 15 хвилин.
Для ванн при висипах і ранах на тілі варять віл води 4 столові ложки трави вересу, відвар додають до повної ванни; приймають їх двічі на тиждень.
Верес звичайний
(Calluna vulgaris (L.) Hull.)
Вербозілля звичайне
(Lysimachia vulgaris L.)
— багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітних. Кореневище повзуче, з довгими підземними пагонами. Стебло просте або розгалужене, 150–200 см заввишки, прямостояче, тупочотиригранне, залозисто-волосисте. Листки супротивні, короткочерешкові, ви-довженоланцетні або яйцевидно-ланцетні, цілокраї, по 3–4 у кільцях. Квітки двостатеві, правильні, в густих пірамідально-волотистих суцвіттях. Віночок п'ятироздільний, 20–23 мм у діаметрі, яскраво-жовтий. Плід — коробочка. Цвіте у червні — липні.
Поширення. Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер по всій території України. Заготівля і зберігання. Використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать, розстеливши тонким шаром на відкритому повітрі у затінку або на горищі. Зберігають у паперових мішках. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. В. з. містить дубильні речовини, сапоніни, аскорбінову кислоту (в листках — до 1150 мг%; у квітках — до 880 мг%).
Фармакологічні властивості І використання. Настій трави В. з. має бактерицидні, протистоцидні, в'яжучі й протизапальні властивості. Галенові препарати В. з. застосовують як в'яжучий засіб при проносах, гастриті, різних кровотечах, жовтяниці, судомі, загальній слабості та цинзі і як засіб, що прискорює загоювання ран.
Лікарські формі і застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави В. з. (1 столова ложка на 1 склянку окропу, настоюють 2–3 години) по 2 столові І ложки 3–4 рази на день. І ЗОВНІШНЬО — настій трави для полоскань при молочниці і стоматиті; припарки до забитих місць і пухлин, при артритах і венеричних захворюваннях.
Вербозілля лучне
(Lysimachia nummularia L.)
Вероніка лікарська
(Veronica officinalis L.)
Родина ранникові (Scrophulariaceae)
Багаторічна трав'яниста опушена рослина, 15–30 см заввишки, з повзучим кореневищем та лежачим, розгалуженим стеблом. Листки цілісні, супротивні, шорсткі, еліптичні, зубчасто-пилчасті, короткочерешкові. Квітки маленькі, зібрані у пазушні китиці. Оцвітина подвійна, зрослопелюсткова. Чашечка 5-роздільна, пелюстки блідо-блакитні або блідо-лілові з темними жилками, трохи більші за чашечку.
Плід — стиснута, туповиїмчаста, залозистоопушена коробочка. Росте в соснових і мішаних лісах, на галявинах, узліссях, зрубах. Поширена на Поліссі, в лісостеповій зоні, у Карпатах.
Лікарська рослина. На ліки збирають траву. Препарати з трави вероніки лікарської використовують у медицині як відхаркувальний і протизапальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Квітучі пагони зрізають ножем або серпом і швидко та обережно сушать на горищі або під наметом. Добра декоративна рослина й весняно-літній медонос. Інші види цього роду вероніка дібровна (V. chamaedrys L.), вероніка колосиста (V. spicata Ь.), вероніка довголиста (V. longifolia L.) та ін. на ліки не збирають.
