Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна (бесплатные онлайн книги читаем полные .TXT) 📗
– Гаразд мам я вже іду, – після цих слів я поклала трубку і повернулася до компанії щоб попрощатися.
– Ти вже йдеш?? – промовив Адам.
– Так, на жаль. Бувайте.
– Ти що вже покидаєш нас, – промовив Ерік, – ні не йди нам так весело, залишайся з нами.
– Я б з радістю залишилася але мушу йти, бо мама ще один скандал влаштує.
– Ну гаразд, бувай Мері нам було приємно познайомитися з тобою.
– Мені теж, бувайте.
– Я тебе проведу додому, – промовляє Адам.
– Гаразд.
От ми вже на дорозі і повільним кроком йдем дорогою до мого дому. Вечір був прохолодним роса вже повільно спадала на траву подекуди ще співали птахи і нічні цвіркуни.
– Ми розмовляли про все, а я досі не знаю назву вашої групи.
– Солодка отрута (sweet poison).
– Солодка отрута?
– Так.
– Гарна назва.
– Я радий що тобі подобається. Ти так і не розповіла за що ти покарана, ось ми йдемо і щоб не було нудно давай розповідай, мені цікаво.
– За те що пропустила екзамен а натомість пішла на концерт.
– І це твоя довга історія?
– Так, –хихикнула я.
– Ха-ха, а на який концерт?
– Green Day.
– Що справді?! Я теж там був.
–Та невже.
–Так, а я то думаю чому мені твоє обличчя здається знайомим. Це ж тебе і ще двох людей викликали на сцену так, я не помиляюся.
– Саме так, а ті двоє що були зі мною то мої друзі.
– Круто, Біллі ще так сподобався ваш плакат що він забрав його собі, вам дуже пощастило.
–Так! Це було незабутньо. Так, саме пощастило з місцями, бо якби ми не були так близько до сцени він би нас точно не помітив і ми б так і стояли у натовпі.
–Ага, може.
І тут я знову чую що мій телефон дзвонить, і знову мама…
– Алло мам.
–Ти йдеш додому чи як, що ти собі дозволяєш! Ти ж покарана.
– Я вже близько біля дому зараз буду.
– Все! Мені це набридло завтра я відвезу тебе до школи і привезу назад, нікуди ти мені ходити не будеш.
– Ну мам.
– Щоб через п`ять хвилин була вдома! – після цих слів мама поклала трубку.
– Чорт! Гррр…чому моє життя повний відстій
– Ей! Не кажи так в тебе ще пів життя попереду, може воно не виявиться такими відстійним.
– Спасибі втішив. От ми і прийшли це мій будинок.
– Гарний і справді недалеко від лісу.
– Ага, ну що будемо прощатися. Може ще десь зустрінемося.
– Обов`язково зустрінемося я вцьому упевнений, ну бувай.
–Бувай.
На цій ноті ми обійняли один одного і попрощалися. І от я знову вдома, мама у вітальні з Нілом дивилися якусь передачу по телевізору і щойно двері відчинилися і я увійшла почався ще один скандал, я була втомлена майже не чула що говорить мені мама лишень чула обривками слова які доходили до мого втомленого мозку і тіла.
– Ти бачила яка година де ти була весь цей час, знову десь вешталася з тим Джеком?! – мені ще вистачило сил відповісти мамі, я була просто розлючена але стримувала гнів.
– При чому тут Джек, я вирішила прогулятися лісом.
– Хто тобі дозволяв, я ж казала забереш записи і додому.
– Можна я вже піду у свою кімнату?
– Ні я ще не закінчила!
І знову довелося ще декілька хвилин вислуховувати маму. І ось в розмову втручається Ніл, і мама поволі заспокоюється і я нарешті іду до своєї кімнати геть від цього кошмару. Переодягаюся і моментально засинаю.
Розділ 9
Цього ранку я на диво рано прокинулася, була шоста година а спати вже не хотілося. Погода була похмура як і мій настрій. Незнаючи що робити я пішла на кухню, заварила собі чай і пішла в кімнату ввімкнула ноутбук і зайшла на свою сторінку.
Перевірила повідомлення, ніхто крім Джека мені не написав він кинув посилання на сайт де був звіт про концерт різні фото і відео. Гортавши їх я нарешті натрапила на фото, там де ми красувалися на сцені разом з вокалістом і їх групою, а прогортавши ще я знайшла дивовижну фотографію, там де ми вкінці всі обійняли Біллі, це було прекрасно я знову захотіла повернутися туди в той день. І я знову почала сумувати. Всі фото там де були ми я зберегла на ноутбук, потім лягла на ліжко і просто сиділа дивлячись на стелю. Почувши що мама вже прокинулася я попрямувала на кухню за нею.
– Доброго ранку мам, – від несподіванки мама здригнулася.
– Мері, ти чого так рано прокинулася.
– Не могла спати, я хотіла вибачитися за вчерашнє.
– Гаразд, вибачення приймаються, але більше так не роби. От мені цікаво що ти робила в лісі аж дві години.
– Мам ти знову починаєш.
– Ні просто цікаво.
– Я просто сиділа і слухала музику.
– Весь час?
–Так.
–Ну гаразд, що хочеш на сніданок?
– Можна млинців?
– Так, звісно.
– Може допомогти тобі.
– Як хочеш, але це не пом`якшить твоє покарання. Наступні пів години ми з мамою готували сніданок, як же я скучила за цим, ми разом все гаразд ніхто ні на кого не злиться ми просто гутуємо їсти і все.
– Ммм… що це так гарно пахне.
– Ніл ти вже прокинувся.
– Доброго ранку Ніл.
– І тобі Мері. Що це ви готуєте.
– Млинці, ми з мамаю самі готувала.
– А я не отруюся.
– Ніл! Ти мені не довіряєш і так недооцінюєш, все я образилася.
–Мері та годі він же жартує.
– Так, не ображайся це ж був жарт, впевнений вони дуже смачні.
Поснідавши мама відвезла мене до школи, ще два чортових тижні і я буду вільна.
Під’їхавши до школи я побачила як Джек з Євою стояли на дворі і щось обговорюють.
– Ну все мам бувай.
– Бувай я за тобою приїду.
– Гаразд. Я піднялася з місця і швидким кроком попрямувала до них, але зупинилася згадавши слова Євиної мами. І що мені тепер робити іти чи ні, не встигла я все роздумати як я помітила що Єва з Джеком самі до мене наближаються.
– Привіт. – привітався Джек.
– Привіт Мері, – Єва підійшла до мене і обійняла.
– І вам привіт.
– Ти чому до мене вчора не прийшла мама не відпустила.
– Емм… ну…так.
– Ну нічого іншим разом прийдеш.
– Так…звісно.
– Що з тобою ти якась дивна сьогодні.
– Та я просто не виспалася от і все.
– А-а-а… ну тоді зрозуміло ну все зустрінемося на перерві я побігла на математику.
– Гаразд.
– Ходімо в нас література разом.
– А що розклад поміняли?
– Так трішки, учителька англійського захворіла, тому і переміняли. А ти сьогодні дійсно дивна. Спочатку прямувала до нас а потім різько зупинилася наче привида побачила, при Єві поводилася якось напружено, а коли вона пішла тобі якось легше стало.
– Я просто не виспалася. От і все.
– Ні не все, я ж бачу що щось не те з тобою, що сталося.
– От все ти помічаєш.
– Я ж тебе знаю набагато краще.
– Я вчора ходила до Єви а її мама вигнала мене.
– Ого, чому ви ж завжди так добре ладнали.
– Через концерт, вона стверджує що я зіпсувала її слухняну доню, і що тепер через це вона не отримає червоного диплома.
– Да-а весело у вас там.
– І не кажи, а ще вона сказала щоб я не наближалася до неї і не спілкувалася, щоб я забула про нашу дружбу.
– Не переживай все буде добре, я впевнений що все налагодиться.
– Дякую за підтримку.
– Не варто я ж твій друг, а тепер ходімо на урок, дзвінок вже давно пролунав.
–Ходімо.
Ми запізнилися на урок учитель трішки був розлючений на нас ми вибачилися, швидко сіли на місця витягнули підручники і далі слухали промову учителя. «Як же я хотіла знову зустріти їх вони надзвичайно класні, а може і справді якось непомітно піти на їх концерт» подумки я згадувала вчорашній день.
– Мері, ти мене слухаєш?
– Так звісно,я слухаю вас містере Конрат.
– То про що я тільки но розповідав?
– Ну ви розповідали про життя і творчість Стівена Кінга.
– Ні, я про це розповідав на початку уроку а тепер я розповідаю про його роман «Сяйво» слухайте а не блукайте в своїх думках. Я знаю що це кінець навчання і вам вже байдуже на уроки і через два тижні ви закінчити її але я прошу, зосередитися на уроках.
