Важко бути іншим або історія мого життя (СИ) - Гаврилюк Мар'яна (бесплатные онлайн книги читаем полные .TXT) 📗
– Я теж радий, а чому так грубо.
– Вона покарана.
– За що? Що вона такого накоїла, вона ж просто ангел.
– Хи, ну дякую Ніл.
– Зараз Ніле я все тобі розповім, а ти іди і готуйся.
Я знову пішла в свою кімнату готуваться, але натомість я ввімкнула ноутбук, прийшов Ніл мама буде зайнята тому можна трішки посидіти в інтернеті.
–Так-так поглянемо о Єва і Джек теж онлайн, – я вирішила написати їм.
Мері Кольт:
Привіт народ, ну як справи у вас?
Джек Rock Forever:
Нормально, мої батьки навіть мені нічого не сказали, лишень чому я не взяв їх з собою.
Мері Кольт:
В тебе круті батьки.
Джек Rock Forever:
Так я знаю.
Єва Річерсон:
Привіт народ. Так у Джека і справді круті батьки хотіла б і я собі таких.
Мері Кольт:
А що сталося??
Єва Річерсон:
Мої як дізналися, такий скандал влаштували тепер мене нікуди не відпускають я сиджу в кімнаті і вчуся.
Мері Кольт:
Аналогічно, моя мама теж скандал влаштувала, мене покарано на місяць.
Джек Rock Forever:
Ого, нічого собі… то ми можемо забути про прогулянки і розваги разом.
Єва Річерсон:
Ага, мабуть так.
Мері Кольт:
Єво, я може сьогодні до тебе завітаю, як випаде така можливість.
Єва Річерсон:
Гаразд буду чекати.
Джек Rock Forever:
Мері якщо хочеш я до тебе зайду а потім разом підемо до Єви.
Мері Кольт:
Вибач Джек але ти знаєш що моя мама не долюблює тебе, не хочу її ще більше злити.
Джек Rock Forever:
Ага, ну тоді гаразд, ще зустрінемося.
Мері Кольт:
Так звісно.
Єва Річерсон:
О до речі Джек, ти ж говорив що вже сьогодні будуть фото і відео з концерту
Джек Rock Forever:
О, точно я й забув, зараз зачекайте я кину вам посилання.
Мері Кольт:
Ну гаразд народ, я вже пішла мама як побачить що я в інтернеті сиджу і не вчу ще один скандал влаштує.
Єва Річерсон:
Гаразд.
Джек Rock Forever:
Удачі тобі.
Мері Кольт:
Спасибі, і вам удачі.
Вимкнувши ноутбук я плюхнулася на ліжко, через стіну я слухала емоційну розмову мами і Ніла. Тепер потрібно щось вигадати щоб мене відпустили до Єви, так мозок думай-думай… О придумала.
– Мам, я піду сьогодні до Єви.
– Я ж казала що ти покарана, ніяких друзів!
– Так знаю, але це на рахунок екзамену мені потрібно взяти в неї деякі записи до підготовки.
– Ну якщо так, то можеш іти але не довго.
– Добре, люблю тебе мам, – Ура, та я геній…
Розділ 8
На дворі стояла гарна погодка тому погулюватися по вулицях міста було одне задоволення. Ось уже видніється дім Єви я підходжу і дзвоню у двірний дзвінок. Двері відчиняє місіс Річерсон.
– Доброго дня місіс Річерсон, а Єва вдома.
– Ні!
–Але ж я з нею розмовляла вона сказала що дома.
–Для тебе ні! Щоб я більше не бачила тебе тут і близько не підходь до моєї дочки.
– Але…чому?
– Чому! Ти маленька погань Єва вчилася на відмінно а через тебе і цього Джека її мало не вигнали зі школи, тому облиш її, забуть про неї, вона для тебе померла як і ваша дружба, все -це кінець.
– Але..ж .
– Ніяких але ж, все я сказала облиш її дай нормально закінчити школу. Більше не приходь сюди.
– Мам хто там прийшов?
– Ніхто помилилися будинком.
– Єв…
– Мовчи! Мері все, тобі зрозуміло іди геть звідси.
– Виба…– і тут переді мною двері зачинилися, я навіть не встигла вибачитися.
В мене на очах з'явилися сльози я не могла збагнути як це можливо, адже ми дружили з самого дитинства і наші сім'ї також. Місіс Річерсон завжди ставилася до мене добре. А сьогодні наче її замінили. Невже один концерт, одна пригода так могла вплинути на неї.
Я була засмучена не знала що робити, куди тепер мені іти додому, але я не хочу щоб мама побачила що я плакала. Піду прогуляюся в місце де мені завжди раді і точно не вижинуть.
Я зірвалася з місця і рванула в ліс, прохожі на вулиці дивно дивилися на мене ніби ще не бачили ніколи людину яка біжить а в мене в голові пропливали думки «Ви блін жартуєте, ви що ніколи не бачили людей які біжать, досить дивитися на мене, може на мені щось написано га! Ненавиджу людей».
***
Ось нарешті я добралася до лісу, як же прекрасно тут, так спокійно ніхто на тебе не кричить тут можна заспокоїтися і зібратися з думками. Походивши по лісу десь хвилин десять я втомилася і вирішила присісти. Знайшовши ідеальне місце для відпочинку я ввімкнула пісню «Red. Not Alone» і прилягла на свіжу зелену траву і почала розслаблятися забуваючи про всі проблеми які оточували мене.
– Red?
Від несподіванки я підскочила з місця і скрикнула, але скоро заспокоїлася. Переді мною з’явився високий гарний хлопець на вигляд йому було років двадцять, в нього було чорне густе волосся, сині гарні очі, одягнений в чорну футболку і джинси, на руці було невеличке татуювання. Він дуже був схожий на Алекса Гаскарта з елементами Адама Гонтьє. І я здивувалася дізнавшись що його теж звуть Адам.
– Воу спокійно, я не хотів тебе налякати.
– Хто ти в біса такий?! Що ти тут робиш?
– Те саме я хотів запитати і тебе.
– Що?! Як ти тут опинився ти що слідкував за мною?
– Та ні… Спокійно, я нічого тобі не зроблю. Мене звуть Адам, а тебе як?
– Мері…Мері Кольт.
– Прекрасне ім’я. А що ти тут робиш, сама в лісі де повно диких небезпечних тварин.
– Неважливо…і взагалі із тваринного світу тут лишень водяться небезпечні змії і вовки.
– Бачу ти знаєшся на тваринному світі, захоплюєшся цим?
– Ні, я просто живу неподалік звідси.
– А-а-а зрозуміло. Ти так і не відповіла на моє запитання.
– Я просто гуляю, а ти що тут робиш?
– А я тут з групою, вирішили відпочити тут в лісі перед концертом, взагалі ми часто подорожуємо і ночуємо на природі в нашому фургончику, краще так ніж в брудних готелях, тут і природа і чисте свіже повітря, а нічне небо просто зачаровує погляд.
