Фарс-мажор - Стельмах Дмитро (читать полностью книгу без регистрации TXT) 📗
Наше видавництво, знаючи Ваш, Дмитре Івановичу, вагомий внесок до української поезії кохання, просить Вашої згоди включити до названої антології такі Ваші твори, як «Люблю тебе», «Про ягідні місця», «Про Олю», «Про мою натурницю», «Про мою подругу», «Жорстокий романс», «Про мої сни» та «Про мої малярські студії», що вже встигли здобути неабияку популярність серед наших читачів завдяки публікаціям у «Ірпінському віснику» цього року. Нам особливо приємно, що поруч із Вашим іменем на сторінках нашої збірки буде представлена Ваша донька, Мотря Порядна, з її високохудожніми творами «Перлина», «Навігатор» та «Швеція». Я особисто не сумніваюсь, що у Вашої доньки велике літературне майбутнє.
З нетерпінням чекаємо на Вашу відповідь до кінця поточного місяця. Щиро сподіваємося, що вона буде позитивною.
З найщирішими вітаннями і побажаннями нових творчих злетів.
Директор видавництва «Фактор» Ізабелла Фактор».
Яка приємна несподіванка! Я в солідній антології! І Мотря зі мною поруч! Оце і є справжня батьківська втіха, коли ти бачиш і себе, і доньку під однією палітуркою. Значить, недаремне я стільки зусиль доклав у духовне й естетичне виховання Мотрі. Значить, недарма спрямовував Мотрю на літературну творчість, вчасно підмітивши нахил до поезії юного обдаровання, давав змістовні відповіді на доньчині запитання. Правду кажуть: що посієш, те й пожнеш.
А я і не відав, що Мотря і її подруги пишуть еротичну лірику. Так ось чому «Острозькі черниці» такі популярні на Рівненщині. Знають дівчата, на яких струнах слід грати.
Відразу ж подзвонив Ізабеллі, дав свою згоду. Ізабелла несказанно зраділа, обіцяла видати книжку найближчим часом, ще цього року. У твердій палітурці, пристойним накладом, бо попит на таку літературу великий.
Треба і Ізабеллу принагідно віддячити. Принесу їй під Новий рік туш для вій «Макс Фактор-2000». Інга мені якось сказала торік, що вона про таку все життя мріяла. Я прийняв до уваги.
8 серпня, неділя
Хочу жити повноцінним життям, не хворіти. Поїхав на Петрівку, спитав, що є найкращого для здоров'я. Порадили книжку «Біоритмологія. Уринотерапія». Бестселер лікаря Малахова. Тридцять мільйонів читачів за 10 років.
Це серйозно. Треба оздоровлюватись. Придбав, не думаючи.
9 серпня, понеділок
О дванадцятій розбудила Інга. Ну що ще? Виявляється, Кучмі 66 стукнуло, мабуть, Спілка письменників хоче і твого підписа під колективним привітанням, ти ж у нас один такий в усьому Приірпінні.
Та хай йому вдесятеро по стільки стукне, мені мати казали нічого ніколи не підписувати, буркнув я. Я ж ніколи можновладцям п'яти не лизав і не лизатиму. Справжній поет має стояти осторонь від політики.
Довго вагався. Трекляті сумніви терзали душу. О першій все-таки в приймальню Спілки подзвонив, узнати, що там і до чого. Я ж, самі знаєте, тонка натура, ніжна. Роса на соняшнику.
Телефон голови НСПУ мовчав, відповідального секретаря теж, чергової у вестибюлі теж. Мабуть, усі в «Енеї» обідають.
Головна новина дня!
Луганський патронний завод викарбував ексклюзивні подарункові монети із зображенням Леоніда Кучми, які вручили йому на його день народження. Одна монета була з діамантом. Монети випущені на прохання жителів села Чайкіно Новгород-Сіверського району Чернігівської області, де народився наш президент.
Оце і є справжній приклад скорочення Збройних сил та конверсії військового виробництва України! Навіщо нам стільки зброї? Нам більше гроші потрібні.
Перекуємо мечі на орала!
Подумки побажав усього найкращого дорогому Леоніду Даниловичу. З днем народження, пане Президент! Многая літа!
Думав про Мерилін Монро і її привітання Джону Кеннеді на день народження. Жаль, що у мене так гарно ніколи не вийде.
Наступного дня вирішив не голитися на знак протесту проти підвищення цін на бензин. Своєї машини в мене нема, але треба ж з водіями якось солідаризуватися. До речі, треба подумати про отримання прав водія. Хоч чимось треба за життя покерувати.
10 серпня, вівторок
Несподівано на червоному мотоциклі з коляскою нагрянули Мотря з двома вульгарно розмальованими дівулями! Всі в чорній шкірі – шкірянках на голе тіло, чорних міні-спідницях, чорних хустках з білими черепами, чорних чоботях, шкіряних браслетах із шпичаками, з великими хрестами на ланцюжках. Яскрава червона помада, чорний лак на нігтях, з десяток сережок у вухах, хоч макарони ними відкидай. Ну панки панками. Аби тільки вночі не наснилися.
– Бон джорно, дедді! – загукала моя білінгвістична Мотря. – Познайомся: мої найкращі подруги – Мар'яна Натяжна і Маріанна Покровська! Приїхали на літературний перформенс Олеся Донія «Остання барикада». Читатимемо сьогодні ввечері свої вірші біля пам'ятника княгині Ользі. Там буде так кайфово! І Подя буде, і Артем Полежака! Такий стьоб кльовий буде! Відірвемось на славу! І до того ж, завтра треба віддати видавничий договір у видавництво. Нас трьох буде надруковано в класній антології. А заночуємо у нас на другому поверсі, гаразд? Тільки ми пізно повернемося, нічого?
– Все гаразд, дівчата. У нас другий поверх вільний. А те, що вас надрукують у Києві, для мене велика радість, вітаю. А чого це ви всі в чорному? Зараз так носять?
– Так ми ж «Острозькі черниці», – пояснила Маріанна, – нам так належить. Ми найвідоміший жіночий літературний гурт Рівненщини. А ви не чули про нас? Нас у Рівному й Острозі всі знають. А ваші вірші нам дуже подобаються, особливо про кохання, особливо «Про ягідні місця», «Про мою натурницю», «Про мою подругу». У нас в академії і гуртожитку ними всі зачитуються і чекають, коли вони вийдуть в окремій книжці. Ви добре відчуваєте жіночу душу і розумієте наші потаємні мрії. Мало хто зараз може так проникливо написати про жінку, пане Дмитре. Дякуємо вам.
Весь потаємний смисл слова «черниці» став поволі доходити до моєї спантеличеної свідомості. Нове покоління, нове трактування.
– Спасибі на доброму слові, дівчата, – дещо знітившись, відказав я. – Мені особливо приємно почути це із вуст нашої обдарованої творчої молоді. Я завжди підтримував і підтримуватиму молоді паростки таланту. Проходьте, почувайтесь як вдома, Мотря вам усе покаже. А звідки у вас мотоцикл?
– Удвох із Маріанною придбали, – з гордістю заявила Мар'яна. – Для нас це символ жіночої незалежності. Ульотний антикварний байк «Ява» сімдесятих років. В Острозі всі чуваки тепер на нас як на американських принцес дивляться. Кажуть, що ми збіса круті тьолки.
– У вас багата мова, – зауважив я. – А ви що сьогодні декламуватимете, Мар'яно?
– Мій філігранний еротико-правозахисний триптих «Мотокрасоти». Це мій протест проти дискримінації жінки в нецивілізованому суспільстві, це мій спротив огидному чоловічому шовінізму, це моя відчайдушна спроба привнести більше людяності в жорстокий світ, де правлять чоловіки. Ось, наприклад, що ви скажете про його першу частину:
