Фарс-мажор - Стельмах Дмитро (читать полностью книгу без регистрации TXT) 📗
Я щасливий, що наш спорт не залишився без уваги уряду. Я щасливий, що наші плавчихи в дбайливих руках.
22 вересня, середа
Лист із Нової Зеландії! Від Мелісси Річмонд! Хто така Мелісса Річмонд і чого їй від мене треба?
Англійської я не знаю, довелося їхати до бюро перекладів «Тріс». Що значить це таємниче «Тріс»? Могли б і переклад поруч дати.
Здерли п'ятдесят гривень за якісь нікчемні двійко десятків рядків! Я мало не тріснув від люті. Зате який текст!
«Дорогий пане Порядний!
Я саме та жінка, яка підійшла і попросила у вас автограф і адресу після вашого поетичного виступу зі сцени Оперного театру в Гастінгсі під час «Днів української культури в Новій Зеландії». На мене велике враження справили як самі вірші, так і ваша харизматична особистість. Я і досі не можу прийти до тями від тих сильних почуттів, що накотилися на мене під час вашого виступу. Ви так поетично, так яскраво описали почуття жінки, про які я тут, у себе на батьківщині, ні від кого не чула. Наші чоловіки черстві і байдужі, для них головне – регбі, пиво та автомобіль. А ви виявилися справжнім джентльменом, ельфом із казки, романтичним принцом. Не подумайте, що я на щось розраховую чи на щось сподіваюся, я розумію, що це неможливо, але я хотіла, щоб ви знали – є далеко за океаном одна романтична душа, яка сприйняла ваші вірші дуже близько до серця. Я також хотіла, щоб ви знали, що ваші вірші, хоч і звучали у перекладі, торкнулися тих заповітних струн душі, про які я досі читала тільки в книжках.
Я щаслива від думки, що чоловіки в Україні більше думають про духовні цінності, а не про матеріальні блага, які вихолощують внутрішній світ будь-якої особистості. Моє серце зігріває думка про те, що ви для когось станете долею. Дякую вам за те, що ви є. А я і не знала, що на світі ще збереглися такі благородні лицарі. І від усвідомлення цього моє життя набуло нового сенсу і заграло всіма барвами веселки.
Щасти вам, і нехай ваше натхнення ніколи не полишає вас на радість нам, жінкам.
Щиро ваша – Мелісса Річмонд».
Ну що можна сказати? Коментарі, як то кажуть, зайві. Мене визнали за кордоном! І не де-небудь, а в Новій Зеландії. Жаль, що вже запізно пришпандорити цього листа до статті Зірки. Чулий навіки б стулив свою брудну пельку, покидьок смердючий, гадина вошива.
Чому я ні разу за все життя не отримав подібного листа від українки? Такого безкорисливого і романтичного. Як правило, всі мені пишуть тільки тоді, коли щось від мене треба. Навіть Зірка такого мені в усній формі не казала, а все більше про якісь феромони та афродизіаки.
23 вересня, четвер
Знову захотілося великої яєчні із чотирьох яєць, але в холодильнику, як завжди, жодного яйця. Ну куди діваються всі кляті яйця з нашого дому? Коли я, нарешті, поснідаю по-нормальному, як належить відомому поетові?
24 вересня, п'ятниця
Головна новина дня!
Замах на голову нашого уряду! В Януковича в Івано-Франківську пожбурили яйцем! Прем'єр-міністр втратив свідомість і був негайно шпиталізований. Країна завмерла в тривожному очікуванні.
Я шокований. Просто забракло слів. Усе що завгодно, але тільки не тероризм.
Нікуди сьогодні не ходив, щогодини дивився новини.
Увечері центральні канали повідомили про серйозну травму прем'єра. Прес-секретар прем'єра і керівник його виборчого штабу заявили, що у Януковича кинули яйця, каміння і акумулятор від відеокамери.
Україна таки скочується в хаос тероризму! Жбурнути яйцем і ще якоюсь гидотою у прем'єр-міністра, що опікується культурою і спортом нашої країни!! Не в українській традиції розкидатися яйцями. Є в цьому щось імпортоване, скальковане, запозичене. В українській традиції треба просто тримати дулю в кишені, якщо тебе щось не влаштовує, і квит. Це буде політкоректний вияв незгоди. Апробований часом. Адже ж треба не тільки чужого навчатись, але і свого не цуратись, як учить рідна література, як заповідав великий Кобзар.
Дуля в кишені. Хіба це не взірець традиційної української толерантності і мудрості?
Весь час думаю про замах на Леніна на заводі Міхельсона ЗО серпня 1918 року. Той день був теж п'ятниця. Вочевидь існує якийсь зловісний часовий зв'язок між цими терактами.
25 вересня, субота
Прем'єр приходить до тями в лікарні. Дав перше інтерв'ю просто з палати. Сказав, що зараз він зрозумів, що націоналізм – це хвороба.
Боже мій, невже націоналізм підточував сили прем'єра, а він про це нічого не знав?! Куди дивилося наше Міністерство охорони здоров'я? Як завжди, проспало все на світі?
Подзвонив Назару, спитав, що таке націоналізм.
– Стан душі! – випалив Назар. – Це те, що живе в тобі все життя і передається оточуючим.
26 вересня, неділя
Прем'єр потроху одужує. Здається, найгірше вже позаду. Україна зітхнула з полегшенням.
Янукович жаліє молодь, яка зробила з ним таке. От у цьому і є великодушність, виваженість і мудрість очільника нашого уряду. Тому що не звертає уваги на дрібниці життя, а дбає про Україну. Тому що патріот.
Згуртуймося ж ще тісніше, українці, навколо свого прем'єра, щоб не дозволити ніяким провокаторам реалізувати свої брудні помисли. Дамо гідну відсіч будь-яким спробам залякати нас. Коли нас багато, ми міцні, як запорізький дуб на Хортиці, як українська з перцем.
Я завжди знав, що ми вистоїмо у найважчі часи. Прикладів тому без ліку. Бо ми козацького роду.
28 вересня, вівторок
Вмерти і не жити! Таки відкрили в нашому місті перший громадський туалет «Центральний»!
Зайшов Емік, сказав, що тепер може померти спокійно. Сказав, що головна місія його життя виконана. А хто це цінує?
Я сказав, що він навіки вписав своє ім'я золотими літерами в історію Приірпіння, став, так би мовити, застрільником побутової культури рідного краю, і це йому на тому світі зарахується. Але туди поспішати не треба. Воли і самі дорогу додому знайдуть.
Емік сказав, що алегорію зрозумів. І додав, що, до певної міри, таки заслужив вдячність ірпінчан. Але ще хоче і вдячність киян заслужити.
– Це ти про що, Еміку? – не зрозумів я.
– Не треба вдовольнятися малим, як казав старик Мічурін. Раз нам вдалося одне гарне діло в Ірпені, то чому не вийти з клопотанням до мера Києва про відновлення історико-культурного центру на вулиці Ямській, описаній в романі Купріна «Яма»? Адже ця книжка – просто готовий бізнес-план гарного прибуткового проекту. Відтак Київ отримає ще одне місце масового дозвілля і міжнародного туризму в столиці. Бо мене від цього кічужного Андріївського узвозу вже верне. Не все ж годувати туристів цими дебільними глиняними бутербродами з ікрою! І все у нас вийде, не гірше ніж в Амстердамі чи Гамбурзі. Не тільки ж Назарові відновлювати історичну справедливість у Криму!
– Еміку, а як же перший кооперативний тир імені Якова Блюмкіна?
– А от там його і відкриємо, як ще один атракціон нового туристичного центру. І тобі там робота знайдеться, читатимеш у салонах свою інтимну лірику і продаватимеш свої збірочки поезій про перше кохання. Ну як?
– Еміку, ідея прекрасна. Треба буде все обміркувати і – повний вперед! Дякую тобі, друже.
Я завжди знав, що класична література може надихати людей на великі помисли і звершення. Читаймо класику!
2 жовтня, субота
Головна новина дня!
В рамках Всеукраїнського фестивалю-ярмарку «Українське сало», який пройшов у Сімферополі, був зроблений найбільший в Україні бутерброд із салом площею у 9 квадратних метрів.
Подзвонив Назару, привітав, сказав, що його цьогорічний рейд до Криму дав перші результати.
